ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19365/21
провадження № 4-с/753/267/21
"29" жовтня 2021 р. Суддя Дарницького районного суду міста Києва Сирбул О.Ф., за участю секретаря судового засідання Лаптєвої Ю.М., розглянувши скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового викопаний рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Григорян Олена Грайровна, стягувач Акціонерне товариство «Універсал Банк» на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні №39267100, -
У вересні 2021 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового викопаний рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Григорян О.Г., у вимогах якої просила суд:
- Зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт та внести зміни шляхом виключення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно обтяження 4074794; дата та час державної реєстрації: 20.08.2013 14:01:39; підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 39267100, видана 12.08.2013;
- Зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт та внести зміни шляхом виключення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно обтяження 4073803; дата та час державної реєстрації: 20.08.2013, 14:01:39; підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 39267100, видана 12.08.2013;
- Зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт та внести зміни шляхом виключення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно обтяження 10315194; дата та час державної реєстрації: 07.07.2015 16:36:58; підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 39267100, видана 07.07.2015.
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що на виконання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва від 11.06.2013 у справі № 2-3751/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 4 288 197 гривень, було відкрито виконавче провадження № 39267100 від 12 серпня 2013 року. У межах виконавчого провадження № 39267100 головним державним виконавцем Григорян О.Г. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.08.2013, якою було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .
07.07.2015 державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на все майно, окрім квартири АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 .
07.07.2015 головним державним виконавцем Григорян О.Г. було винесено дві постанови про звільнення майна боржника з-під арешту від 07.07.2015.
Так, однією постановою від 07.07.2015 звільнено з-під арешту все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , на яке накладено арешт постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 12.08.2013 № 39267100.
Постановою державного виконавця від 07.07.2015 звільнено з-під арешту все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .
Постановою державного виконавця від 18.08.2015 виконавцем було винесено постанова про повернення виконавчого документу стягувачу.
3 огляду на те, що стягненню підлягає нерухоме житлове майно, визначене п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому даний виконавчий документ підлягав поверненню стягувачу, на підставі вимог п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Однак, незважаючи на це, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про державну реєстрацію обтяжень.
Номер запису про обтяження: 4074794; дата та час державної реєстрації: 20.08.2013 14:01:39; підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 39267100, видана 12.08.2013;
Номер запису про обтяження 4073803; дата та час державної реєстрації: 20.08.2013 року, 14:01:39; підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 39267100, видана 12.08.2013;
Номер запису про обтяження: 10315194; дата та час державної реєстрації: 07.07.2015 16:36:58; підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 39267100, видана 07.07.2015.
Таким чином, заявник вважає, що не зняття арешту з майна боржника у завершеному виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, а тому порушене право боржника підлягає захисту шляхом зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт та внести зміни шляхом виключення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з нерухомого майна ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 39267100.
Частиною 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 1. ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
У судове засідання стягувач, боржник та представник державної виконавчої служби не з'явились, хоча про час та місце розгляду скарги повідомлялись належним чином.
Від представника скаржника надійшло клопотання, в якому він просить розглянути скаргу за його відсутності, вимоги скарги підтримав у повному обсязі.
У відповідності до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
За таких підстав суд визнав за можливе розглядати скаргу за відсутності скаржника, боржника та державного виконавця на підставі доказів, наявних в матеріалах скарги.
Вивчивши скаргу, її доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду скарги, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами п.п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Судом встановлено, що на виконання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва від 11.06.2013 у справі № 2-3751/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 4 288 197 гривень, було відкрито виконавче провадження № 39267100 від 12 серпня 2013 року.
У межах виконавчого провадження № 39267100 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового викопаний рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Григорян О.Г. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.08.2013, якою було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .
07.07.2015 виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на все майно, окрім квартири АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 .
07.07.2015 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового викопаний рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Григорян О.Г. було винесено дві постанови про звільнення майна боржника з-під арешту від 07.07.2015.
Так, постановою державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового викопаний рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Григорян О.Г. від 07.07.2015 звільнено з-під арешту все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , на яке накладено арешт постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 12.08.2013 року № 39267100.
Постановою державного виконавця від 07.07.2015 звільнено з-під арешту все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .
Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового викопаний рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Григорян О.Г. було винесено постанову від 18.08.2015 про повернення виконавчого документу стягувачу, на підставі вимог п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
У вересні 2021 року боржник ОСОБА_1 зверталась до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою про припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно (виключення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) на підставі постанов про звільнення майна боржника з-під арешту від 07.07.2015, винесених головним державним виконавцем Григорян О.Г. у межах виконавчого провадження №39267100.
Як вбачається з листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.09.2021 № 11436, вих. № 14949, що згідно Акту від 20.03.2019, завершене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва від 11.06.2013 у справі № 2-3751/12 знищено через закінчення строків зберігання.
