ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9214/21
провадження № 2/753/6483/21
"25" жовтня 2021 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Курічової В.М.,
за участю секретаря судового засідання Іващенко Ю.О.,
представника відповідача - адвоката Камбурова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
07.05.2021 до Дарницького районного суду м. Києва надійшов позов АТ КБ «Приватбанк» (надалі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 09.07.2018. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі-Договір), що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом ОСОБА_1 у анкеті-заяві де є відповідні запевнення ОСОБА_1 щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді.
Вказує, що Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, але у зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів відповідач станом на 13.04.2021 має заборгованість - 113 751,38 грн, яка складається з: 107 554,95 грн - заборгованість за тілом кредита; в т.ч.: 73 695,46 грн - заборгованість за поточним тілом кредита; 33 859,49 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 4 732,20 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 1 464,23 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк» та стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін. Копію позовної заяви з додатками направлено відповідачу та встановлено строк для подання відзиву на позов.
Представник відповідача - адвокат Камбуров О.М. надав суду письмові пояснення у справі, в яких зазначає наступне. В обґрунтування своєї позиції, представник відповідача посилається на постанову ВСУ від 21.11.2019 по справі № 621/74/19, постанову Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику визнання правочинів недійсними», постанову Великої Палати ВСУ від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, постанову ВСУ від 30.01.2019. Представник відповідача, керуючись ст. 100 ЦПК України ставить під сумнів, що позивач ознайомлена з наданими позивачем Витягом з Умов та правил надання банківських послуг та Витягом з тарифів. Щодо розрахунків заборгованості, довідки про отримання кредитної картки та виписки за договором представник відповідача звертає увагу, що надані позивачем докази не мають ніякого відношення до відповідача, а тому не стосуються предмету доказування. Крім того, в матеріалах справи містяться копії трьох Анкет - заяв, які виконують функцію дослідження та отримання інформації щодо особи - підписанта. Відомості в Анкетах - заявах про «ознайомлення підписантом з Умовами та правилами надання банківських послуг» написано дрібним шрифтом, який суттєво відрізняється від шрифту інших відомостей зазначених в Анкетах - заявах. Відповідач була впевнена, що проходить ідентифікацію у відділенні банку, оскільки працівник банку не пояснив відповідачу, що саме вона підписує, акцентуючи увагу саме на ідентифікації особи, з умовами кредитування не ознайомив. Оформлення кредитного договору проходило протягом 20 хв., що взагалі є достатніми для ідентифікації особи і точно недостатньо для ознайомлення та усвідомлення умов надання/отримання банківської картки та відкриття кредитного рахунку. Позивачем при укладенні кредитного договору було порушено вимоги ЗУ «Про споживче кредитування», а тому без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг,відсутність у анкеті - заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з тарифів та Витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Оскільки для кредитів умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Банк має підтвердити, що на час укладання відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Роздруківка із сайту позивача щодо умов кредитування та тарифів належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 636 ЦК України щодо договору приєднання, адже Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим банком, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з тарифів та Витяг з умов у будь - яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником. Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з умов та правил надання банківських послуг не можливо розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети - заяви. Представник відповідача також зауважив, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту,користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже є неналежним доказом існування боргу. Розрахунок заборгованості є розрахунковим документом. Отже, позивач не надав жодних доказів, які підтверджують отримання кредитних коштів в розмірі, зазначеному в позовній заяві, а тому позовну заява не підлягає задоволенню.
В судове засідання представник позивача не з'явився, належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи; подав клопотання про підтримання позовних вимог в повному обсязі та про розгляд справи на підставі наявних письмових доказів, не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовної заяви, оскільки відповідач 09.07.2018 підписала анкету-заяву «Про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку», однак вона не отримувала кредитної картки, а позивач не надав доказ, який, на його думку, може бути належним і допустимим для доведення факту укладання кредитного договору - фотографію відповідача з карткою. Наданий позивачем розрахунок та виписка за кредитним договором є неналежними доказами отримання кредитних коштів, а також існування заборгованості у відповідача за кредитним договором. Підписання відповідачем Анкети - заяви не є підтвердженням укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, установив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Згідно із витягом із статуту позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», а випискою з ЄДРПОУ та банківською ліцензією підтверджується, що він є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на здійснення банківських операцій.
09.07.2018 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву №б/н, у якій підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і тарифами, складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 було надано кредитну карту № НОМЕР_1 , термін дії 07/21.
Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» 17.07.2018 старт карткового рахунку (кредитна картка № НОМЕР_1 ), 14.05.2020 - встановлено кредитний ліміт 110 000,00 грн; 02.02.2021 - зменшено кредитний ліміт до 00,00 грн.
Як вбачається із наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 09.07.2018 відповідач станом на 13.04.2021 має заборгованість - 113 751,38 грн, яка складається з: 107 554,95 грн - заборгованість за тілом кредита; в т.ч.: 73 695,46 грн - заборгованість за поточним тілом кредита; 33 859,49 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 4 732.20 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 1 464,23 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії.
Таким чином, між сторонами шляхом підписання анкети-заяви від 09.07.2018 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку укладено кредитний договір.
Однак позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується лише до тих умов, з якими він ознайомлений.
Умови і правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
На підтвердження існування заборгованості відповідача за кредитним договором № б/н від 09.07.2018 позивачем надано, зокрема, виписку за договором № б/н станом 14.04.2021.
Представник відповідача заперечував, що виписка за договором є належним доказом отримання кредитних коштів, а також існування заборгованості у відповідача.
Суд зауважує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, тому є належним доказом при вирішенні спору про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри, як, зокрема, особові рахунки та виписки з них. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).
З наданої позивачем виписки за договором № б/н від 09.07.2018 станом 14.04.2021 вбачається, що відповідач отримала кредитні кошти Банку та користувалась ними шляхом використання кредитної картки № НОМЕР_1 , термін дії 07/21, здійснюючи певні операції за картковим рахунком, які і відображені у вказаній виписці, а тому суд відхиляє твердження представника відповідача, що виписка за договором є неналежним доказом отримання кредитних коштів, а також існування заборгованості у відповідача, оскільки належним, допустимим та достатнім доказом отримання та користування відповідачем кредитних коштів є саме виписка, оскільки виписка має статус первинного документу.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника від 09.07.2018, яка підписана сторонами, процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредита, заборгованість за нарахованими відсотками, заборгованість за простроченими відсотками. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 09.07.2018, посилався на витяг з «Тарифів», витяг з Умов та правил, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів, Умов та правил розумів відповідач, ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Банку, а також те, що вказаний витяг на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати пені та штрафів у зазначених розмірах та порядку їх нарахування.
Оскільки витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09.07.2018 шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Тому вимога Банку про стягнення з відповідача 4 732,20 грн заборгованості за нарахованими відсотками та 1 464,23 грн заборгованості за простроченими відсотками, задоволенню не підлягає.
Зазначене відповідає висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131 цс 19).
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до правовідносин між сторонами правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві-анкеті домовленості сторін про сплату процентів, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 09.07.2018 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07. 2019 у справі № 342/180/17.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 107 554,95 грн, станом на 13.04.2021, на підтвердження якого Банк надав розрахунок та банківську виписку по картковому рахунку, і який не спростував відповідач.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 2 146,35 грн (107 554,95 грн х 2 270,00 грн : 113 751,38 грн).
Керуючись нормами ст. 2, 5, 12, 141, 209, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 09.07.2018 у розмірі 107 554,95 грн та судовий збір у розмірі 2 146,35 грн, разом - 109 701,30 грн.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 29.10.2021.
Суддя В.М. Курічова