Справа № 203/4365/18
Провадження № 2/698/181/21
04 листопада 2021 р. смт Катеринопіль
Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Баранова О.І.,
за участю секретаря Триліс Я.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Катеринопіль в режимі відеоконференції з використанням учасниками розгляду справи власних, зареєстрованих засобів зв'язку за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, -
12.12.2018 року ОСОБА_3 (надалі-позивач) звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з вказаним вище позовом. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що згідно письмового договору позики, складеного у виді розписки ОСОБА_4 (надалі - відповідач) позичила в нього готівкові грошові кошти в сумі 10000 доларів США, які зобов'язалася повернути у 2014 році. Однак, вказане зобов'язання залишилось не виконаним відповідачем, що спонукало позивача звернутися до суду.
Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2020 року справу за вказаним вище позовом направлено до Катеринопільського районного суду на підставі ч. 1 ст. 27 ЦПК України за останнім відомим місцем проживання відповідача.
У відзиві на позовну заяву від 04.11.2020 року представник відповідача ОСОБА_2 заперечила проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечень представник позивача стверджувала про відсутність будь яких договірних зобов'язань між позивачем та відповідачем. Крім того, одночасно з поданням відзиву на позовну заяву представником відповідача ОСОБА_2 до суду подано заяву про застосування строків позовної давності.(т.1 а.с.121)
Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
З оригіналу розписки, складеної ОСОБА_5 16.03.2014 року вбачається, що вказану розписку видано на підтвердження укладення договору позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .. Згідно вказаного договору 16.032014 року вбачається ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_3 грошову позику у розмірі 10000 доларів США, які зобов'язалася повернути у 2014 році. (т.1 а.с.146)
З висновку експертів за результатами проведення почеркознавчої експертизи розписки ОСОБА_4 від 16.03.2014 року, зокрема вбачається, що текст розписки та підпис від імені ОСОБА_4 виконані ОСОБА_4 (т.2 а.с.3-8)
З заяви представника відповідача адвоката Романцової Т.В. від 26.10.2021 року вбачається, що остання просить суд відмовити у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 у зв'язку із спливом позовної давності.(т.1а.с.121)
Відповідно до ст.. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
За правовою природою договір позики є одностороннім правочином, оскільки після його укладення всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки право вимоги.
Відповідно до, визначених ст.ст. 12, 81 ЦПК України, загальних правил доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторони, суд не може збирати докази за власною ініціативою.
При цьому матеріально-правовий зміст обов'язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб'єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.
Оцінивши, за своїм внутрішнім переконанням досліджені у судовому засіданні докази, врахувавши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок досліджених доказів у їх сукупності, суд, дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення грошових коштів у строк, визначений договором позики від 16.03.2014 року, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за указаним договором є обгрунтованими.
Крім того, з досліджених судом доказів вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 12.12.2018 року, в той час, як згідно розписки від 16.03.2014 року строк виконання грошового зобов'язання відповідачем визначено до закінчення 2014 року, тобто на час звернення позивача з позовом сплив, передбачений ст. 257 ЦК України загальний трьохрічний строк позовної давності.
Керуючись ч. 9 ст. 28 ЦПК України, суд визнає, що клопотання представника позивача про поновлення строку позовної давності як такого, що пропущений з поважних причин не підлягає задоволенню, оскільки наведені останнім обставини щодо неможливості звернення до суду через відсутність відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача та ухилення останньої від спілкування з позивачем з метою уникнення від виконання зобов'язань за договором позики не визнаються судом поважними.
Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є самостійною підставою для відмови у позові.
За таких обставин, враховуючи сплив, передбаченого ст. 257 ЦК України загального строку позовної давності до звернення позивача з позовом, заяву сторони про застосування позовної давності, відсутність відомостей щодо поважних обставин, які об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, а також відсутність відомостей щодо зупинення та переривання перебігу строку позовної давності, керуючись ч. 4 ст. 267 ЦК України, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог внаслідок спливу строку позовної давності.
Відповідно до ч.1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Відповідно до ст.ст.137, 141 ч. 2 п. 2 ЦПК України у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, понесені відповідачем судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають покладенню на позивача у визначеному судом розмірі, оскільки останні фактично понесені відповідачем та частково обґрунтовані наданим розрахунком. При цьому суд визнає, що визначений у розрахунку адвоката час необхідний для надання правничої допомоги 10 годин є обґрунтованим. Однак, з огляду на складність справи, яка не є складною, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, який не є значним, суд визнає, що визначена адвокатом вартість однієї години роботи адвоката - 1500 грн. є завищеною. За таких обставин суд визнає обґрунтованою вартістю однієї години роботи адвоката - 500 грн. та з урахуванням наведеного у розрахунку часу роботи адвоката у вказаній справі, ухвалює про стягнення з позивача на користь відповідача 5000 грн. в рахунок відшкодування, понесених останнім судових витрат на правничу допомогу адвоката.
На підставі наведеного, керуючись, ст.ст. 206, 263-265,268 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити внаслідок спливу строку давності.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_6 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 09.11.2021 року.
Головуючий Баранов О.І.