ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1430/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді: Принцевської Н.М.;
суддів: Головея В.М., Діброви Г.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)
Секретар судового засідання Соловйова Д.В.;
Представники сторін в судове засідання не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР"
на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2020
у справі №916/1430/20
за позовом Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР"
про стягнення 349 036,36грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР" до Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю
про визнання договору недійсним,
(суддя місцевого господарського суду: Гут С.Ф., дата та місце ухвалення рішення: 10.09.2020, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, проспект Шевченка, 29)
22.05.2020 року Науково-виробниче підприємство "НИВА" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - НВП «НИВА» у вигляді ТОВ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №1471/20) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР" (далі - ТОВ «АШЕР») про стягнення 349 036,36грн.
Позовні вимоги НВП «НИВА» у вигляді ТОВ обґрунтовує тим, що 20.12.2018 між нею, як Компанією, та ТОВ "АШЕР" , як Дистриб'ютором, було укладено Дистриб'юторську угоду № 20/12/18-ДС, згідно умов якої Компанія зобов'язується передати, а Дистриб'ютор прийняти і оплатити продукцію у відповідності з умовами даної угоди. Позивач належним чином виконав умови Угоди та поставив відповідачеві Товар, що неоплачений останнім та сума якого складає 288793.32 грн., в тому числі ПДВ.
22.06.2020 за вх.№1848/20 до Господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву ТОВ "АШЕР" до НВП "НИВА" у вигляді ТОВ, в якій позивач за зустрічним позовом про про визнання договору недійсним, зазначаючи, що Дистриб'юторську угоду від 20.12.2018 №20/12/18-ДС, копію якої НВП «НИВА» у вигляді ТОВ додало до первісного позову, директор ТОВ "АШЕР" взагалі не підписував. Підписи в графі «Директор» у правому нижньому куті на кожному з 8 аркушів угоди та праворуч під статтею 12 «Юридичні адреси та реквізити сторін директору» ТОВ "АШЕР" Петренку І.С. не належать, а виконані іншою особою, яка не мала повноважень на укладення цієї угоди.
Оскільки задоволення позову про визнання цієї дистриб'юторської угоди недійсною повністю виключає можливість задоволення позову про стягнення нарахованих на підставі неї сум основного боргу, пені, штрафу та процентів річних, спір про визнання цієї угоди недійсною є взаємопов'язаним зі спором про стягнення нарахованих на її підставі сум основного боргу, пені, штрафу та процентів річних, а тому позовна заява про визнання її недійсною подається в порядку ст. 180 Господарського процесуального кодексу України у формі зустрічного позову.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2020 було прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ "АШЕР" до НВП "НИВА" у вигляді ТОВ про визнання договору недійсним до розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №916/1430/20 за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.09.2020 первісний позов НВП "НИВА" у вигляді ТОВ до ТОВ "АШЕР" про стягнення 349 036,36грн. - задоволено частково, стягнуто з ТОВ "АШЕР" на користь НВП "НИВА" у вигляді ТОВ основний борг у розмірі 258 793 грн. 32 коп., пеню у розмірі 9 842 грн. 71 коп., штраф у розмірі 28 879 грн. 30 коп., 40% річних у розмірі 21 521 грн. 03 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 844 грн. 46 коп., в решті первісного позову відмовлено, у задоволенні зустрічного позову ТОВ "АШЕР" до НВП "НИВА" у вигляді ТОВ про визнання договору недійсним відмовлено, витрати по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви покладено на позивача за зустрічним позовом.
В оскаржуваному рішенні місцевий господарький суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог НВП "НИВА" у вигляді ТОВ в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, а саме - 258793,82 грн. Перевіривши розрахунок суми пені, штрафу та 40% річних наданий позивачем, господарський суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких Дистриб'юторську угоду № 20/12/18 - ДС від 20.12.2018 року має бути визнано недійсною судом. З підстав недоведеності та необґрунтованості зустрічного позову, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «АШЕР» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2020 по даній справі скасувати та прийняти нове, яким зустрічний позов ТОВ «АШЕР» про визнання недійсною дистриб'юторської угоди задовольнити, у задоволенні первісного позову відмовити.
Апелянт вважає рішення у даній справі незаконним і необґрунтованим, оскільки при його ухваленні суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, порушив норми процесуального права України, зробив висновки, що не відповідають обставинам справи, та не повністю з'ясував обставини, які мають значення для справи.
