вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" жовтня 2021 р. Справа№ 910/18830/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Чорногуза М.Г.
Тарасенко К.В.
за участю секретаря судового засідання Горди В.В.
за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 18.10.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Телеком"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 (повний текст складено 23.07.2021)
у справі №910/18830/20 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Інституту спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Телеком"
про стягнення 262 930,88 грн,
Інститут спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Телеком" про стягнення штрафу в розмірі 262 930,88 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору №39 від 19.07.2019 щодо поставки якісного (комплектного) товару.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Телеком" на користь Інституту спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" суму штрафу в розмірі 262 930,88 грн та суму судового збору у розмірі 3 943,96 грн.
Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення штрафу в судовому порядку.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега Телеком" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі №910/18830/20 та прийняти нове, яким у позові відмовити.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а також не з'ясовано обставин, що мають значення для справи.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що позивачем не доведено належними й допустимими доказами поставку відповідачем неякісного та некомплектного товару, а також не надано доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для стягнення з відповідача розміру штрафу за передачу (постачання) неякісного (некомплектного) товару.
З огляду на викладене, відповідач стверджує, що місцевим господарським судом не наведено підстав стосовно того, що товар є некомпектним, оскільки на думку відповідача, товар відповідає усім якостям та є кращим, а також у даному випадку є невідповідність (порушення) лише маркування товару.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Разом з цим, позивач наголошує на тому, що відповідач знав про те, що переданий позивачу товар (частина товару) не відповідає умовам договору щодо комплектації та свідомо ввів в оману позивача, як покупця щодо комплектності товару, приховавши недолік відповідно товару.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Телеком" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі №910/18830/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Чорногуза М.Г., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Телеком" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі №910/18830/20. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі №910/18830/20 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги; розгляд апеляційної скарги призначено на 18.10.2021.
В судове засідання, яке відбулося 18.10.2021, з'явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
19.07.2019 між Інститутом спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (за договором - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега Телеком" (за договором - продавець, відповідач) укладено договір №39 (надалі - договір) за умов п. 1.1. якого продавець зобов'язується у 2019 році передати (поставити) покупцю товар, зазначений в специфікації №1 та в специфікації №2, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: спеціальне обладнання для розвитку та модернізації навчального ситуаційного центру з кібербезпеки - 2 комплекти у складі згідно з специфікацією №1 та специфікацією №2 до цього Договору (ДК 021:201532520000-4) (далі - товар).
Продавець повинен передати покупцю товар, якість якого відповідає діючим державним стандартам та технічним умовам на даний тип товару, вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів. (п. 2.1. договору).
Загальна ціна договору становить 2 181 930,00 грн, в т.ч. ПДВ 363 655,00 грн. (п. 3.1. договору).
За правилами п. 4.3. договору оплата покупцем здійснюється впродовж 10 банківських днів після отримання товару на підставі належним чином оформлених документів (рахунків-фактур, накладних, актів приймання-передачі тощо).
Згідно п. 5.4 договору під час приймання-передачі товару сторони зобов'язані належним чином оформити і підписати усі необхідні документи, що засвідчують факт приймання-передачі товару (накладні, довіреність, акти приймання-передачі тощо) та перевірити у повному обсязі кількість, а також комплектність і якість товару.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором. За передачу (постачання) неякісного (некомплектного) товару з продавця стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісного (некомплектного) товару. (пункти 8.1., 8.2. договору).
В специфікаціях №1 та №2 до договору сторони погодили який товар підлягає поставці, зокрема: спеціальна електронно-обчислювальна платформа Supermicro SuperServer SYS-6018R-WTR з блоком безперебійного живлення Legrand Daker DK Plus у кількості 2 шт на суму в розмірі 547 772,66 грн без ПДВ, спеціальна електронно-обчислювальна платформа Supermicro SuperServer SYS-6018R-WTR у кількості 2 шт на суму в розмірі 547 772,66 грн без ПДВ.
Додатковою угодою №1 від 29.10.2019 до договору сторони погодили, що строк передачі товару - до 30.11.2019.
На виконання умов договору відповідач згідно видаткової накладної №4304 від 28.11.2019 передав позивачу товар на загальну суму в розмірі 2 181 930,00 грн з урахуванням ПДВ, а саме, зокрема, наступний: спеціальну електронно-обчислювальна платформа Supermicro SuperServer SYS-6018R-WTR з блоком безперебійного живлення Legrand Daker DK Plus у кількості 2 шт та спеціальну електронно-обчислювальна платформа Supermicro SuperServer SYS-6018R-WTR у кількості 2 шт.
Відповідно до акту приймання-передачі товару та здійснення послуг установки, налаштування, конфігурування, інтеграції, перевірки працездатності №295 від 28.11.2019 продавець передав, а покупець прийняв товар на загальну суму в розмірі 2 181 930,00 грн з урахуванням ПДВ, а саме, зокрема: спеціальну електронно-обчислювальна платформа Supermicro SuperServer SYS-6018R-WTR з блоком безперебійного живлення Legrand Daker DK Plus у кількості 2 шт та спеціальну електронно-обчислювальна платформа Supermicro SuperServer SYS-6018R-WTR у кількості 2 шт.
