Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/2770/20
номер провадження 2/695/485/21
27 жовтня 2021 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :
головуючого судді Степченка М.Ю.
за участю секретаря с/з Варданян Л.А.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Золотоноша в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що між позивачем і відповідачкою укладено договір б/н від 23.11.2010 р., на підставі якого відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, видано кредитну картку. В подальшому кредитний ліміт було збільшено до 1000,00 грн.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором. Внаслідок неналежного виконання відповідачкою взятих на себе зобов'язань за вказаним договором у останньої утворилася заборгованість перед позивачем, розрахунок якої додано до позову. Станом на 07.09.2020 року заборгованість становить 20705,60 гривень та складається з наступного:
- 645,57 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
- 231,96 гривень - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України;
- 19828,07 гривень - нарахована пеня.
Враховуючи викладене позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 20705,60 грн. та судові витрати.
Ухвалою суду відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду на подачу відзиву на позовну заяву та роз'яснено право подати заяву з обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
12.03.2021 р. відповідачка направила до суду відзив, в якому позовні вимоги визнала частково, а саме в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 645,57 грн. та пропорційної частини судових витрат. Відповідачка зазначила, що Умови та правила надання банківських послуг вона не підписувала, тому вони не є частиною кредитного договору. Вона не погоджувала у письмовому вигляді ціни договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені та штрафу).
06.04.2021 р. позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідачки заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 877,53 грн. (яка складається: - 645,57 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 231,96 гривень - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України), а також понесені позивачем судові витрати.
06.04.2021 р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій заначено, що відповідачкою особисто заповнювалася анкета-заява, в якій вона особисто засвідчила своїм підписом, що ознайомилася та згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку. З цього слідує, що при укладенні договору були обумовлені всі істотні умови договору. З виписки з карткового рахунку прослідковується, що відповідачці було встановлено кредитний ліміт, вона користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали, що свідчить про отримання нею кредитної картки «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності цієї картки. З виписки ( а саме з графи «Сума погашення за наданим кредитом») також вбачається, що відповідачка частково сплачувала заборгованість за договором.
У судове засідання представник позивача не прибув, але в позові просить розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, скерувала до суду заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги визнала частково з підстав, викладених у відзиві.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання 27.10.2021 р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до Анкети-заяви № б/н від 23.11.2010 року (далі - договір) відповідачка зверталася до банку з заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Дана заява підписана нею та доказів на спростування даного факту відповідачкою не надано.
З довідки, наданої позивачем, вбачається, що відповідачці відповідно до кредитного договору видавалася кредитна картка, строком дії - 12/19.
У підтвердження зміни умов кредитування позивачем надана довідка про збільшення/зменшення кредитних лімітів.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором, який додано до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 11.05.2021 р., станом на 15.03.2021 року за ОСОБА_1 числиться заборгованість перед банком за договором б/н від 23.11.2010 р. у сумі 877,53 грн., яка складається:
- 645,57 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
- 231,96 гривень - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку позивач.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, в зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" в редакції, яка діяла на момент укладення договору).
У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права та бути проінформованим про умови кредитування за конкретним договором, який укладений у вигляді Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки останній є значним за обсягом документом, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг, та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач виконав вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, яка діяла на момент укладення договору), зокрема щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
У разі, якщо фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення його прав, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх порушених прав і законних інтересів судом шляхом зобов'язання відповідача виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року в справі № 342/180/17.
Необхідність стягнення боргу по простроченому тілу кредиту вбачається з практики Верховного Суду, а саме в постановах від 12.02.2020 р. у справі №365/159/19, від 02.12.2020 у справі №161/5267/20.
З наданих суду довідок про рух коштів вбачається, що відповідачка дійсно користувалася кредитними коштами. Отже, стягненню підлягає заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 645,57 грн.
Позивач при нарахуванні відсотків за ст. 625 ЦК України, які просив стягнути з відповідачки, посилався на п.2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг.
Судом при дослідженні Умов та Правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, встановлено, що п.2.1.1.2.12 (а.с.31) не містить погодження розміру процентів, які відповідач повинен буде сплатити в разі прострочення виконання грошового зобов'язання.
За обставин цієї справи розмір процентів не погоджений сторонами в письмовому вигляді, а тому є таким, що не встановлений договором.
Судом встановлено, що в установленому письмовому порядку сторонами не погоджено договірний розмір відсотків, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України в сумі 231,96 грн. необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, задоволенню підлягає стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 645,57 грн.
Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2102,00 грн., оскільки позовні вимоги (з урахуванням зменшення позовних вимог - 877,53 грн.) позивача задоволено частково на суму 645,57 грн. (73%), тому з відповідачки на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір в сумі 1534,46 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.11.2010 року станом на 15.03.2021 р. у розмірі 645 (шістсот сорок п'ять) грн. 57 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у сумі 1534,46,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»», Код ЄДРПОУ 14360570 рах. № НОМЕР_1 , МФО № 305299 (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Суддя М.Ю. Степченко