Заявник скарги зазначає, що місцевий господарський суд Одеської області порушив ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.42 Господарського процесуального кодексу України, оскільки з вини Господарського суду Одеської області відеоконференція не відбулася, а ТОВ «АШЕР» було позбавлено права на справедливий та публічний розгляд справи.
Заявник апеляційної скарги вказує, що в оскаржуваному рішенні Господарського суду Одеської області від 10.09.2020 у справі №916/1430/20 зазначено, що судове рішенні в режимі відеоконференції по справі №916/1430/20, призначене на 10.09.2020 о 9-00 з Господарським судом Чернівецької області не відбулось з підстав того, що у вищезазначений суд не з'явився представник ТОВ «АШЕР». Разом з тим, представник ТОВ «АШЕР» і не повинен був з'являтися до Господарського суду Чернівецької області, оскільки проведення відеоконференції з метою забезпечення його участі в судовому засіданні було доручено Господарському суду Чернігівської області, куди він фактично і з'явився, що підтверджується документально.
Також апелянт вказує, що сторони відповідно умов угоди можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору в межах строку договору, а дати усіх перелічених видаткових накладних знаходяться поза межами строку дії дистриб'юторської угоди від 20.12.2018 №20/12/18-ДС, у зв'язку з чим передачу товару за такими накладними не можна вважати такою, що здійснено на підставі цієї угоди.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, зокрема, що частину вказаного у перелічених у первісному позові видаткових накладних було повернуто НВП «НИВА» в натурі, а в рахунок оплати решти товару ТОВ «АШЕР» сплатило не 30000,00 грн., як зазначено в оскаржуваному рішенні, а 165000,00 грн., внаслідок чого висновок суду про існування у ТОВ «АШЕР» заборгованості за поставлений товар в сумі 258793,82 грн. не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи.
Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно і необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. ТОВ «АШЕР» заявляє, що дистриб'юторську угоду від 20.12.2018 №20/12/18-ДС, копію якої НВП «НИВА» додало до первісного позову, директор ТОВ «АШЕР» Петренко І.С. взагалі не підписував.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2020 по справі №916/1430/20 до надходження матеріалів позовного провадження з суду першої інстанції.
22.10.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1430/20.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2020 по справі №916/1430/20, призначено розгляд справи в режимі відеоконференції на 14.12.2020 року об 11-00 год., зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2020 по справі №916/1430/20.
Разом з апеляційною скаргою ТОВ "АШЕР" подало до суду апеляційної інстанції клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 відкладено розгляд справи на 18.01.2021.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 відкладено розгляд справи на 08.02.2021.
В судове засідання 08.02.2021 з'явились представники сторін, які надали пояснення стосовно заявленого апелянтом клопотання про призначення експертизи по даній справі. В судовому засіданні судовою колегією роз'яснено щодо необхідності явки в судове засідання директора апелянта, а також запропоновано учасникам надати додаткові документи для забезпечення проведення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 оголошено перерву в судовому засіданні по справі №916/1430/20 до 16.02.2021 року до 14-00 год.
В судове засідання 16.02.2021 з'явився представник НВП "НИВА" у вигляді ТОВ. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР" на електронну адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Колегією суддів було прийнято протокольну ухвалу, якою частково задоволено клопотання ТОВ "АШЕР" про відкладення розгляду справи, оголошено у судовому засіданні перерву до 23.02.2021 на 10-00 год.
23.02.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли документи з вільними зразками підпису від ТОВ "АШЕР".
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 частково задоволено клопотання ТОВ "АШЕР" про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі №916/1430/20; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР" про залучення до матеріалів справи вільних зразків підпису останнього, долучено до матеріалів справи вільні зразки підпису директора Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР" Петренко Ігоря Самуіловича; призначено у справі №916/1430/20 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.
26.04.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України надійшло клопотання експерта Буценко В.В. про надання матеріалів, необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 поновлено апеляційне провадження у справі №916/1430/20 для розгляду клопотання Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи у справі №916/1430/20; задоволено клопотання Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи у справі №916/1430/20; зупинено апеляційне провадження у справі до закінчення експертного дослідження і отримання апеляційним господарським судом висновку експерта.
05.08.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз разом з матеріалами справи №916/1430/20 надійшов лист №21-1601 від 22.06.2021 у якому зазначено, що станом на 22.06.2021 рахунок вартості проведення експертизи не сплачений та відповідно до п.1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, ухвала суду від 23.02.2021 залишена без виконання.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 поновлено апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 04.10.2021 року о 14-00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 відкладено розгляд справи на 11.10.2021 у зв1язку з неявкою представника апелянта.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 відкладено розгляд справи у зв'язку з неявою представника апелянта, судове засідання по справі призначено на 01.11.2021 року о 12-00 год.
