Справа № 547/1185/20 Номер провадження 11-кп/814/522/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
09 листопада 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження №12020170320000225 від 14.11.2020, за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 15.01.2021 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Семенівка Семенівського району Полтавської області, громадянин України, без зареєстрованого місця проживання, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, розлучений, не працюючого, раніше судимого 16.10.2020 Оржицьким районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт,
Цим вироком ОСОБА_7 засуджено:
- за ч. 3 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 185 КК України на один рік позбавлення волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 71, ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень визначено остаточне покарання ОСОБА_7 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків шляхом повного приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Оржицького районного суду Полтавської області від 16.10.2020 у виді 60 годин громадських робіт, яким відповідає 7 днів позбавлення волі, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді чотирьох років і семи днів позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням строком на 3 роки, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України
Відповідно до ст.100 КПК України вирішено долю речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 01.11.2020 приблизно о 14 год. 00 хв., прибув до господарства ОСОБА_9 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Далі ОСОБА_7 через незамкнені вхідні двері проник до приміщення будинку останньої, де у коридорі із холодильника дістав 2 кілограма свинячого м'яса, загальною вартістю 264 грн., 2 банки тушонки зі свинини, об'ємом по 0,5 л., загальною вартістю 109 грн. та яйце куряче в кількості 20 шт., загальною вартістю 50 грн. Після цього ОСОБА_7 покидаючи будинок, був виявлений ОСОБА_9 , але діючи зухвало, не реагуючи на зауваження потерпілої, останній із вище вказаним майном із місце вчинення кримінального правопорушення втік.
Внаслідок своїх дій ОСОБА_7 спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 423 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 06.11.2020 приблизно о 15 год., ідучи по вулиці Транспортній у смт. Семенівка Полтавської області, біля господарства № 27 побачив велосипед марки "Україна", чорного кольору, чоловічого типу, який належить ОСОБА_10 . Далі, ОСОБА_7 , скориставшись тим, що його ніхто не бачить, підійшов до вказаного велосипеду та повторно, шляхом вільного доступу таємно його викрав. Після чого ОСОБА_7 із викраденим майном із місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду у сумі 1000 грн.
У поданій апеляційній скарзі заступник керівника обласної прокуратури просить вирок суду відносно ОСОБА_7 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_11 за ч. З ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України - на 1 рік позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Оржицького районного суду Полтавської області від 16.10.2020 призначити остаточне покарання у вигляді 4 років 7 днів позбавлення волі.
Зазначає, що ОСОБА_7 раніше судимий; 16.10.2020 Оржицьким районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт. Покарання за указаним вироком частково не відбув, зокрема, не відбув 60 годин громадських робіт, та після постановлення вироку вчинив нові злочини, передбачені ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України.
Крім того зазначає, що після визначення остаточного покарання за сукупністю вироків та застосувавши положення ст. 75 КК України, суд своїм рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, фактично змінив судове рішення за попереднім вироком суду, відповідно до якого засуджений мав відбути реальну міру покарання у виді громадських робіт. На думку апелянта звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є безпідставним та не ґрунтується на вимогах закону.
Інші учасники судового провадження вирок суду не оскаржували.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, обвинуваченого, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за наведених у вироку обставин і кваліфікація його дій за ч.3 ст.186 та ч.2 ст.185 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюються.
Згідно зі ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення відповідно до п.2 ч.1 ст.413 КПК України є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до ч.1 ст.420 цього Кодексу суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Згідно з ч.1 ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Приписами п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, суд не врахував належним чином, як того вимагають положення ст.75 КК України, тяжкість вчиненого злочину, конкретні обставини справи, а також дані про особу винного.
Проте, місцевий суд залишив поза увагою, що ОСОБА_7 , будучи визнаним винуватим та засудженим за вчинення корисливого злочину, на шлях виправлення не став, та через декілька тижнів після ухвалення обвинувального вироку Оржицького районного суду Полтавської області 16.10.2020, продовжив злочинну діяльність та вчинив два корисливих злочини, один з яких відноситься до категорії тяжких.
Вказане свідчить про те, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання з випробуванням не відповідає вимогам ст.75 КК України.
Отже, вирок суду в частині призначення покарання підлягає скасуванню в зв'язку з неправильним звільненням обвинуваченого від відбування покарання з ухваленням в цій частині нового вироку.
Виходячи з положень ст.65 КК України, призначаючи ОСОБА_7 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк, визначений судом першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 408, 409, 413, 414, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 15.01.2021 щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання та звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням - скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, покарання у виді 4 років позбавлення волі; за ч.2 ст.185 КК України - 1 рік позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень визначити ОСОБА_7 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків шляхом повного приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Оржицького районного суду Полтавської області від 16.10.2020 у виді 60 годин громадських робіт, яким відповідає 7 днів позбавлення волі, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 4років 7днів позбавлення волі.
ОСОБА_7 в зв'язку з набранням вироку законної сили взяти під варту в залі суду.
Початок строку покарання рахувати з 09.11.2021.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з дня вручення йому копії вироку.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4