В подальшому, позивачем було складено акт інвентаризації від 26.06.2020 в якому зазначено, що під час перевірки матеріальних засобів в аудиторії №405 виявлено, зокрема, наступне: вироби, які за обліковими документами значаться - спеціальна електронно-обчислювальна платформа Supermicro SuperServer SYS-6018R-WTR з блоком безперебійного живлення Legrand Daker DK Plus у кількості 2 шт (інв. №№ 111600725, 111600724) та спеціальна електронно-обчислювальна платформа Supermicro SuperServer SYS-6018R-WTR у кількості 2 шт (інв. №№ 111600734, 111600733), мають маркування: "P/N: SYS-6019P-WTR".
У вказаному акті інвентаризаційна комісія пропонувала провести службове розслідування за фактом виявленої розбіжності маркування на корпусі фактично виявленого обладнання з метою встановлення причин виникнення зазначеного факту та приведення у відповідність даних бухгалтерського обліку та фактичної наявності обладнання.
Листом №25/16-1703 від 07.07.2020 позивач просив відповідача надати інформацію про те, яка техніка була дійсно встановлена позивачу.
У відповідь листом №63 від 21.07.2020 відповідач вказав позивачу, що поставлено було чотири сервери SYS-6019P-WTR, оскільки на момент поставки товару, компанією Supermicro Computer Inc. вже не відпускалися платформи з маркуванням SYS-6018R-WTR. У листі також зазначено, що платформи SYS-6019P-WTR та SYS-6018R-WTR входять до однієї лінійки серверів та сервер SYS-6019P-WTR можна ідентифікувати як SYS-6018R-WTR, оскільки обидва сервери мають ідентичні кількісні та якісні характеристики, при цьому, сервер SYS-6019P-WTR має додаткові переваги, так як в ньому встановлений процесор нового покоління, який має більш тактовну частоту та більшу кількість каналів. У зв'язку з цим, як виклав відповідач у листі, зміни в специфікацію та видаткову накладну не вносились.
12.11.2020 позивач направив відповідачу претензію №25/16-2688, в якій зазначив про необхідність сплати останнім штраф в розмірі 262 930,88 грн, у зв'язку з поставкою не того обладнання, яке було замовлено за умовами договору.
На момент подачі позивачем позову до місцевого господарського суду, суму штрафу відповідачем сплачено не було, відповіді на претензію позивачу теж не надано.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду першої інстанції із позовними вимогами про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 262 930,88 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Телеком" на користь Інституту спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" суму штрафу в розмірі 262 930,88 грн та суму судового збору у розмірі 3 943,96 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За правилами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу вимог ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом першої інстанції, за умовами договору, з урахуванням специфікацій №1 та №2 до нього, позивачем було замовлено, зокрема, дві спеціальні електронно-обчислювальні платформи Supermicro SuperServer SYS-6018R-WTR з блоком безперебійного живлення Legrand Daker DK Plus та дві спеціальні електронно-обчислювальні платформи Supermicro SuperServer SYS-6018R-WTR.
Відповідно до зазначених вище видаткової накладної №4304 від 28.11.2019 та акту приймання-передачі товару та здійснення послуг установки, налаштування, конфігурування, інтеграції, перевірки працездатності №295 від 28.11.2019, відповідач поставив та встановив позивачу дві спеціальні електронно-обчислювальні платформи Supermicro SuperServer SYS-6018R-WTR з блоком безперебійного живлення Legrand Daker DK Plus та дві спеціальні електронно-обчислювальні платформи Supermicro SuperServer SYS-6018R-WTR.
В подальшому, на підставі наказу Інституту спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" від 11.06.2020 №118-Г "Про проведення інвентаризації (з адміністративно-господарських питань)" позивачем була проведена інвентаризація окремого майна Інституту станом на 01.06.2020.
За результатом проведеної інвентаризації окремого майна Інституту позивачем було складено акт інвентаризації від 26.06.2020 року в якому зазначено, що під час перевірки матеріальних засобів в аудиторії №405 виявлено, зокрема: вироби, які за обліковими документами значаться - спеціальна електронно-обчислювальна платформа Supermicro SuperServer SYS-6018R-WTR з блоком безперебійного живлення Legrand Daker DK Plus у кількості 2 шт (інв. №№ 111600725, 111600724) та спеціальна електронно-обчислювальна платформа Supermicro SuperServer SYS-6018R-WTR у кількості 2 шт (інв. №№ 111600734, 111600733), мають маркування: "P/N: SYS-6019P-WTR".
Позивач листом №25/16-1703 від 07.07.2020 просив відповідача надати інформацію про те, яка техніка була дійсно встановлена позивачу.
У відповідь листом №63 від 21.07.2020 року відповідач вказав позивачу, що було поставлено сервери з маркуванням "SYS-6019P-WTR", оскільки на момент поставки товару, компанією Supermicro Computer Inc. вже не відпускалися платформи з маркуванням "SYS-6018R-WTR".