В судове засідання 01.11.2021 представники сторін не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладвся у зв'язку з неявкою представника ТОВ «АШЕР», колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників учасників, які не з'явились, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2018 року між НВП «НИВА» ТОВ (Позивач) та ТОВ "АШЕР" (Відповідач) було укладено Дистриб'юторську угоду №20/12/18 - ДС, згідно умов якої Компанія зобов'язується передати, а Дистриб'ютор прийняти і оплатити продукцію у відповідності з умовами даної Угоди.
Відповідно до умов п.1.1. Угоди Дистриб'ютор зобов'язався прийняти і оплатити поставлену продукцію у відповідності до умов дійсної угоди.
Кількість, ціна та асортимент продукції, що поставляється за даною Угодою , визначається сторонами у видаткових накладних. Вартістю Угоди є вартість всіх поставок (п.п.1.2 Угоди).
Умовами п.п. 6.1. сторони погодили, що Компанія надає Дистриб'ютору відстрочку платежу не більше 40 (сорока) календарних днів з моменту отримання продукції Дистриб'ютором.
Оплата за продукцію здійснюється Дистриб'ютором шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Компанії. При здійсненні оплати Дистриб'ютор зазначає реквізити накладної або рахунку-фактури, на підставі яких здійснюється перерахування грошових коштів (п.п.6.2 Угоди).
Згідно з п.7.1. Угоди у разі порушення строків оплати продукції Дистриб'ютор має сплатити Компанії пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочки платежу, штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої партії продукції та 40 % річних від простроченої суми платежу.
10.01.2020 НВП «НИВА» у вигляді ТОВ за видатковою накладною № -НИ-00016709 поставлено ТОВ «АШЕР» продукцію на суму 22924, 80 грн. В зазначній видатковій накладній міститься підпис отримувача з відтиском печатки ТОВ «АШЕР».
05.02.2020 НВП «НИВА» у вигляді ТОВ за видатковою накладною № -НИ-00017265 поставлено ТОВ «АШЕР» продукцію на суму 103161,60 грн. В зазначній видатковій накладній міститься підпис отримувача з відтиском печатки ТОВ «АШЕР».
05.02.2020 НВП «НИВА» у вигляді ТОВ за видатковою накладною № -НИ-00017266 поставлено ТОВ «АШЕР» продукцію на суму 182318,40 грн. В зазначній видатковій накладній міститься підпис отримувача з відтиском печатки ТОВ «АШЕР».
Згідно виписки по рахунку НВП «НИВА» у вигляді ТОВ від 27.05.2020, 28.05.2020, 01.06.2020, 17.06.2020 відповідачем за первісним позовом здійснено оплату за алкогольні напої згідно дистриб'юторської угоди №20/12/18-ДС від 20.12.2018 на загальну суму 30000 грн.(а.с.175 , 176, 178-184)
В матеріалах справи наявні видаткові накладні (повернення) від 08.04.2020, 09.04.2020, згідно з якими відповідач повернув НВП «НИВА» у вигляді ТОВ товар на суму 115003,20 грн. та 57026,16 грн. В зазначених накладних в графі «Підстави продажу» вказано «предоплата». (а.с. 77-79)
У зв'язку з простроченням строку оплати за поставлений товар, НВП "НИВА" у вигляді ТОВ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР" про стягнення коштів.
Разом з тим, ТОВ "АШЕР" у зустрічній позовній заяві вказує, що дистриб'юторська угода від 20.12.2018 року № 20/12/18-ДС суперечить нормам чинного законодавства України, зокрема, ч. 1 ст. 92. ч. 2 ст. 207. ч. ч. 1.3 ст. 237 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 65. ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України та ч. ч. 1.2.4 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а тому її має бути визнано недійсною в судовому порядку.
При цьому, ТОВ "АШЕР" вказує, що дистриб'юторську угоду від 20.12.2018 №20/12/18-ДС директор ТОВ "АШЕР" Петренко І.С. взагалі не підписував. Підписи в графі «Директор ООО «Ашер» /И.С.Петренко/» у правому нижньому куті на кожному з 8 аркушів угоди та праворуч під статтею 12 «Юридичні адреси та реквізити сторін» директору ТОВ "АШЕР" не належать, а виконані іншою особою, яка не мала повноважень на укладення цієї угоди.
