вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" листопада 2021 р. Справа№ 910/6606/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Ходаківської І.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2021
у справі № 910/6606/21 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга-Транс»
про стягнення 19 074,39 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У квітні 2021 Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - ПАТ «СГ «ТАС») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олга-Транс" (далі - ТОВ «Олга-Транс») 19 074,39 грн страхового відшкодування в порядку регресу.
В обґрунтування заявлених вимог ПАТ «СГ «ТАС» вказує, що різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою за полісом АК/7245193 ПАТ «СК «Провідна» слід стягнути з ТОВ «Олга-Транс», з яким ОСОБА_1 (особа, винна у завданні збитків) станом на дату ДТП перебував у трудових відносинах.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 в позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції вказав, що позивач не надав та в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких можна визначити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка підлягає стягненню з відповідача. Зокрема, місцевий господарський суд відзначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчили чи підтверджували б те, що ПАТ «Провідна» (страховик відповідача) застосувало коефіцієнт фізичного зносу щодо автомобіля Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_1 (страховий акт, звіт про оцінку, висновок судової автотоварознавчої експертизи) чи розрахунку страхової виплати.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2021, ПАТ «СГ «ТАС» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ «СГ «ТАС» вказує, що саме на страхувальника за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/7245193 законом покладено обов'язок оспорити або в судовому порядку оскаржити розмір суми страхового відшкодування, сплачений його страхувальником на користь потерпілої особи, оскільки розмір сплаченого страхового відшкодування істотно впливає на права та обов'язки такого страхувальника. В даному випадку страхувальник (ТОВ «Олга-Транс») не оспорював у свого страховика розмір страхового відшкодування, здійснений на користь ПАТ «СК «ТАС», і фактично погодився з розміром такого відшкодування, яке безпосередньо впливає на обсяг його майнової відповідальності перед потерпілим; відповідно до ст. 1194 ЦК України різницю між фактичним розміром шкоди 30 446,20 грн та страховою виплатою в розмірі 11 371,81 грн за полісом АК/7245193 ПАТ «СК «Провідна» слід стягнути з ТОВ «Олга-Транс». За наведених підстав скаржник вважає, що висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2021 та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2021 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 апеляційну скаргу ПАТ «СГ «ТАС» рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 у справі № 910/6606/21 залишено без руху. Надано ПАТ «СГ «ТАС» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2021 та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Ходаківська І.П. (у зв'язку з відпусткою судді Кропивної Л.В.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 поновлено ПАТ «СГ «ТАС» пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «СГ «ТАС» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 у справі № 910/6606/21. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Позиції учасників справи.
ТОВ «Олга-Транс» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів ПАТ «СГ «ТАС» заперечує, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. ТОВ «Олга-Транс» вважає, що власник автомобіля, який постраждав внаслідок ДТП, може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом лише до страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. При цьому ТОВ «Олга-Транс» вказує, що станом на дату ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована у ПАТ «Провідна» згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ №АК/7245193, страхова сума за шкоду майну становить 100 000,00 грн (франшиза - 0,00 грн), тобто є більшою, ніж розмір завданої внаслідок ДТП шкоди, у зв'язку з чим остання має бути повністю відшкодована ПАТ «Провідна». На думку ТОВ «Олга-Транс», підстави для стягнення з нього спірної суми відсутні.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
22.03.2018 ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) та ПАТ «СК «ТАС» уклали договір добровільного страхування наземного транспорту №FO-00066115, відповідно до якого застраховано автомобіль марки Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_1 .
31.05.2019 на Дорога Велика Кільцева, null, м. Київ, Київська область сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення бокове) за участю автомобіля марки MAN, д.н. НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Олга-Транс», під керуванням водія ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та легковим автомобілем Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , про що НПУ складено довідку №3018152394202775 про дорожньо-транспортну пригоду.
Станом на 31.05.2018 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу MAN (д.н. НОМЕР_2 ) застрахована у ПАТ «Провідна» згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ №АК/7245193, страхова сума за шкоду майну становить 100 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.
31.05.2018 страхувальник ( ОСОБА_2 ) звернувся до страховика (ПАТ «СГ «ТАС») із заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до ремонтної калькуляції системи AUDATEX №07955_51 від 04.06.2018, вартість відновлювального ремонту становить 38 946,20 грн.