В підтвердження зазначеного до матеріалів справи надано лист ТОВ ПІІ "Асбіс-Україна" №747/04 від 17.10.2019, адресований відповідачу, в якому зазначено, що сервери "SYS-6018R-WTR" відвантажити неможливо, оскільки не виробляється вже процесор "Intel Xeon E5-2650 v4", якими комплектуються сервери "SYS-6018R-WTR". Натомість підприємство запропонувало відповідачу сервер "SYS-6019P-WTR" з процесором нового покоління Intel Xeon 4214, що має додаткові переваги порівняно з "Intel Xeon E5-2650 v4". У вказаному листі підприємство наводить порівняльну таблицю характеристик серверів, в якій зазначено, що сервер "SYS-6019P-WTR" по деяким параметрам краще ніж "SYS-6018R-WTR".
Однак, позивач наголошує на тому, що відповідач не повідомляв про зміну характеристик (комплектності) товару і зміни до договору сторонами не вносились.
При цьому, відповідач заперечуючи проти таких тверджень, наголошує на тому, що позивач прийняв товар у день поставки без зауважень та претензій ніяких не висував.
Відповідно до ч. 2 ст. 688 Цивільного кодексу України якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку, встановлені частиною першою цієї статті.
Покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору. (ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України).
Судом першої інстанції встановлено, що виявивши невідповідність поставленого відповідачем товару позивач звернувся до відповідача із відповідним листом та претензією на виконання вимог Цивільного кодексу України.
При цьому, місцевим господарським судом також встановлено факт того, що відповідачу було відомо, станом на день поставки товару (серверів), що їх склад та маркування не відповідало визначеним сторонами у договорі характеристикам, що підтверджується листом лист ТОВ ПІІ "Асбіс-Україна" №747/04 від 17.10.2019 адресованим відповідачу, яке отримане останнім до здійснення ним поставки позивачу товару за видатковою накладною №4304 від 28.11.2019.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, поставка та встановлення товару з реальним маркуванням "SYS-6019P-WTR" відбулась за товаро-супровідними документами в яких зазначено маркування товару як "SYS-6018R-WTR".
Відповідач наголошував на тому, що сервери "SYS-6019P-WTR" та "SYS-6018R-WTR" мають майже однакові технічні характеристики, а сервер "SYS-6019P-WTR" навіть краще ніж "SYS-6018R-WTR", оскільки має у складі нову модель процесора.
В підтвердження зазначеного відповідачем надано до матеріалів наступні висновки: експертний висновок №І-1049 від 18.09.2020 року, складений експертом Київської торгово-промислової палати Ахтирською Т.А., в якому встановлено, що платформа "SYS-6019P-WTR" відповідає технічним вимогам тендерної документації та функціональному призначенню даного обладнання і порівняно з платформою "SYS-6018R-WTR" має ряд додаткових переваг; експертний висновок №01-381 від 28.10.2020 року, складений експертом Державного підприємства "Одеський науково-дослідний інститут зв'язку", в якому зазначено, що аналогічність (тотожність) за технічними характеристиками та функціональним призначенням обладнання з маркуванням "SYS-6019P-WTR" та "SYS-6018R-WTR" підтверджена.
Проте, відповідно до матеріалів справи сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, які визначили, зокрема, в п. 1.2. та специфікаціях №1 та №2 до договору, де зазначили відповідне найменування товару, яке має бути поставлене відповідачем позивачу.
Відповідно до п.п. 12 та 15 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак, зокрема, він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Недолік - це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
Окрім того, відповідно до практики застосування термінів, комплектність продукції, це наявність у поставленій продукції всіх деталей, вузлів, частин, пристроїв та ін., що становлять один закінчений виріб, а також сукупність окремих (самостійних) пристроїв, що відповідають умовам договору.
Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність.
Надаючи таку оцінку доказам, апеляційний суд оцінює докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. При цьому обставини, на які учасник справи як на підставу своїх вимог або заперечень підлягають доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Такі правові висновки неодноразово висловлював Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду щодо вірогідності доказів як стандарту доказування, зокрема у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19, від 15.06.2021 у справі №906/1222/19.
Також такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
За таких обставин, колегія суддів виходячи з положень статтей 77, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, оцінюючи подані сторонами докази з точки зору їх вірогідності.
З цієї позиції є більш вірогідним є те що поставлені відповідачем позивачу вироби (сервери) не відповідають комплектності та маркуванню, погодженому сторонами умовами договору.
Зважаючи на встановлені обставини та враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору, суд першої дійшов правомірно висновку про те, відповідачем порушено господарське зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частинами 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 Цивільного кодексу України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).
В силу вимог пункту 8.2. договору за передачу (постачання) неякісного (некомплектного) товару з продавця стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісного (некомплектного) товару.
Судом апеляційної інстанції перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми штрафу і визнано його обґрунтованим та таким, що відповідає зазначеним вище нормам та умовам договору, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума штрафу в розмірі 262 930,88 грн.
Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Телеком" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі №910/18830/20 - без змін.
Матеріали справи №910/18830/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 08.11.2021 після виходу суддів із відпусток.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді М.Г. Чорногуз
К.В. Тарасенко