вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" жовтня 2021 р. Справа№ 910/5306/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Козир Т.П.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 26.10.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 (повний текст підписано та складено 02.08.2021)
у справі №910/5306/21 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-машинобудівна компанія"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про стягнення 435 600,00 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-машинобудівна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 435600,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач отримав грошові кошти за банківською гарантією № 71.00.016186/1 від 28.02.2020 без належних на те правових підстав, посилаючись на відсутність підстав для задоволення вимоги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" по банківській гарантії, оскільки порушення строків поставки товару за договором поставки № 503-20 від 08.04.2020 відбулось внаслідок обставин непереборної сили.
У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на те, що відповідачем було правомірно направлено до гаранта вимогу про сплату суми гарантії та отримано виплату по вказаній гарантії, оскільки позивачем було порушено строки постачання товару за укладеним сторонами договором.
У відповіді на відзив позивач заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначав, що за умовами гарантії гарантом було забезпечено саме виконання зобов'язання, а також сплату неустойки, передбаченої договором поставки, при цьому, судовим рішенням у справі №904/5667/20 було встановлено, що позивачем виконано зобов'язання з поставки товару в повному обсязі.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначав, що гарантією було забезпечено саме належне виконання позивачем зобов'язання з поставки товару, а не виконання зобов'язання взагалі, як помилково вважає позивач, і судовим рішенням у справі №904/5667/20 було встановлено, що поставку товару позивачем було здійснено з порушенням строків, передбачених договором поставки.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/5306/21 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-машинобудівна компанія" безпідставно отриману гарантію в сумі 435600 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6534 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивачем не було порушено зобов'язання за договором поставки, забезпеченого гарантією, та відповідно відсутні правові підстави вважати настання у гаранта обов'язку виплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії. При цьому суд керувався правилами про преюдицію, зазначивши, що обставини, встановлені судом у справі №904/5667/20, судове рішення в якій набрало законної сили, мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, оскільки підтверджують, що порушення строків поставки товару за договором поставки відбулось внаслідок обставин непереборної сили, тобто не з вини позивача; висновки суду, зроблені за результатами розгляду справи №904/5667/20, які спростовують настання гарантійного випадку та, як наслідок, підтверджують необґрунтованість вимоги відповідача про виплату гарантійної суми.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/5306/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права та процесуального права. При цьому відповідач стверджує, що позивач виконав умови договору поставки неналежним чином, а саме здійснив поставку товару відповідачу не у визначені договором строки, що за умовами наданої банківської гарантії є підставою для сплати гарантом грошових коштів за нею (гарантійної суми), а тому правові підстави для повернення забезпечення виконання договору (гарантії) позивачу відсутні. Сукупність встановлених обставин свідчить про виконання безумовної, беззаперечної та безвідкличної банківської гарантії, після пред'явлення письмової вимоги бенефіціаром, здійснено саме банком-гарантом, що не є учасником справи, з дотриманням умов укладеного з позивачем (принципалом) договору про надання гарантії. Тобто, заявлені до Банку як гаранта вимоги по гарантії щодо сплати гарантійної суми були виконані саме Банком, а не позивачем, чим спростовуються посилання останнього на існування права на повернення суми забезпечення виконання договору поставки. Також скаржник зазначив, що обставини непереборної сили, які існували на території інших держав, внаслідок чого відбулося порушення зобов'язань іноземного виробника перед позивачем і як наслідок неналежне виконання своїх договірних зобов'язань позивача перед відповідачем, не є законодавчо визначеною підставою для повернення грошових коштів отриманих за банківською гарантією.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/5306/21; призначено до розгляду апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства.
В судове засідання апеляційної інстанції 26.10.2021 представник позивача не з'явився.
25.10.2021 через канцелярію суду від представника позивача Пашніна А.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника, посилаючись на перебування під наглядом сімейного лікаря з підозрою на короновірусну хворобу.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Однією з таких підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, визначено першу неявку в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час та місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Суд вважає, що зазначені у клопотанні обставини не можуть бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що позивач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Крім того, суд звертає увагу на те, що викладені у клопотанні обставини належними доказами не підтверджено.
Також суд звертає увагу на те, що згідно положень статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у клопотанні представника позивача Пашніна А.В. про відкладення розгляду та можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника позивача.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.10.2021 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/5306/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
08.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-машинобудівна компанія", як постачальником, та Акціонерним товариством "Укргазвидобування", як покупцем, було укладено договір поставки арматури фонтанної №503-20 (далі за текстом - Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язувався поставити покупцеві товар (арматуру фонтанну), зазначений в специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Згідно з п. 5.1 Договору поставки строк поставки, умови та місце поставки товару вказуються в Специфікації та Графіку поставки до цього Договору.
У Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору поставки) сторони погодили, зокрема, загальну вартість товару - 8712000,00 грн (з ПДВ) та строк поставки товару: відповідно до Графіка поставки товару (Додаток №3 до Договору поставки).
В п.8.1. Договору поставки сторони погодили, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі; наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань. (п.8.2. Договору поставки).
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини. (п.8.3. Договору поставки).
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору поставки, ним було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 8712000,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії видаткової накладної №030820 від 03.08.2020, а також товарно-транспортної накладної №280720 від 28.07.2020, а відповідачем було здійснено оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням №321952 від 21.08.2020.
З матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання зобов'язань за Договором поставки, АТ "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" (далі за текстом - гарант, банк) видало банківську гарантію №71.00.016186/1 від 28.02.2020, згідно з якою гарант безвідклично та безумовно і без заперечень зобов'язується виплатити бенефіціару (відповідачу) на письмову вимогу будь-яку суму, вказану в письмовій вимозі бенефіціара, що не перевищує 435600,00 грн, не пізніше 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом (позивачем) зобов'язань, в забезпечення якого видана ця гарантія. Ця гарантія забезпечує виконання принципалом зобов'язань за Договором поставки, а також неустойки (пені, штрафу), передбаченої вказаним договором, нарахованим з моменту виникнення у бенефіціара права на їх нарахування до дати вимоги. Ця гарантія є безвідкличною, набирає чинності з дати видачі та діє до 31.08.2020.
За твердженнями позивача, 31.08.2020 банком було отримано вимогу відповідача №62.2.2-019-3959 від 27.08.2020 за банківською гарантією від 28.02.2020 №71.00.016186/1, в якій відповідач, у зв'язку з порушенням позивачем зобов'язань за Договором поставки, а саме строків поставки товару, вимагав у гаранта сплатити гарантію в сумі 435600,00 грн.
Листом вих. №1129 від 01.09.2020 банк повідомив позивача, що визнає заявлену вимогу дійсною, надіслав копію вищевказаної вимоги відповідача позивачу, просив позивача у випадку згоди з вимогою бенефіціара перерахувати грошові кошти в сумі 435600,00 грн, а у разі наявності заперечень стосовно заявленої вимоги - надати копії документів, які підтверджують недійсність вимоги бенефіціара.
Листом вих. №680 від 01.09.2020 позивач повідомив банк, що не вбачає правових підстав для задоволення вимоги бенефіціара, оскільки останньому відомо про наявність форс-мажорних обставин за Договором поставки.
Як зазначає позивач, для уникнення понесення додаткових фінансових втрат, ним було перераховано на рахунок гаранта, зазначений в листі вих. № 1129 від 01.09.2020, грошові кошти в сумі 435600,00 грн, в якості оплати за вимогою згідно гарантії, про що свідчить наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія платіжного доручення №379 від 04.09.2020.
Листом вих. № 1179 від 17.09.2020 банк повідомив позивача, що меморіальним ордером №224_1 від 04.09.2020, на виконання взятих на себе зобов'язань за банківською гарантією № 71.00.016186/1 від 28.02.2020, ним було перераховано відповідачу гарантію в сумі 435600,00 грн.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на ту обставину, що відповідач, зловживаючи безумовністю банківської гарантії, приховав від гаранта той факт, що несвоєчасне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором поставки обумовлено виключно настанням форс-мажорних обставин, про які відповідачу було відомо; обставини щодо належності/неналежності виконання позивачем взятих на себе зобов'язань були встановлені судом при розгляді справи № 904/5667/20, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отриману гарантію в сумі 435600,00 грн.
Згідно із статтями 509, 526 ЦК України, статтями 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частинами першою, другою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За умовами частини першої та другої статті 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.
Статтею 562 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
За змістом частин 1 - 4 статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Згідно з частинами 1, 2 статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Як встановлено вище, в забезпечення виконання позивачем зобов'язань за Договором поставки, банком було видано Гарантію №71.00.016186/1 від 28.02.2020.
Сторонами також не заперечуються обставини щодо звернення відповідача у межах строку дії гарантії до гаранта із вимогою про виплату гарантійної суми, виплати банком вказаної суми відповідачу та перерахування суми гарантії позивачем на рахунок банку в порядку регресу.
Спір у даній справі виник внаслідок того, що, за доводами позивача, відповідачем отримано гарантійну суму безпідставно, тоді як відповідач вказує на те, що позивачем було порушено умови Договору поставки, що відповідно до умов Гарантії № 71.00.016186/1 від 28.02.2020 є гарантійним випадком, відтак відповідачем було отримано гарантійну суму правомірно.
З огляду на положення статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України, обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.
