вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" листопада 2021 р. Справа№ 910/5530/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Мартюк А.І.
Гаврилюка О.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021
у справі № 910/5530/21 (суддя: Баранов Д.О.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві
про стягнення 7 908, 65 грн.
без виклику (повідомлення) учасників справи
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві про стягнення 7 908, 65 грн., з яких: 7 235,25 грн. основного боргу за договором на постачання теплової енергії №230046-01 від 26.05.2016, 406,90 грн. інфляційних втрат, 266,50 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості спожитої теплової енергії в період з жовтня 2018 року по грудень 2020 року у сумі 7 235, 25 грн. Крім того, позивачем нараховано 406,90 грн. інфляційних втрат, 266,50 грн. 3% річних у зв'язку з простроченням, за твердженням позивача, сплати заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/5530/21 позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задоволено. Стягнуто з Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 7 235 грн 25 коп., 3 % річних в розмірі 266 грн 50 коп., інфляційні втрати в розмірі 406 грн 90 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 грн 00 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Оболонське районне управління Головного управління МВС України в місті Києві звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/5530/21 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/5530/21.
Крім того, з апеляційною скаргою відповідач подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме - копії розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.04.2016 №200 «Про деякі питання оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, що віднесене до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації».
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки місцевого суду, викладені в оскаржуваному рішенні, зроблені через неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи. Апелянт зазначає, що позивачем не надано доказів звернення до нього в порядку, визначеному чинним законодавством (ст.ст.104-112 ЦК України), а саме з заявою про включення його грошових вимог до реєстру вимог кредиторів. Так, апелянт вказує, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, а належним способом захисту є вимога про зобов'язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з боржника грошових коштів. Звернення кредитора з позовом про стягнення заборгованості з боржника не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу особи, що припиняється. За твердженням апелянта, відповідна правова позиція щодо застосування норм статей 104-112 ЦК України викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №487/3335/13-ц та постановах Верховного Суду: від 03.05.2018 у справі №924/478/16, від 01.08.2018 у справі №910/24157/16, від 20.01.2020 у справі №922/416/19, п.42 постанови Верховного Суду від 20.01.2020 у справі №922/416/19.
Крім того, апелянт вказує, що докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги - факт користування приміщенням працівниками Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві на підставі договору від 05.01.2015 №04174 не є належним доказом у справі і подана позивачем інформація спростовується розпорядженням Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.04.2016 №200 «Про деякі питання оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, що віднесене до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації», відповідно до якого замінено орендаря - Оболонське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на нового орендаря - Головне управління Національної поліції у м.Києві.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2021, справа №910/5530/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 апеляційну скаргу Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 в справі № 910/5530/21 залишено без руху, надано апелянту час для усунення недоліків апеляційної скарги.
У межах строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021, відповідачем направлено до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Зубець Л.П., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О (головуючий), Мартюк А.І., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 поновлено Оболонському районному управлінню Головного управління МВС України в місті Києві пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/5530/21 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи; запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Апеляційним судом здійснено відстеження пересилання поштових відправлень №0411635641789 та №0411635641797, відповідно до яких копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 про відкриття провадження у справі №910/5530/21 та призначення справи до розгляду сторонами отримано 13.09.2021.
Отже, в силу приписів п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники справи належним чином повідомлені про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/5530/21 в апеляційному порядку.
22.09.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі № 910/5530/21 без змін.
Так, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що позовні вимоги у даній справі стосуються заборгованості, яка виникла за період з жовтня 2018 по грудень 2020, в той час як оголошення про ліквідацію відповідача опубліковано 09.11.2015, тобто заборгованість виникла під час ліквідації боржника і є витратами на утримання майна боржника, що ліквідується (зобов'язаннями з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідації боржника). Позивач вказує, що відповідач є споживачем теплової енергії за вказаною адресою, станом на дату підготовки відзиву на апеляційну скаргу не ліквідований; обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, належним чином доведені, натомість відповідачем на спростування позовних вимог доказів не надано.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно зазначено місцевим судом, укладений між сторонами договір на постачання теплової енергії № 230046-01 від 26.05.2016 за своєю правовою природою є договором енергопостачання, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, визначених договором (п.1.1. договору).
Енергопостачальна організація зобов'язується, зокрема, постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору (п.2.2.1. договору).
Відповідно до умов договору об'єкт постачання теплової енергії знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд. 14-А (офісні приміщення).