Позивач за зустрічним позовом вказує, що оскільки підпис на дистриб'юторській угоді від 20.12.2018 №20/12/18-ДС від імені ТОВ «AШЕР» виконано не директором ТОВ "АШЕР", а іншою особою, яка не мала повноважень на її укладення, сторони не досягли будь-якої згоди щодо умов цієї угоди і в розумінні вимог ч.ч. 1-3 ст. 203 Цивільного кодексу України не означає, що вказана угода суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а саме ч. 1 ст. 92, ч. 2 ст. 207, ч.ч. 1.3 ст. 237 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 65. ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України та ч.ч. 1,2.4 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а також, що її вчинено особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а волевиявлення TOB «AШЕР» не було вільним і не відповідало його внутрішній волі щодо укладення цієї угоди.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до положень ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 161 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно зі ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Враховуючи предмет і підставу позовних вимог НВП «НИВА» у вигляді ТОВ у даній справі, а також з огляду на вимоги зустрічної позовної заяви, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне в першу чергу надати оцінку Дистриб'юторській угоді від 20.12.2018 №20/12/18-ДС, яка є підставою первісного позову та предметом зустрічних позовних вимог.
Так, згідно з ч. 1 та 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом положень ст. 11, 509, 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язальні правовідносини виникають, у тому числі, з договорів, які мають виконуватися належним чином відповідно до їх умов та вимог законодавства, припинення яких обумовлюється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України)
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно з приписами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Так, як вбачається з матеріалів справи, Статут ТОВ "АШЕР" затверджено рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленим протоколом №02/09 від 02.09.2015 та зареєстровано 02.09.2015 номер запису 10641050015001571.
Згідно п. 8.1 Статуту ТОВ "АШЕР" управління Товариством здійснюють його органи: вищий орган Товариства - Загальні збори Учасників: виконавчий орган Товариства - Директор.
Відповідно до ч.ч. 1.2.5 п. 8.18 Статуту ТОВ "АШЕР" директор без довіреності (доручення) діє від імені Товариства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, перед всіма юридичними та фізичними особами, в тому числі перед всіма підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності.
Директор вправі здійснювати від імені Товариства всі дії та приймати рішення з усіх питань, за виключенням тих. що віднесені до виключної компетенції Загальних зборів Учасників. Рішення з питань віднесених до компетенції Директора приймаються ним одноособово. У тому числі, Директор одноособово приймає рішення про купівлю та продаж Товариством товарів (робіт, послуг), транспортних засобів та іншого рухомого майна, цінних паперів, передачу та одержання рухомого і нерухомого майна в оренду (суборенду), передачу належного Товариству рухомого майна в заставу.
Відповідно до абзаців 1-5 ч. 6 п. 8.18 Статуту ТОВ "АШЕР" директор в межах своєї компетенції, визначеної чинним законодавством України та цим статутом, має право: розпоряджатися майном Товариства, в тому числі основними фондами, оборотними засобами, товарами та коштами, а також укладати і підписувати від імені Товариства договори (контракти, угоди тощо) та інші юридичні акти. При цьому отримання Товариством кредитів та позик, придбання та відчуження нерухомого майна, передача належного Товариству нерухомого майна в іпотеку здійснюються лише після прийняття відповідного про це рішення Загальними зборами Учасників; без довіреності (доручення) діяти від імені Товариства та представляти його в господарських, адміністративних та інших судах всіх інстанцій.
З наведених вище положень статуту ТОВ "АШЕР" вбачається, що єдиною особою, уповноваженою цим установчим документом укладати та підписувати від імені товариства спрямовані на купівлю товару господарські договори, є директор товариства.
Починаючи з 29.12.1998 і до моменту розгляду справи в суді першої інстанції директором ТОВ "АШЕР" є Петренко І.С. Доказами, що підтверджують наведені обставини, є витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "АШЕР" станом на 09.01.2018 та 16.06.2020.
З огляду на наведене, у разі укладення між ТОВ "АШЕР" та НВП «НИВА» ТОВ дистриб'юторської угоди від 20.12.2018 № 20/12/18-ДС її теж від імені ТОВ "АШЕР" мало бути укладено та підписано директором Петренком І.С.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про необхідність її підписання саме директором ТОВ "АШЕР" Петренком І.С. прямо зазначено у тексті самої угоди.
Судовою колегією Південно-західного апеляційного господарського суду не приймаються до уваги доводи апелянта щодо не підписання директором Петренком І.С. спірної дистриб'юторської угоди, з огляду на наступне.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 частково задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР" про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі №916/1430/20.