Однак, разом із постановою про повернення виконавчого документу стягувачу, державним виконавцем не було вирішено питання про виключення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження №39267100 на підставі постанов про звільнення майна з-під арешту від 07.07.2015.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частини перша-друга, четверта статті 10 ЦПК України).
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначалися Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 (надалі - Закон № 606-XIV).
Згідно із частинами третьою-п'ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» в разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим законом, арешт з майна боржника знімається згідно із постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Відповідно до частин 1-3 статті 57 Закону №606-ХІV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Правове регулювання вказаних положень здійснюється положеннями статей 48, 50, 56 та 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження».
Порядок та умови зняття арешту з майна визначені статтями 50, 60 Закону №606- XIV, згідно яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №606-ХІV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
З наведеного вбачається, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Зазначена позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 817/928/17, який вказує, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться на підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.
Дійсна мета застосування процедури арешту майна боржника - для забезпечення реального виконання виконавчого документу.
Тобто, існування арешту, накладеного державним виконавцем, дозволяє йому ефективно здійснювати дії щодо реального виконання виконавчих листів та інших виконавчих документів, упереджує недобросовісну поведінку боржника щодо уникнення сплати ним свого боргу шляхом реалізації або переоформлення належного йому рухомого та нерухомого майна. Таким чином, існування арешту майна, накладеного державним виконавцем, має чітко окреслені граничні строки з прийняття відповідної постанови про накладення арешту до завершення виконавчого провадження.
Існування арешту, накладеного на нерухоме майно заявника, на даний час, попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо неї, а також наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про цей арешт перешкоджає їй вільно розпоряджатись належним їй майном.
Згідно ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Верховний Суд, розглядаючи питання ефективності захисту порушеного права особи на майно якого у рамках виконавчого провадження накладено арешт у постанові від 28 жовтня 2020 року по справі № 3204/2494/20, зазначив, що позивач який є боржником перед банком, є стороною виконавчого провадження. У пункті 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 813/1341/15 зазначено правовий висновок про те, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
Заявник ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження № 39267100, а тому має право звернутись із скаргою на дії, бездіяльність або рішення виконавця в межах даного виконавчого провадження.
З моменту закінчення виконавчого провадження пройшло більше трьох років, тобто строк визначений Законом України «Про виконавче провадження», як в редакції, яка діяла на момент закриття виконавчого провадження, так і згідно нової редакції Закону, на звернення стягувача з новою заявою про поновлення виконавчого провадження або повторного пред'явлення до виконання сплив.
Таким чином, у суду є всі підстави вважати, що на теперішній час відсутні правові підстави для продовження дії арешту (обтяження), обмеження щодо розпорядження майном скаржника, оскільки виконавче провадження, в межах якого накладалась заборона, знищене, враховуючи рішення державного виконавця про повернення виконавчого листа стягувачу, закінчення виконавчого провадження, відсутності інформації про повторне пред'явлення виконавчого листа до виконання, закінчення визначеного строку для пред'явлення виконавчого листа, оскільки станом на момент розгляду скарги на примусовому виконанні вищезазначений виконавчий лист не перебуває, механізм фактичного виконання рішення суду за межами виконавчого провадження відсутній.
Факт обтяження власності заявника ОСОБА_1 є втручанням у вільне володіння майном, яке захищено Конституцією України та Протоколом № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, і може бути здійснено лише на підставі Закону.
Натомість цей арешт за відсутності відповідного провадження немає правової основи, створює правову невизначеність і безпідставно обмежує права власника майна, погодитись із тим, що такий арешт може існувати по суті невизначений час, неможливо.
За таких умов існування арешту нерухомого майна, що був накладений у рамках конкретного виконавчого провадження, саме задля досягнення мети цього провадження, забезпечення реального виконання рішення втратило своє призначення, арешт не виконує функцію забезпечення виконання рішення у виконавчому провадженні, що завершене, а тому на думку суду, вказані обставини є підставами для задоволення вимог скарги.
Крім того, ч. 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права заявника має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
За умовами частини третьої статті 12 ЦПК України, частини першої статті 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 259-260, 353 447-450 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
Скаргу-задовольнити.
Зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Григорян О.Г. зняти арешт з майна, що належить ОСОБА_1 та внести зміни шляхом виключення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно обтяження 4074794; дата та час державної реєстрації: 20.08.2013 14:01:39; підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 39267100, видана 12.08.2013.
Зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Григорян О.Г. зняти арешт з майна, що належить ОСОБА_1 та внести зміни шляхом виключення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно обтяження 4073803; дата та час державної реєстрації: 20.08.2013, 14:01:39; підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 39267100, видана 12.08.2013;
Зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Григорян О.Г. зняти арешт з майна, що належить ОСОБА_1 та внести зміни шляхом внести зміни шляхом виключення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно обтяження 10315194; дата та час державної реєстрації: 07.07.2015 16:36:58; підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 39267100, видана 07.07.2015.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення її суддею.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення відповідно до вимог, встановлених статтями 353-356 ЦПК України.
Суддя: