Справа № 159/3762/21 Провадження № 33/802/754/21 Головуючий у 1 інстанції:Шергіна Ю. О.
Категорія:ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач: Денісов В. П.
08 листопада 2021 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П.,
з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Семенюк Л.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року щодо нього,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні судового збору.
Згідно з постановою ОСОБА_1 визнаний винним за те, що 27.06.2021 о 01 год. 06 хв. у місті Ковелі, на вулиці Сагайдачного, 6, він керував транспортним засобом, марки «VOLKSWAGEN TOUAREG» номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, порушення мови, та від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 оскаржує його з мотивів незаконності. Стверджує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на те, що працівники поліції запропонували йому пройти медичний огляд на місці, і направлення у медичний заклад у матеріалах справи відсутнє. З огляду на наведене, просить скасувати рішення судді, а провадження у справі - закрити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника Семенюк Л.В., яка підтримала апеляційну скаргу і просила скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Вимоги ст.280 КУпАП регламентують, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На думку апеляційного суду, вказані вимоги закону при винесенні постанови місцевим судом дотримані.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 27.06.2021 серії ДПР18 № 354216, 27.06.2021 о 01 год. 06 хв. у місті Ковелі, на вулиці Сагайдачного, 6, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, марки «VOLKSWAGEN TOUAREG» номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, порушення мови, та від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився (а.с.1).
Протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 власноручно. Зауваження до протоколу відсутні (а.с.1).
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , він складався у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які скріпили його своїми підписами (а.с.1).
У письмових поясненнях зазначені свідки також підтвердили відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку (а.с.3-4).
У апеляційних доводах апелянт посилається на порушення поліцейськими процедури проведення огляду на визначення у нього стану алкогольного сп'яніння, однак, на думку апеляційного суду, вона повністю відповідала вимогам нормативно-правових актів, які регламентують це питання.
Так, відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Оскільки у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, порушення мови, працівники поліції мали право запропонувати йому пройти відповідно до встановленого порядку огляд для визначення стану сп'яніння.
Згідно з ч.3 ст.266 КУпАП, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п. 7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Зазначені нормативно-правові акти регламентують, що для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров'я є дві підстави, а саме незгода водія на проведення огляду на стан сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та незгода водія з його результатами.
Як убачається з відеозапису з бодікамер працівників поліції, ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці (а.с.7).
Вказану обставину підтвердили і свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.3-4).
Крім того, в суді першої інстанції ОСОБА_1 визнав факт відмови від проходження медичного огляду на стан сп'яніння (а.с.19 зворот абз.2).
Тому доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, на переконання суду апеляційної інстанції, є голослівними та спростовуються вищезазначеними доказами у справі.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_1 , незважаючи на виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння, не був відсторонений від керування транспортним засобом, то вони є безпідставними, так як спростовуються матеріалами справи.
Так, в матеріалах справи міститься власноручно розписка ОСОБА_1 , в якій він зобов'язується не керувати своїм транспортним засобом на протязі доби (а.с.5).
Твердження апеляційної скарги про те, що поліцейськими не дотримана процедура, передбачена положеннями ст.266 КУпАП, а саме не виписано направлення для проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, є безпідставними, так як зазначена норма закону регламентує проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу на місці або у закладі охорони здоров'я. А в даній справі у провину ОСОБА_1 ставиться порушення п.2.5 ПДР, а саме відмова від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с.1).
Тому в даному випадку, оскільки ОСОБА_1 відмовився проходити у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, працівник поліції склав щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, в якому зазначив ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 та його відмову від проходження огляду.
Такі дії повністю відповідають роз'ясненням, які містяться у п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
Проаналізувавши зібрані й досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
А невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому правопорушенні, апеляційний суд розцінює як спосіб уникнення ним адміністративної відповідальності.
За таких обставин, вважаю висновки суду першої інстанції про порушення водієм ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, правильними.
Апеляційний суд вважає, що накладаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції, згідно з вимогами ч.2 ст.33 КУпАП, урахував характер правопорушення, дані про особу винного, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив безальтернативне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, визначене санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.
Нових доказів, які спростовували б висновки суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції надано не було.
Враховуючи вищенаведене, постанова судді є законною та обґрунтованою, а підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов