02 листопада 2021 року м. Харків Справа № 917/493/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М. , суддя Попков Д.О.
секретар судового засідання Полупан Ю.В.
позивача - Коваленко С.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №6780/10 від 27.06.2018, довіреність №14-341 від 22.12.2020 (бере участь в режимі відеоконференції)
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вх. №2842П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.08.2021
у справі №917/493/21 (суддя Тимощенко О.М., повний текст рішення складено та підписано 12.08.2021)
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до Комунального виробничого підприємства “Теплоенерго”, м.Горішні Плавні Полтавської області
про стягнення 1.866.569,96 грн, -
До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява АТ "НАК "Нафтогаз України" до відповідача КВП "Теплоенерго" про стягнення 1.866.569,96 грн заборгованості. Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач несвоєчасно здійснював розрахунки за природний газ, отриманий за договором постачання природного газу №6116/1920-ТЕ-24 від 24.09.2019.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.08.2021 у справі №917/493/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КВП "Теплоенерго" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 463.259,50 грн - 3% річних, 426.309,27 грн - інфляційних нарахувань, 488.500,60 грн пені, 27.998,55 грн - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.
Позивач з вказаним рішенням місцевого господарського суду частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 488.500,59 грн. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник зазначає, що рішення в частині зменшення судом розміру неустойки прийняте з порушенням норм Цивільного кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- на момент підписання договору відповідач погодився із тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору, а саме п. 7.2 договору;
- боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів, Держави;
- відповідачем не подано доказів того, що ним вживаються відповідні заходи щодо стягнення вказаних сум дебіторської заборгованості, а також не наведено обставин, які б свідчили про неможливість її стягнення;
- судом першої інстанції не враховано, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівняні зобов'язання за договором зі сплати поставленого природного газу;
- відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан є недоведеним та не підтвердженим належними та допустимими доказами.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2021 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Пелипенко Н.М., Барбашова С.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 апеляційну скаргу АТ “НАК “Нафтогаз України” залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ “НАК “Нафтогаз України” та призначено її до розгляду на 02.11.2021, що відображено у відповідній ухвалі апеляційного господарського суду від 07.10.2021.
26.10.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від представника АТ “НАК “Нафтогаз України” надійшла заява (вх.№12284) про участь в судовому засіданні по справі 917/493/21, призначеному на 02.11.2021 о 10:00 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Пелипенко Н.М., Попков Д.О., в зв'язку з лікарняним судді Барбашової С.В.
Відповідач не скористався процесуальним правом, передбаченим статтею 263 ГПК України та відзиву на апеляційну скаргу не надав. Крім того, представник відповідача у судове засідання, попри належне повідомлення, не з'явився, про причини неявки не повідомив, що, за висновком судової колегії, враховуючи повідомлення його належним чином та достатність матеріалів справи для апеляційного перегляду, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представника присутньої сторони, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
- укладення 24.09.2019 між АТ “НАК “Нафтогаз України” (позивач, постачальник) та КВП «Теплоенерго» (відповідач, споживач) договору постачання природного газу №6116/1920-ТЕ-24 з додатковими угодами до нього, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору;
- договір підписаний представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб, доказ розірвання договору, визнання договору чи його окремих положень недійсним - відсутні;
- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню;
- укладення між сторонами додаткових угод № 1 від 22.10.2019, № 2 від 12.11.2010, № 3 від 09.12.2019, № 4 від 23.12.2019, № 5 від 28.01.2020, № 6 від 24.02.2020, № 7 від 23.03.2020, № 8 від 30.04.2020, № 9 від 22.05.2020, № 10 від 22.07.2020, № 11/2 від 31.07.2020 до спірного договору;
- повне виконання постачальником своїх зобов'язань за спірним договором в частині постачання природного газу у жовтні 2019 року - вересень 2020 року на загальну суму 88.319.239,71 грн підтверджується підписаним сторонами актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2019, від 30.11.2019, від 31.12.2019, від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.05.2020, від 31.07.2020, від 31.08.2020, від 30.09.2020, підписаними представниками сторін договору, та засвідчені печатками підприємств;
- виконання споживачем зобов'язань за спірним договором по сплаті поставленого позивачем природного газу у розрахунковому періоді з порушенням умов договору в частині встановлених п. 5.1 строків, що підтверджується довідкою по операціях за договором №6116/1920-ТЕ-24, виписками по договору № 6116/1920-ТЕ-24 на CD-диску;
- зв'язку із порушенням строків оплати позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.2 договору нараховано відповідачу за спірний період: пені - 977.001,19 грн, 3% річних - 463.259,50 грн, інфляційних - 426.309,27 грн.
- докази сплати позивачу відповідачем нарахованих за природний газ відповідно до умов договору сум пені, 3% річних та інфляційних суду не надані та в матеріалах справи відсутні.
Наведені обставини сторонами не заперечуються;
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині дотримання строків оплати отриманого у жовтні 2019 року - вересні 2020 року природного газу, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача загальної суми нарахувань в розмірі 1.866.569,96 грн, з яких: пеня в розмірі 977.001,19 грн, 3% річні в розмірі 463.259,50 грн, інфляційні в розмірі 426.309,27 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, що відповідачем відкрито рахунки із спеціальним режимом використання і всі кошти, які надходять на рахунки відповідача, спрямовуються до "Ощадбанку", якому НКРЕКП щомісяця встановлює відсоток розподілу коштів, відповідно до категорії споживачів. Крім того, оскільки основний борг у відповідача відсутній, а порушення виконання зобов'язання за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, відповідач вважає, що у суду є підстави для зменшення стягуваної суми пені.
