вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" листопада 2021 р. Справа№ 911/1209/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ольжин Град"
на рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2021 р. (повне рішення складено 06.07.2021 р.)
у справі № 911/1209/21 (суддя - Конюх О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ольжин Град"
про стягнення 21262,07 грн
У квітні 2021 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ольжин Град" про стягнення з відповідача 21262,07 грн, з яких: 165,97 грн пені, 32,55 грн 3% річних, 21063,55 грн збитків.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що в порушення умов укладеного договору та норм чинного законодавства України відповідач здійснював розрахунок за поставлений природний газ несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк.
Рішенням Господарського суду Київської області від 29.06.2021 р. у справі № 911/1209/21 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ольжин Град" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
У поданій апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оскільки співвласники будинку, які створили Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ольжин Град", є фізичними особами, тобто є побутовими споживачами, тому позивач не може вимагати відшкодування збитків, які застосовуються виключно до непобутових споживачів. В той же час відповідач вважає, що положення договору про нарахування збитків є нікчемними. Також скаржник вказує, що він сумлінно виконує умови договору, не допускає заборгованості, надає достовірну інформацію у розрахунках, а обсяги перевищення ліміту є незначними. Крім цього відповідач вказує, що місцевим судом не було надано правової оцінки акту звірки взаєморозрахунків за договором № 2659/18-ТЕ-17 від 09.10.2018 р., яким позивач підтвердив скасування збитків.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 911/1209/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 р. було відкрито апеляційне провадження, на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5681/21 від 08.11.2021 р. у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1209/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 911/1209/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 р. справу № 911/1209/21 було прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
10.08.2021 р. через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив суд залишити без змін рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2021 р. у справі № 911/1209/21, а апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ольжин Град" залишити без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
09.10.2018 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ольжин Град» (далі - споживач) було укладено договір № 2659/18-ТЕ-17 постачання природного газу (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Як передбачено п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 20 тис. куб. метрів (двадцять тисяч куб. метрів).
Обсяги природного газу, які плануються поставити згідно з цим договором (далі - планований обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п. 1.2 цього договору. Споживач самостійно визначає планові обсяги, зазначені у пункті 2.1 договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення (п. 2.2 договору).
За п. 2.4 договору допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного періоду постачання газу у розмірі +/- 5 відсотків (плюс/мінус п'ять відсотків) від підтвердженого постачальником планового обсягу (номінації) без узгодження сторін.
У відповідності до п. 3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу на дату укладення договору становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та непрофінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 04.03.2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 04.03.2002 р. № 256.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року до 17 жовтня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).
Додатковою угодою від 22.10.2018 р. № 1 сторони виклали у новій редакції пункт 2.1 договору, відповідно до якого постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 26 жовтня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 30 тис. куб. метрів. За умовами пункту 12.1 договору із змінами договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року до 26 жовтня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковою угодою від 30.10.2018 р. № 2 до договору внесено зміни, зокрема, до п. 2.1 договору, яким визначено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 30 тис. куб. метрів. За умовами пункту 12.1 договору (із змінами) договір набирає чинності з дати підписання уповноваженим представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року до 31 жовтня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковою угодою від 08.11.2018 р. № 3 внесено зміни до пункту 2.1 договору, яким визначено, що постачальник передає споживачу з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 60 тис. куб. метрів. Згідно з п. 5.2 договору (із змінами) ціна за 1000 куб. м газу з 01 листопада 2018 року становить 6235,51 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн. За умовами п. 12.1 договору (із змінами) договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року по 30 листопада 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковою угодою від 23.11.2018 р. № 4 сторони виклали договір у новій редакції, зокрема, за умовами Договору із змінами та доповненнями:
- якщо за підсумками фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином, зокрема: якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В=(Vф - Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акта приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений у пункті 2.1 цього договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5 (п. 3.13 договору);
- ціна за 1000 куб. м газу з 01 листопада 2018 року становить 6235,51 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн (п. 4.2 договору);
- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 10.3 цього договору підписання будь-яких договорів (або інших документів) про організацію взаєморозрахунків з різниці в тарифах відповідно до механізму, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та непрофінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 04.03.2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (п. 5.1 договору);
- відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 цього договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб. м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензії зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України (п. 5.7 договору);
- у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору);
- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років (п. 9.3 договору);
- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).
Додатковою угодою від 19.03.2019 р. № 5 сторонами було погоджено, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2 підп. 3.9.2 п. 3.9, пункти 3.13, 5.7, абз. 5 підп. 5 п. 6.2, підп. 8 п. 6.2, підп. 4 п. 6.3, абз. 3 підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01.03.2019 р.; пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1 підп. 3.9.2 п. 3.9, абз. 4 підп. 5 п. 6.2, абз. 2 підп. 2 п. 6.4 цього договору з 01.03.2019 р. втрачають чинність; решта умов цього договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.