08.06.2018 страховик склав страховий акт №15639Р/51/2018, згідно з яким розмір страхового відшкодування становить 30 446,20 грн, сума несплачених страхових платежів - 4228,75 грн, сума, що належить до виплати - 26 217,45 грн.
12.06.2018 платіжним дорученням №80212 страховик (ПАТ «СГ «ТАС») сплатив на банківський рахунок страхувальника кошти у розмірі 26 217,45 грн.
23.08.2018 постановою Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/11891/18 (провадження №3/752/5458/18) ОСОБА_1 визнано винним у правопорушенні, яке передбачене ст. ст. 124, 130 КУпАП.
06.03.2019 ПАТ «СК «Провідна» сплатило ПАТ «СГ «ТАС» 11 371,81 грн, призначення платежу: оплата страхового відшкодування згідно з договором №АК/7245193, актом №2300227531/Р в порядку регресу №07955/51/2018/111 за ОСОБА_1
25.02.2021 з метою досудового врегулювання спору мирним шляхом ТОВ «КФК «АСА» звернулось до ТОВ «Олга-Транс» з листом-претензією вих№2970/ТАС від 22.02.2021, у якому повідомило ТОВ «Олга-Транс» про те, що 31.05.2018 сталась ДТП за участю автомобіля MAN н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , під час ДТП було заподіяно шкоду автомобілю «Фольксваген» н.з. НОМЕР_1 (автомобіль потерпілого). ПАТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування в сумі 30 446,20 грн. З урахуванням ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія винуватця мала право на вирахування коефіцієнта фізичного зносу, а тому виплатила 11 371,81 грн. ТОВ «КФК «АСА» вказало, що ПАТ «СГ «ТАС» доручило йому (ТОВ «КФК «АСА») повідомити ТОВ «Олга-Транс» про заборгованість у розмірі 19 074,39 грн; просило зв'язатись з ним телефоном та узгодити порядок погашення регресної заборгованості або надіслати лист на його адресу.
Зазначена претензія отримана ТОВ «Олга-Транс» 02.03.2021 (згідно з трекінгом поштового відправлення №01054 76849116).
Відповідач вимогу не виконав, відповіді не надав.
Звертаючись з позовом у цій справі, ПАТ «СГ «ТАС» просить стягнути з ТОВ «Олга-Транс» 19 074,39 грн страхового відшкодування в порядку регресу, що є різницею між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою за полісом АК/7245193 ПАТ «СК «Провідна» (30 446,20 - 11 371,81).
Заперечуючи проти позовних вимог, ТОВ «Олга-Транс» у відзиві на позовну заяву вказує, що покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. На думку відповідача, власник автомобіля, який постраждав внаслідок ДТП, може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом лише до страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ГК України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За визначенням ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
За визначенням ст. 9 Закону України «Про страхування» страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Як встановлено вище, 31.05.2018 страхувальник ( ОСОБА_2 ) звернувся до страховика (ПАТ «СГ «ТАС») із заявою про виплату страхового відшкодування. Страховик склав страховий акт №15639Р/51/2018 від 08.06.2018, відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 30 446,20 грн, з урахуванням суми несплачених страхових платежів (4228,75 грн), сума, що належить до виплати склала 26 217,45 грн та була виплачена страхувальнику повністю 12.06.2018 (платіжне доручення №80212).
За змістом ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Тобто у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого деліктного зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/3165/17 та від 04.07.2018 у справі №910/2603/17).
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів ст. 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, в силу приписів ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Отже, законодавчо встановлена вимога проведення оцінки майна (визначення розміру шкоди) зумовлена тим фактом, що лише фахівець з відповідною кваліфікацією, на підставі отриманого в установленому законодавством України порядку свідоцтва, з необхідним рівнем освіти, на підставі розроблених законодавчих стандартів, нормативів та з використанням спеціальних знань, рекомендацій - в праві визначати характер, обсяг пошкоджень та необхідні дії по їх усуненню, надати відповідь стосовно розміру заподіяної шкоди, визначати наявність причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та його наслідками.
Згідно з абз. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Статтею 5 цього ж Закону визначено вичерпний перелік суб'єктів оціночної діяльності.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №922/1436/17 за загальним правилом, згідно з положеннями ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Однак спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до п. п. 32.4, 32.7 ст. 32 страховик або Моторно-транспортне страхову бюро України не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Положеннями ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом з тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено ст. 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика) значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:
5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;
7 років - для інших легкових КТЗ;
3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;
4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;
5 років - для мототехніки.
Строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки (п. 1.6. Методики).
Винятками стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики (п. 7.39 Методики).
Докази наявності передбачених п. 7.39 Методики винятків стосовно використання вимог п. 7.38 Методики не надано; сторони у наданих поясненнях про їх наявність не вказують.
За свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_1 , випущено у 2012 році, тип: легковий седан, В.
Таким чином, враховуючи рік випуску автомобіля Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_1 (2012), та дату страхової події (ДТП) (31.05.2018), коефіцієнт фізичного зносу цього автомобіля дорівнює 0 (2018 - 2012 = 6).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, а звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу (п. п. 4.36, 4.42).
У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчили чи підтверджували би те, що ПАТ «СК «Провідна» (страховик відповідача) застосувала коефіцієнт фізичного зносу (0) щодо автомобіля Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_1 (страховий акт, звіт про оцінку, висновок судової автотоварознавчої експертизи) чи здійснило свій розрахунок страхової виплати.
Встановлені у справі обставини у сукупності свідчать, що визначений ПАТ «СГ «ТАС» фактичний розмір шкоди, завданої автомобілю Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_1 , склав 30 446,20 грн (виплачено страхувальнику з вирахуванням несплачених страхових платежів 26 217,45 грн), коефіцієнт фізичного зносу цього автомобіля дорівнює 0, згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ №АК/7245193 станом на 31.05.2018 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу MAN, д.н. НОМЕР_2 (ТОВ «Олга-Транс») застрахована у ПАТ «Провідна» і страхова сума за шкоду майну становить 100 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн, ПАТ «СК «Провідна» виплатило ПАТ «СГ «ТАС» страхове відшкодування у розмірі 11 371,81 грн, що значно менше ліміту відповідальності.
Водночас у матеріалах справи відсутні докази щодо того, яким чином ПАТ «СК «Провідна» визначило розміром страхового відшкодування 11 371,81 грн.
Крім того ПАТ «СГ «ТАС» не надало до матеріалів справи доказів, які свідчили би про обставини, за яких ПАТ «СГ «ТАС» та ПАТ «СК «Провідна» погодили саме цю суму як таку, що належить виплаті страховиком винної у ДТП особи на користь ПАТ «СГ «ТАС».
Колегія суддів зауважує, що ПАТ «СГ «ТАС» взагалі не надало у матеріали справи доказів, які містили б відомості про те, яким чином відбувалась виплата ПАТ «СК «Провідна» страхового відшкодування, в т.ч. щодо визначення розміру належної до сплати ПАТ «СК «Провідна» на користь «ПАТ «СГ «ТАС» суми відшкодування, листування сторін з цього приводу, повідомлення ТОВ «Олга-Транс» про вказані обставини і т. ін.
Те, що ПАТ «СГ «ТАС» прийняло від ПАТ «СК «Провідна» страхове відшкодування у розмірі 11 371,81 грн, не є беззаперечним свідченням того, що цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, має саме такий розмір, а також того, що саме така сума повністю покриває страхову виплату позивача. Водночас позивач не надав доказів і того, що він звертався до ПАТ «СК «Провідна» з вимогою повністю компенсувати страхову виплату, здійснену ПАТ «СГ «ТАС», і йому було відмовлено з обґрунтованих і доведених підстав страховиком відповідача.
Колегія суддів зазначає, що лист-претензія (вих №2970/ТАС) від 22.02.2021, з яким 25.02.2021 ТОВ «КФК «АСА» звернулось до ТОВ «Олга-Транс», не є належним доказом щодо вказаних вище обставин, оскільки не відповідає вимогам ст. 77 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ч. 3 ст. 13 ГПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18).
ПАТ «СГ «ТАС» звертаючись з позовом у цій справі не надало до матеріалів справи належні та допустимі докази, на підставі яких можна визначити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), про стягнення якої заявлено вимоги у цій справі.
У поданій апеляційній скарзі ПАТ «СГ «ТАС» не наводить доводів, які спростовували б наведене, а також не вказує на докази, на підставі яких можна визначити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), стягнення яких є предметом спору у цій справі. За відсутності належних доказів вказані обставини встановити не можливо.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавча, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога ПАТ «СГ «ТАС» про стягнення з ТОВ «Олга-Транс» 19 074,39 грн є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 у справі №910/6606/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 у справі №910/6606/21 залишити без змін.
Справу № 910/6606/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
І.П. Ходаківська