В свою чергу, позивач проти зменшення судом стягуваної суми пені заперечував, посилаючись на те, що відповідач, підписавши договір, погодився зі всіма його умовами, і
що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими у порівнянні із зобов'язаннями по договору.
Господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги зазначив, що матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивача своїх зобов'язань за спірним договором щодо поставки природного газу. Проте, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 ЦК України оплатив отриманий природний газ з порушенням встановлених у договорі строків, що є підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних. Перевірка наданих позивачем розрахунків підтвердила, що заявлені розміри пені, річних та інфляційних відповідають вимогам чинного законодавства. Однак, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо можливості зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України з огляду на те, що вартість поставленого природного газу була оплачена повністю, відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі та не міг впливати на стан розрахунків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки рішення господарського суду оскаржується позивачем в частині зменшення пені та задоволення позовних вимог в цій частині лише на суму 488.500,59 грн, з урахуванням вимог вищенаведеної норми судова колегія переглядає рішення суду лише в зазначеній частині.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно умов спірного договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (пункт 5.1 договору).
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (пункт 7.1. договору).
У зв'язку з порушенням відповідачем визначеного пунктом 5.1. договору строку оплати вартості природного газу позивач обґрунтовано нарахував та заявив до стягнення з КВП «Теплоенерго» пеню в сумі 977.001,19 грн.
Спірним у даному випадку є наявність/відсутність виключних підстав для задоволення клопотання, заявленого підприємством відповідача, щодо зменшення розміру пені на 50%.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст. 193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України).
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зазначена норма ставить право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
При застосуванні частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття “значно” та “надмірно” є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Разом з тим, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім вищевикладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 по справі №924/243/19).
За правовою позицією Верховного Суду, яка наведена у постанові від 08.05.2018 у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто в сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Так, обґрунтовуючи клопотання відповідач посилався на повну сплату вартості поставленого природного газу, а також на скрутне фінансове становище та не можливість впливати на стан розрахунків.
В свою чергу, позивач як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача, і вважає клопотання про зменшення пені таким, що не може бути задоволеним.
В той же час, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду щодо наявності підстав для задоволення клопотання стосовно зменшення розміру пені з огляду на наступні обставини.
Так колегія суддів бере до уваги, що з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач дійсно не має можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлену позивачем теплову енергію.
Також колегія суддів враховує ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання за спірним договором яка складає 100%.
Наявність збитків позивача зменшенням розміру пені залишається недоведеною і під час розгляду апеляційної скарги.
Так, апелянт посилається на фінансову звітність АТ «НАК «Нафтогаз України», яка є загальнодоступним документом і публікується на веб-сторінці позивача, згідно з якою відповідно консолідованої фінансової звітності за 2019 рік, довгострокові зобов'язання АТ «НАК «Нафтогаз України» складають 79.285 млн грн (в порівнянні за 218 рік - 69.007 млн грн); короткострокові зобов'язання складають 108.721 млн грн (в порівнянні за 2018 рік -120.847 млн грн), з яких 10.471 млн грн - заборгованість з податку на прибуток (в порівнянні за 2018 рік - 6.306 млн грн).
До скороченого консолідованого проміжного звіту про сукупні доходи за 9 місяців, що скінчились 30.09.2020, чистий збиток позивача становить 17.034 млн грн, сукупний збиток становить 17.293 млн. грн (станом на 30.06.2020 - чистий збиток становив 11.514 млн грн, сукупний збиток становив 12.610 млн грн).
Позивачем на підставі ст.625 ЦК України, окрім пені, заявлялись вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, які були визнані і стягнуті судом в повному обсязі.
Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №908/3074/16, в правовій доктрині України визначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.
Статтями 549, 550 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов'язання. Право на неустойку виникає в незалежності від наявності у кредитора збитків. Тобто, неустойка не носить компенсаційний характер і не покликана відшкодувати завдані позивачу збитки, в разі їх наявності.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно врахував доводи сторін щодо їх фінансового стану, їх майнові інтереси, розмір нарахованої до стягнення суми пені, а також те, що інфляційні процеси, які мали місце за час невиконання відповідачем зобов'язань, компенсувались позивачу задоволенням вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Щодо посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду, наведені в постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, відповідно до яких Верховний Суд зазначає, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99% нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, то при розгляді цієї справи вказані правові позиції не можуть бути враховані з огляду на відмінність обставин.
Так, на відміну від даної справи, у справі №918/116/19 в клопотанні про зменшення розміру пені на 99% не був обґрунтованим розмір зменшення пені. Судами досліджувались обставини, щодо зменшення розміру пені на 99%, тобто зменшення практично на 100%, в той час підчас розгляду цієї справи розмір пені був зменшений на 50%, що не дає підстави казати про нівелювання значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Зважаючи на викладене вище є абсолютно правильним висновок суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені на 50%, з огляду на факт повного виконання відповідачем основного зобов'язання, важливість збереження господарської діяльності відповідача, з врахуванням інтересів позивача як об'єкта, що має стратегічне значення для економіки держави, а також те, що заявлена до стягнення неустойка перевищує наслідки порушення відповідачем грошового зобов'язання.
Викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, не спростовують правильність висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині, в якій це рішення ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, у суду апеляційної інстанції відсутні.
Враховуючи те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі із порушеннями, визначеними статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини 4 статті 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, тому апеляційна скарга АТ «НАК «Нафтогаз України» залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 10.08.2021 у справі № 917/493/21 - без змін.
За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 Господарського процесуального кодексу України, згідно з пунктом 4 частини 1 якої, у резолютивній частині постанови зазначається, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга АТ «НАК «Нафтогаз України» не підлягає задоволенню, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.08.2021 у справі №917/493/21 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 08.11.2021
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Н.М. Пелипенко
Суддя Д.О. Попков