печерський районний суд міста києва
Справа № 127/22537/21-ц
"09" листопада 2021 р. суддя Печерського районного суду м. Києва Бусик О.Л., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якою діє ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», товариства з обмеженою відповідальністю «Остер» про визнання договору поруки припиненим, -
02 листопада 2021 року на підставі ухвали Вінницьго міського суду Вінницької області від 03 вересня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка 04 листопада 2021 року передана судді для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Вивчивши матеріали позовної заяви та додані позивачем матеріали, суд дійшов до наступного висновку.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати припиненим договір поруки, укладений у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №01/Р7-01-04/401 від 21 травня 2013 року, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Остер».
За приписами частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові від 01 березня 2013 року № 3 вказав, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Відповідно до частини першої ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
При цьому, предметом спору у даній справі є оскарження договорів, укладених між юридичними особами, за якими перейшли права вимоги до позивача - фінансового та майнового поручителя - фізичної особи, з одночасною вимогою про припинення договору забезпечення (договору іпотеки), який є похідним від основного зобов'язання, укладеного між юридичними особами - банком та юридичною особою позичальника за кредитним договором.
Відповідно до ст. 4 ГПК України розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин, які не є предметом регулювання ГПК України: майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України; земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря; трудові відносини; фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів; адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання; відносини за участю суб'єктів господарювання, що виникають у процесі виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Стаття 20 ГПК України передбачає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Постановою від 02.10.2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження №12-170гс18), встановлено, що відповідно до положень статей 553, 554, 626 ЦК України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем; поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов'язання.
До юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, позивач є стороною договору поруки, що укладений на забезпечення зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачем наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.
Відповідно до постанови від 14.04.2020 року у справі № 295/5047/18 (провадження №14-570цс19), до юрисдикції господарських судів належать спори щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Водночас, вказаний спір про припинення договору поруки не може бути розглянутий й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства, що узгоджується із правовою позицію Великої Палати Верховного Суду в постановах від 14.04.2020 року у справі № 295/5047/18, 02.10.2018 року у справі № 910/1733/18.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
Керуючись ст. ст. 1-20, 186 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якою діє ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», товариства з обмеженою відповідальністю «Остер» про визнання договору поруки припиненим - відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд та вирішення справи віднесено до юрисдикції господарського суду за вибором позивача.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя О.Л.Бусик