05.08.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз разом з матеріалами справи №916/1430/20 надійшов лист №21-1601 від 22.06.2021 у якому зазначено, що станом на 22.06.2021 рахунок вартості проведення експертизи не сплачений та відповідно до п.1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, ухвала суду від 23.02.2021 залишена без виконання.
Враховуючи, що відповідачем за первісним позовом не здійснено оплату за проведення заявленої ним же судової експертизи, судова колегія вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт підписання дистриб'юторської угоди неповноважною особою.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було частково сплачено суму боргу у розмірі 30 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку від 27.05.2020 на суму 5 000,00 грн., від 28.05.2020 на суму 5 000,00 грн., від 01.06.2020 на суму 5 000,00 грн., від 17.06.2020 на суму 5 000,00 грн, від 18.06.2020 на суму 5 000,00 грн., від 01.07.2020 на суму 5 000,00 грн.
У всіх банківських виписках по рахунку ТОВ «АШЕР» у призначені платежу зазначило: «оплата за алкогольні напої згідно Дистриб'юторської угоди № 20/12/18 - ДС від 20.12.2018 року».
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов'язання (частина третя статті 509 ЦК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17.
Зі змісту норми ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17, від 08.07.2019 №910/19776/17.
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 зі справи №904/2178/18).
При цьому, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 зі справи № 910/8794/16).
Послідовна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/11079/17, від 02.04.2019 у справі №904/2178/18, від 19.06.2019 у справі №904/9795/16, від 01.10.2019 у справі №910/8287/18, від 24.02.2021 у справі № 926/2308/19, від 18.02.2021 у справі №924/658/20, в ухвалі від 11.06.2020 у справі 915/1602/19 тощо.
За таких обставин, враховуючи проведення відповідачем за первісним позовом часткової оплати за оспорюваною ним дистриб'юторською угодою, судова колегія вважає доводи останнього щодо недійсності правочину неспроможними.
Крім того, відповідно до п. п. 3.4.1 п. 3.4 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 №17 відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Тобто на директора ТОВ "АШЕР" .
Враховуючи викладене, з огляду на наявність печатки ТОВ "АШЕР" на Дистриб'юторської угоді № 20/12/18 - ДС від 20.12.2018 року, на ТТН, видаткових накладних в графі про отримання товару, в також враховуючи часткову оплату товару ТОВ "АШЕР", судова колегія зазначає про наявність події укладення договору і його часткового виконання сторонами.
У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За загальним правилом ст. 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання.
Заявляючи зустрічний позов про визнання недійсною Дистриб'юторської угоди №20/12/18 - ДС від 20.12.2018 року позивач за зустрічним позовом має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання частини правочину недійсним і настанням відповідних наслідків.
Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач за зустрічним позовом не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких Дистриб'юторську угоду № 20/12/18 - ДС від 20.12.2018 року має бути визнано недійсною судом, у зв'язку з чим обґрунтованим та правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). (згідно ст.530 Цивільного кодексу України)
Як зазначалося раніше, відповідно до умов п.1.1. Угоди дистриб'ютор зобов'язався прийняти і оплатити поставлену продукцію у відповідності до умов дійсної угоди.
Відповідно до п.п.6.1. Компанія надає Дистриб'ютору відстрочку платежу не більше 40 (сорока) календарних днів з моменту отримання продукції Дистриб'ютором.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 538 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Враховуючи надані позивачем за первісним позовом видаткові накладні та проведення часткової оплати на загальну суму 30000 грн., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у ТОВ «АШЕР» заборгованості ща поставлений товар у сумі 258 793,82 грн.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта щодо часткового повернення товару з посиланням на видаткові накладні від 08.04.2020 на суму 115003,20 грн. та 57026,16 грн., оскільки вказані видаткові накладні не містять посилання на дистриб'юторську угоду, яка визначена позивачем в якості підстави позову, а відтак вони не можуть бути прийняті в якості доказу на підтвердження повернення товару, отриманого за видатковими накладними, наданими позивачем на підставі договору №20/12/18-ДС від 20.12.2018.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині стягнення пені, 40% річних та штрафу, з огляду на наступне.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
Як зазначалося раніше, відповідно до п.7.1. Угоди у разі порушення строків оплати продукції Дистриб'ютор має сплатити Компанії пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочки платежу, штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої партії продукції та 40 % річних від простроченої суми платежу.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши розрахунок суми пені, штрафу та 40% річних наданий позивачем, господарський суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про порушення судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального права, з огляду на наступне.
Частинами 1, 2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Так, під час розгляду справи в Господарському суді Одеської області ухвалою вказаного суду від 03.09.2020 було відкладено розгляд справи на "10" вересня 2020 о 09:00 год. доручено Господарському суд Чернігівської області, (14000, м. Чернігів, Проспект Миру, будинок 20) проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АШЕР» у судовому засіданні при розгляді справи №916/1430/20, яке призначене господарським судом Одеської області на "10" вересня 2020 о 09:00 год.
10.09.2021 по даній справі Господарським судом Одеської області ухвалено рішення за відсутності представника відповідача - ТОВ «АШЕР».
Згідно з наявного в матеріалах справи Акту від 10.09.2021, судове засідання в режимі відеоконференції по справі №916/1430/20, призначене на 10.09.2020 о 09-00 год. з Господарським судом Чернівецької області не відбулось, у зв'язку з тим, що у зазначений суд не з'явився представник.
Згідно наявної в матеріалах справи відповіді на запит ТОВ «АШЕР» від 08.10.2020 №01-08/1591/20 Господарський суд Чернігівської області повідомив наступне:
1.Станом на 10.09.2020 на 9-00 до Господарського суду Чернігівської області ухвала Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 у справі №916/1430/20 не надходила.
2. Відповідно до даних електронної системи бронювання на проведення відеоконференцій Господарським судом Одеської області не було заброньовано відеоконференції із Господарським судом Чернігівської області у справі №916/1430/20 на 10.09.2020 на 09-00 год.
3. Представник ТОВ «Ашер» адвокат Підгорний К.Є. перебував 10.09.2020 в залі судового засідання №201 з метою участі у відеоконференції з Господарським судом Одеської області у справі №916/1430/20 у період часу з 09-00 год. До 10-05 год.
4. Господарський суд Одеської області на зв'язок із Господарським судом Чернігівської області 10.09.2020 у період часу з 09-00 до 10-05 з метою проведення відеоконференції з Господарським судом Одеської області у справі №916/1430/20 не виходив.
Повідомлення сторони вважається неналежним, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце розгляду справи надіслано з порушенням вимог ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до якої ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Так, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що відповідач за первісним позовом був повідомлений про розгляд справи в режимі відеоконференції 10.09.2020, згідно ухвали Господарського суду Одеської області від 03.09.2021.
Разом з тим, згідно наявного в матеріалах справи Акту від 10.09.2020 суд першої інстанції перевірив явку сторони до Господарського суду Чернівецької області, хоча ухвалою Господарського суду Одеської області розгляд справи було призначено в режимі відеоконференції в Господарському суд Чернігівської області.
За таких обставин, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що відповідач за первісним позовом був позбавлений можливості участі у судовому засіданні, а відтак саме по собі повідомлення про розгляд справи в режимі відеоконференції у Господарському суді Чернігівської області без його проведення у місці призначення, не може вважатися належним повідомленням відповідача про час, дату та місце розгляду справи.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2020 у справі №916/1430/20 прийняте з порушенням норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача за первісним позовом про дату, час та місце засідання суду, що в силу приписів п. 3 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є безумовною підставою для його скасування та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР", у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР" має бути задоволена частково.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, доводи учасників справи, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Частиною 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У даному випадку спір у справі виник як наслідок неправомірних дій відповідача за первісним позовом, у зв'язку з чим судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2020 у справі №916/1430/20 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2020 у справі №916/1430/20 скасувати.
Позов Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР" про стягнення 349 036,36 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР" (14037, Чернігівська область, місто Чернігів, вул. Борисенка, будинок 47; код ЄДРПОУ 14236924) на користь Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65496, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, 58; код ЄДРПОУ 19201066) основний борг у розмірі 258 793 (двісті п'ятдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто три) грн. 32 коп., пеню у розмірі 9 842 (дев'ять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 71 коп., штраф у розмірі 28 879 (двадцять вісім тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 30 коп., 40% річних у розмірі 21 521 (двадцять одна тисяча п'ятсот двадцять одна) грн. 03 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 46 коп.
В решті первісного позову відмовити.
У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР" до Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання договору недійсним - відмовити.
Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ на виконання даної постанови.
Матеріали справи №916/1430/20 повернути до Господарського суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 08.11.2021 року.
Головуючий суддя: Н.М. Принцевська
Судді: В.М. Головей
Г.І. Діброва