Облік споживання теплової енергії проводиться по загальнобудинковому приладу обліку (п. 5.1. договору).
Договором на постачання теплової енергії від 26.05.2016 № 230046-01, а саме пунктом 8.1. договору встановлено термін дії договору з 01.10.2015 та діє до 15.04.2016.
Орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної Оболонському районному управлінню за договором становила загальну суму 10 103, 74 грн, що визначено додатком № 1 до договору.
Пунктом 2.3.12. вказаного договору встановлено, що Оболонське управління бере на себе зобов'язання споживати, в разі якщо він є бюджетною установою, теплову енергію виключно в межах коштів, передбачених кошторисом витрат як на поточне споживання так і на покриття заборгованості з поданням «Енергопостачальній організації» кошторису витрат на кожний рік (з розбиттям поквартально, помісячно).
Порядок розрахунків за теплову енергію визначений додатком № 4 до договору, пунктом 8 якого сторонами узгоджено, що бюджетна організація сплачує авансовий платіж шляхом попередньої оплати, яка здійснюється на підставі пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» у термін до 01 числа звітного періоду у розмірі згідно з додатком № 1 до договору.
У разі порушення терміну сплати за поточне споживання, визначеного пунктом 2 цього додатку, чи наявності боргу на початок кожного розрахункового періоду, «Енергопостачальна організація» має право припинити безоплатний відпуск теплової енергії, згідно додатку № 7 до договору (п. 6 додатку № 4 до договору).
В свою чергу: «Енергопостачальна організація» у разі порушень «Абонентом» умов договору, має право складати відповідні акти, приписи, проводити нарахування штрафних санкцій згідно з чинним законодавством та стягувати за рішенням суду, у встановленому чинним законодавством порядку (п.п. 3.1.3. п.3.1. договору).
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що такий договір було розірвано у зв'язку із припиненням відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 споживач зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
За приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження постачання відповідачу теплової енергії за період з жовтня 2018 по грудень 2020 року, а саме до житлового будинку за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд. 14-А (в якому і знаходяться приміщення відповідача згідно договору №04174 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05.01.2015) надає суду:
- корінці наряду включення та відключення (а.с. 83-85);
- акти приймання-передавання товарної продукції;
- облікові картки по обліковому запису №230046-01 за період з жовтня 2018 по грудень 2020;
- довідка про нарахування за теплову енергію за договором №230046-01.
Щодо доводів відповідача, що в матеріалах справи відсутні корінці наряду щодо підключення абонента до споживання теплової енергії за період з жовтня 2020 по грудень 2020, суд зазначає, що факт споживання відповідачем теплової енергії за вказаний період підтверджується вищеперерахованими матеріалами справи.
Судом також враховано, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19).
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, погоджується з висновком місцевого суду, що позивачем доведено факт споживання відповідачем теплової енергії за період з жовтня 2018 по грудень 2020 на загальну суму 7 235, 25 грн.
Докази сплати відповідачем вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.
Як було зазначено вище, відповідач заперечує факт споживання таких послуг за спірний період, оскільки відповідно до інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України Оболонське районне управління Головного управління МВС України в місті Києві перебуває в стані припинення, позивачем не надано доказів звернення до нього в порядку, визначеному чинним законодавством (ст.ст.104-112 ЦК України), а саме з заявою про включення його грошових вимог до реєстру вимог кредиторів.
На спростування вказаного доводу відповідача суд зазначає, що частиною першою статті 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Крім того, колегія зазначає, що за правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2019 у справі №916/376/15-г системний аналіз положень Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року №1074, Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у свої сукупності свідчить, що інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб'єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов'язків, які складають зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується до органу, що створюється та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, у яких орган влади виступає як юридична особа приватного права. У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов'язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акту (ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України, п. 7 Порядку №1074 від 20.10.2011 року). При цьому юридична особа є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Суд вказує, що на час розгляду даної справи запис про припинення Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, отже відповідач є правоздатною і дієздатною юридичною особою, зобов'язання якої не припинилися та не перейшли до правонаступника внаслідок прийняття рішення про її реорганізацію, позаяк перебування юридичної особи у стані припинення з урахуванням приписів статей 509-601, 604-609 ЦК України не є підставою для припинення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 917/462/20.
Спірні зобов'язання у даній справі виникли вже під час здійснення процедури ліквідації, отже, саме відповідач має відповідати (в тому числі в судовому порядку) за зобов'язаннями за договором.