Додатковою угодою від 20.03.2019 р. № 6 внесено зміни до п. 2.1 договору, за умовами якого постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 р. по 30.04.2019 р. (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 266,524 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі-розрахункові періоди) (тис. куб. м): жовтень 2018 року - 9,385 тис. куб. метрів, листопад 2018 року - 51,452 тис. куб. метрів, грудень 2018 року - 61,612 тис. куб. метрів, січень 2019 року - 67,804 тис. куб. метрів, лютий 2019 року - 46,271 тис. куб. метрів, березень 2019 року - 30,00 тис. куб. метрів.
Додатковою угодою від 29.03.2019 р. № 7 по тексту договору слова "Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" замінено словами "Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відповідному відмінку.
Договір та додаткові угоди до нього підписані повноважними представниками постачальника та споживача, а також скріплені відбитками печаток.
На виконання умов укладеного договору за період з жовтня 2018 року по березень 2019 року позивач здійснив поставку відповідачу природного газу на загальну суму 2021855,26 грн, що підтверджується копіями підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, а саме:
- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2018 р. на суму 55656,80 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2018 р. на суму 384995,35 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 р. на суму 461018,69 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 р. на суму 507351,02 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2019 р. на суму 346227,94 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 на суму 266 605,46 грн.
Вказані акти з урахуванням п. п. 3.7, 5.1 укладеного договору (із змінами) є підставою для остаточних розрахунків між сторонами до 25 числа включно наступного місяця за місяцем поставки.
Також, за умовами укладеного договору остаточний розрахунок по кожному з актів мав бути здійснений не пізніше 25 числа наступного місяця, а у випадку прострочення оплати у продавця було наявне право на нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору поставки здійснив поставку товару з порушенням строків, чим допустив порушення господарського зобов'язання.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано.
Як передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
За ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, отже нарахування пені має здійснюватись з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов'язання та припинитися або в переддень виконання грошового зобов'язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені) або у відповідне число через шість місяців після дати початку нарахування пені.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Враховуючи те, що 25.11.2018 р. припадає на вихідний день, строк оплати природного газу, отриманого у жовтні 2018 року, сплив 26.11.2018 р., а з 27.11.2018 р. настало прострочення.
Вбачається, що відповідач розрахувався за газ 03.12.2018 р., який поставлений у жовтні 2018 року, тобто із простроченням з 27.11.2018 р. по 02.12.2018 р.
Строк оплати природного газу, отриманого у грудні 2018 року, сплив 25.01.2019 р., а з 26.01.2019 р. настало прострочення.
Відповідач остаточно розрахувався за газ, поставлений у грудні 2018 року 29.01.2019 р., тобто із простроченням щодо залишку заборгованості у сумі 20670,84 грн з 26.01.2019 р. по 28.01.2019 р.
За прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати природного газу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 165,97 грн та 3% річних у сумі 32,55 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що здійснені позивачем розрахунки пені у розмірі 165,97 грн та 3% річних у розмірі 32,55 грн нараховані за прострочення оплати за природний газ, отриманий за період з жовтня 2018 року по березень 2019 року, є арифметично правильними, відповідають умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства, відтак підлягають задоволенню.
Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача збитки у сумі 21063,55 грн, передбачені п. 3.13 укладеного договору у редакції додаткової угоди від 23.11.2018 р. № 4, нараховані у зв'язку із перевищенням споживання природного газу у березні 2019 року за актом від 31.03.2019 р., яким встановлено обсяг споживання у розмірі 35,63 тис. куб. м, замовлений обсяг згідно з додаткової угоди № 6 від 20.03.2019 р.- 30,00 тис. куб. м, тобто відхилення становить 18,77%).
17.05.2019 р. позивач направив на адресу відповідача акт-претензію від 16.05.2019 р. № 26-989-19 про сплату (відшкодування збитків) у сумі 21063,55 грн, яка повернулась відправнику у зв'язку із закінченням строку зберігання поштового відправлення.
06.06.2019 р. позивач повторно направляв відповідачу оригінал вказаного акту-претензії, який був отриманий відповідачем 18.06.2019 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100109416856.
Укладеним між сторонами договором передбачено умови застосування такого виду відповідальності як відшкодування збитків та порядок їх розрахунку, зокрема, підставою нарахування збитків є випадок, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Як передбачено пунктом 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2496, відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: 1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; 2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:
В = (V ф - V п) х Ц х K,
де: V ф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;
V п - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;
Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;
K - коефіцієнт, який визначається у договорі постачання та не може перевищувати 0,5.
У відповідності до пункту 2 розділу VI Правил постачання природного газу у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу. За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку не реагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Передбачене вказаними нормами Правил та п. 3.13.2 укладеного договору право постачальника на нарахування суми за формулою за правовим змістом не відповідає правовій категорії збитків згідно зі ст. ст. 224, 225 ГК України та ст. 22 ЦК України, а є договірною санкцією, передбаченою за перевищення споживання природного газу понад замовлені обсяги, розмір, порядок застосування якої відповідає наведеним нормам розділу VI Правил постачання природного газу (у відповідній редакції).
Фактично вказана норма передбачає право постачальника на застосування до обсягів газу, відібраних споживачем понад передбачені договором обсяги, ціни, яка перевищує договірну ціну на погоджений сторонами договору коефіцієнт, у даному випадку 0,5 згідно з п. 3.13.2 договору у редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже умовою застосування до боржника такої договірної санкції є: по-перше, наявність порушення боржником зобов'язання, а по-друге, така санкція за порушення зобов'язання має бути передбачена умовами укладеного договору.
Доводи скаржника про те, що вказана санкція не може бути застосована до відповідача, оскільки він є побутовим споживачем, колегія вважає необґрунтованими, оскільки така санкція передбачена умовами укладеного договору, який відповідач підписав, відтак погодився із вказаною умовою.
У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вказаних положень договору, або будь-яких інших доказів нечинності відповідних пунктів договору.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 21063,55 грн збитків на підставі п. 3.13.2 укладеного договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних до 0 грн колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. При цьому, суд має врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 р. у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 р. у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 р. у справі № 917/791/18.
Зменшення суми пені є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 910/2158/17.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була повністю погашена основна заборгованість за поставлений газ до відкриття провадження у цій справі.
Обґрунтовуючи поважність причин прострочення оплати відповідач надав довідки від 22.05.2021 р. № 22/05/2021-1, від 22.05.2021 р. № 22/05/2021-2, від 22.05.2021 р. № 22/05/2021-3 про стан заборгованості співвласників будинку перед Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Ольжин Град" станом на 25.11.2018 р., 25.01.2019 р. та 25.04.2019 р.
Однак, вказані довідки складені відповідачем особисто та не можуть вважатись належними доказами, що підтверджують його скрутне фінансове становище.
Разом з цим, відповідачем не подано звітів, балансів, відповідно до яких можна встановити дійсний майновий стан у відповідний період, зокрема співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Враховуючи те, що самі мешканці багатоквартирного будинку (їх загальні збори) є органом управління та для їх потреб саме і створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, тому безпідставним є посилання скаржника на причину несвоєчасного розрахунку із позивачем через несплату мешканцями будинку вартості набутих комунальних послуг.
При цьому відповідач, як юридична особа, наділений власною дієздатністю та не позбавлений права та можливості вживати заходів до стягнення дебіторської заборгованості.
Поряд з цим, відповідач, вважаючи, що суд першої інстанції повинен був зменшити заявлені до стягнення пеню, штраф та 3% річних, у поданій скарзі посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18.
При розгляді вказаної судової справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Натомість, колегія суддів зазначає, що у справі № 902/417/18, на яку посилається відповідач, судами було встановлено наявність виняткових обставин для існування підстав зменшення заявленого до стягнення розміру відсотків річних.
По-перше, умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
По-друге, суди також з'ясували, що з поставленої вартості товару на загальну суму 205538,92 грн до подання позовної заяви до суду відповідач за поставлений товар сплатив 107157,00 грн. Станом на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача складала 98381,92 грн та була сплачена відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі. При цьому, позивачем нараховано до стягнення 40306,19 грн пені, 30830,83 грн штрафу та 110887,30 грн відсотків річних, що разом складає 182024,32 грн та перевищує майже у два рази суму прострочення.
З огляду на вищевикладене, висновки щодо наявності підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру відсотків річних, викладені у вищевказаній постанові, не можуть братися до уваги судом під час розгляду цієї справи з огляду на суттєві відмінності в обставинах справ.
Отже відповідачем не наведено наявності обставин, які об'єктивно, незалежно від його волі перешкодили виконати останньому зобов'язання перед позивачем належним чином у встановлений договором строк, та не подано доказів на підтвердження існування таких обставин, у зв'язку з чим клопотання відповідача про зменшення пені та 3% річних не підлягає задоволенню.
Доводи скаржника про те, що місцевим судом не було надано правової оцінки акту звірки взаєморозрахунків за договором № 2659/18-ТЕ-17 від 09.10.2018 р., яким позивач підтвердив скасування збитків, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово викладав правову позицію про те, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, проте за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.08.2019 р. у справі № 916/2377/18, від 20.06.2018 р. у справі № 902/680/15, від 29.03.2018 р. у справі № 925/1165/16, від 11.08.2020 р. у справі № 910/4919/19.
Крім цього, підписуючи акт звірки сторони погодили суму основної заборгованості, що не позбавляє можливості позивача нарахувати штрафні санкції.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2021 р. у справі № 911/1209/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ольжин Град" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ольжин Град" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2021 р. у справі № 911/1209/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ольжин Град".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Шапран
В.В.Андрієнко