Відповідний правовий висновок викладено також в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17 та від 14.11.2019 у справі №910/20326/17.
Відповідно до пункту 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення), гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Згідно з пунктами 36, 37 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення. Банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення.
При вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією, в предмет доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов'язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.
Відповідний правовий висновок викладено також в постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №910/16898/19.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при розгляді справи №904/5667/20 за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-машинобудівна компанія» про стягнення 637308,00 грн штрафних санкцій за порушення строків поставки товару за договором поставки арматури фонтанної №503/20від 08.04.2020, судом було встановлено, що порушення строків поставки товару за Договором поставки виникло внаслідок настання обставини непереборної сили, що підтверджується сертифікатом Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати № 3500-20-1245 від 10.07.2020 та сертифікатом Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати №3500-20-1490 від 28.08.2020, якими засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): надзвичайні заходи на території Китайської Народної Республіки. Рішення Народного уряду провінції Цзянсу про здійснення плану надзвичайних заходів у сфері охорони здоров'я (карантин) та впровадження плану безпеки 1-го рівня з 24 січня 2020 року по 24 квітня 2020 року, що передбачає зупинку підприємств та роботу бізнесу. В результаті викладених обставин виробнику (Jianhu Haohui Electricity Petrochemical Machinery Co., Ltd) було об'єктивно неможливо в період до 24.04.2020 виконувати свої зобов'язання перед позивачем відповідно до Контракту № 713-1 від 26.12.2019 з компанією Jianhu Haohui Electricity Petrochemical Machinery Co., Ltd на поставку позивачу обладнання, зазначеного в специфікаціях. Також судом було встановлено, що позивач листом № 646 від 03.06.2020 повідомив відповідача про настання істотної зміни обставин, що вплинуло на строки виконання ним своїх договірних зобов'язань. На підтвердження викладеного у листі позивач надав висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати № 500/08-15 від 03.06.2020 про право вимагати перегляду умов Договору поставки в частині зміни строків виконання зобов'язань, оскільки у період 24.01.2020 - 24.02.2020 у провінції Jiangsu Китай був запроваджений карантин, зупинена робота всіх підприємств і, як наслідок, збій строків виробництва товару, замовленого позивачем у китайського виробника, у зв'язку з чим позивач запропонував відповідачу внести зміни до Графіку поставки товару (Додаток № 3 до Договору поставки) та визначити строк поставки товару до 18 серпня 2020 року включно з правом дострокової поставки товару.
Отже, під час розгляду справи №904/5667/20, судом було встановлено, що позивач завчасно повідомив відповідача про наявність обставин непереробної сили, що відповідно до пункту 8.1 Договору поставки є підставою для звільнення позивача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором.
За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі №910/11164/16.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2020 у справі №904/5667/20, яке було залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2021, набрало законної сили, відтак обставини, встановлені судом у справі №904/5667/20, мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, та підтверджують, що порушення строків поставки товару за Договором поставки відбулось внаслідок обставин непереборної сили, тобто не з вини позивача, що вказує на відсутність правових підстав вважати, що позивачем було порушено зобов'язання за Договором поставки, забезпеченого гарантією, та настання у гаранта обов'язку виплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії.
Посилання відповідача на ту обставину, що можливість стягнення неустойки за порушення строків поставки товару за Договором поставки не ставиться в залежність від реалізації бенефіціаром права на звернення стягнення за банківською гарантією, місцевий господарський суд правомірно визнав безпідставними, враховуючи те, що при розгляді справи №904/5667/20 судом було встановлено, що порушення строків поставки товару за Договором поставки відбулось не з вини позивача, а внаслідок форс-мажорних обставин.
Доводи відповідача стосовно того, що гарантія є особливим засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань, а не засобом відповідальності, і надання гарантії сторони погодили в Договорі поставки, також правомірно відхилено як необґрунтовані, оскільки відповідно п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Принципи добросовісності, справедливості та розумності є загальною засадою зобов'язального права та регулятором поведінки учасників цивільно-правових відносин; вони застосовуються в усіх зобов'язальних відносинах і кожен учасник повинен їх дотримуватися. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов'язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов'язання та умовами цивільного обороту.
Враховуючи ту обставину, що позивачем було виконано зобов'язання з поставки товару з порушенням строків з незалежних від нього причин, що встановлено в судовому порядку, колегія суддів вважає, що відшкодування позивачем у порядку регресу гарантійної суми суперечить вищевказаним загальним засадам цивільного законодавства.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-машинобудівна компанія" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі №910/5306/21 залишити без змін.
Матеріали справи №910/5306/21 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 08.11.2021 після виходу з відпустки головуючого судді Коробенка Г.П.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Т.П. Козир
Г.А. Кравчук