Крім того, суд звертає увагу, що договір між ПАТ «Київенерго» та Оболонським районним управлінням Головного управління МВС України в місті Києві було укладено 26.05.2016, в той час як відомості про припинення відповідача внесено 06.11.2015.
Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів того, що Оболонське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, яке функціонує за адресою Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві споживає теплову енергію на підставі іншого договору, укладеного безпосередньо з позивачем.
Стосовно доводів відповідача, що приміщення за адресою: м. Київ, пр-т. Оболонський, 14-А працівники відповідача не використовують, як це зазначено в доповідній записці від 13.05.2021 та щодо закінчення строку дії договору №04174 від 05.01.2015 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду суд зазначає наступне.
Пунктом 9.1. договору оренди встановлено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 27.08.2016, але в будь якому випадку до повного виконання зобов'язань.
Згідно акту приймання-передачі нерухомого майна від 05.01.2015 орендодавець - Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація передав орендарю - Оболонське районне управління Головного управління МВС України нежитлову окремо стоячу будівлю в орендне користування згідно договору оренди від 05.01.2015 № 04174 за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, буд. № 14-А.
Водночас суд вказує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що дане приміщення було повернуто орендодавцю у зв'язку із закінченням дії договору або ж у зв'язку із його розірванням на підставі акту приймання-передачі як це передбачено п. 7.6. договору оренди від 05.01.2015 № 04174.
Відтак, суд вказує, що відповідач з 05.01.2015, в тому числі з жовтня 2018 по грудень 2020 користувався вказаним нежитловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Оболонський, 14-А та відповідно споживав поставлену позивачем теплову енергію за вказаний період, оскільки зворотного відповідачем не доведено.
Щодо поданого відповідачем разом з апеляційною скаргою клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме - копії розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.04.2016 №200 «Про деякі питання оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, що віднесене до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації», апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, виходячи із правового аналізу чинних норм процесуального законодавства, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. Обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов'язків по доказуванню в суді першої інстанції.
Зі змісту поданого відповідачем клопотання про долучення документів до матеріалів справи, до якого приєднано нові докази, вбачається, що в обґрунтування обставин неможливості подання до суду цих документів він зазначає, що інформація, викладена у розпорядженні Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.04.2016 №200, йому стала відома з офіційного сайту Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації 23.07.2021. Крім того, копії вказаного розпорядження у ліквідаційної комісії Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві відсутні.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що згідно інформації, яка міститься на офіційному сайті Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (https://obolon.kyivcity.gov.ua/content/2016.html) вказане вище розпорядження було опубліковано 08.04.2016, що свідчить про можливість подання його відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції.
З урахуванням вище наведеного, колегія суддів, користуючись правами суду першої інстанції в межах повноважень, наданих процесуальним законом апеляційному господарському суду, а також з дотриманням принципів справедливості та балансу інтересів, відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про долучення документів до матеріалів справи (долучення нових доказів) та здійснює розгляд справи за наявними у справі документами.
Щодо посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №487/3335/13-ц та постанови Верховного Суду: від 03.05.2018 у справі №924/478/16, від 01.08.2018 у справі №910/24157/16, від 20.01.2020 у справі №922/416/19, п.42 постанови Верховного Суду від 20.01.2020 у справі №922/416/19, апеляційний суд зазначає, що у зазначених постановах суд касаційної інстанції виходив з інших фактичних обставин, що були встановлені господарськими судами при їх розгляді.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що відповідачем споживалася теплова енергія в період з жовтня 2018 року по грудень 2020 року, яку останнім оплачено не було, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 7 235, 25 грн підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 266,50 грн та інфляційних втрат в сумі 406,90 грн, колегія суддів відзначає наступне.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Разом з тим, згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів, перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, приходить до висновку про обґрунтованість нарахованих позивачем 3 % річних в сумі 266,50 грн та інфляційних втрат в сумі 406,90 грн.
Таким чином, аргументація скаржника про те, що висновки місцевого суду, викладені в оскаржуваному рішенні, зроблені внаслідок неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/5530/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Апеляційна скарга Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 підлягає залишенню без задоволення.
Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/5530/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/5530/21 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Оболонське районне управління Головного управління МВС України в місті Києві.
4. Справу №910/5530/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді А.І. Мартюк
О.М. Гаврилюк
Повний текст постанови складено 08.11.2021