Справа № 569/17127/21
08 листопада 2021 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Харечка С.П.,
при секретарі Гожа Г.В.,
з участю представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання та додаткових витрат на дитину,
19 серпня 2021 року ОСОБА_3 звернулась до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання та додаткових витрат на дитину.
В обґрунтування позову вказує, що вона з Відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі під час якого у них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на її утриманні та продовжує проживати з нею. Вказує, що в жовтні 2020 року дочка ОСОБА_5 поступила на денну форму стаціонарного навчання в Західнопоморський технологічний університет у Щецині (Республіка Польща) з терміном його завершення 15.07.2023 року. В зв'язку з продовженням навчання на денній формі дочка самостійного заробітку не має і проживає в студентському гуртожитку, де плата за проживання становить 372 польських злотих щомісяця та плата за навчання 2 200,00 польських злотих в семестр. Таким чином, нею витрачено на оплату проживання в гуртожитку 4 272 польських злотих та на оплату навчання 4 400 польських злотих (8 х 372 + 428 + 868 + 2 200 + 2 200 = 8 672). 8 672 : 2 = 4 336. Зазначає, що відповідач на утримання доньки матеріальної допомоги не надає, не зважаючи на те що згідно законодавства зобов'язаний це робити. Вона не в змозі самостійно утримувати доньку, у зв'язку з тим, що їй необхідні кошти на проїзд до місця навчання, проживання, одяг, харчування, підручники тощо, що й зумовило необхідність звернення до суду. Вказує, що у відповідача відсутні інші утриманці, він повністю є працездатним та має можливість виділяти кошти на утримання дитини. У зв'язку з цим звертається до суду з даним позовом.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав викладених позові. також просив суд стягнути з відповідача понесені судові витрати на переклад документів та правничу допомогу.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, вказав, що погоджується сплачувати аліменти на повнолітню дитину в розмірі 1500.00 гривень, в задоволені решти позовних вимог та витрат на правничу допомогу просив відмовити. Додатково суду пояснив, що обґрунтування викладені в позовній заяві не відповідають дійсності, адже він кожного місяця пересилав повнолітній дочці 2300.00 гривень на картку. Також пояснив, що з нього стягують аліменти, ще на одну доньку. Крім цього, на його утриманні перебувають, ще двоє неповнолітніх дітей від іншого шлюбу, дружина не працює, перебуває у відпустці по догляду за дітьми. Сукупний його дохід в місяць становить близько 7000.00 гривень.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , її батьками вказані сторони по справі.
В жовтні 2020 року ОСОБА_4 поступила на денну форму стаціонарного навчання в Західнопоморський технологічний університет у Щецині (Республіка Польща) з терміном його завершення 15.07.2023 року.
Відповідно до частин першої та другої статті 199 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Частиною третьою статті 199 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до частин першої та другої статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів (пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»): 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
Встановивши, що ОСОБА_4 досягла повноліття, продовжує навчання та потребує в зв'язку з цим матеріальної допомоги, суд доходить висновку, що відповідач, який є батьком ОСОБА_4 , зобов'язаний надавати дочці таку допомогу до завершення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років та може її надавати.
При цьому, на підставі частини першої статті 191 та статті 201 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити з дня пред'явлення позову, тобто з 19 серпня 2021 року.
За наведених обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.
Щодо стягнення додаткових витрат на дочку, то суд зазначає наступне.
Положення ст. 185 СК України є частиною глави 15 Сімейного кодексу України, яка встановлює обов'язок батька, матері утримувати неповнолітню дитину та порядок виконання цього обов'язку.
Ч. 1 ст. 6 СК України визначає, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (18 років).
Відповідно до ст. 201 СК України положення ст. 185 СК України не поширюються на осіб, які досягли повноліття.
Тобто, положення ст. 185 СК України взагалі не можуть бути поширені на відносини між сторонами після досягнення ОСОБА_4 повноліття.
Згідно ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до якого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Таким чином, вказана норма встановлює додаткові підстави для батьків по утриманню їх спільної дитини за умови, що таке утримання не охоплюється іншими видами аліментних правовідносин.
Такими підставами, зокрема, є необхідність розвитку здібностей дитини, її хвороба, каліцтво тощо.
Однак загальне навчання дитини (здобуття освіти) не пов'язане з розвитком її індивідуальних здібностей, стягнення аліментів на навчання до досягнення останньою повноліття здійснюється на підставі положень ст. 180 СК України (яка встановлює загальний обов'язок батьків по утриманню неповнолітніх дітей), а після досягнення повноліття до закінчення навчання - на підставі спеціальної норми (ст. 199 СК України).
Тобто, відносини, що виникли між сторонами, регулюються іншими положеннями закону, а не ст. 185 СК України.
Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд в своїй постанові від 24 липня 2019 року по справі №521/2016/16-ц, зазначивши наступне.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Також суд враховує, що на утриманні відповідача, крім повнолітньої дитини перебувають ще троє неповнолітніх дітей.
Оскільки позивач просила суд стягнути аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 , яка продовжує навчання в розмірі 1500 (одна п'ятсот тисяча) гривень, саме така сума підлягає стягненню з відповідача в порядку ст.199,200 СК України, тому суд не вбачає підстав для стягнення додаткових витрат.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно частини третьої зазначеної статті до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України зазначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
За змістом п.1. ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.
Згідно ч. 8 вказаної статті - розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).
Проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу правову допомогу при розгляді справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги, кваліфікацію адвоката, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, час проведений в судових засіданнях, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значення справи для сторони, та вважає, що стягнення витрат за надання професійної допомоги адвоката, які позивач поніс підлягають до частково задоволення, а саме стягнення з відповідача 2000 гривень витрат на правову допомогу.
Стосовно заявленої вимоги про стягнення судових витрат по оплаті послуг перекладача, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 75 ЦПК України, перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу,а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.
Судом встановлено , що з метою надання суду перекладених на українську мову документів про навчання дочки за кордоном позивач скористалася послугами перекладача та понесла витрати за переклад документів з польської на українську мову за що сплатила 1200 грн. за переклад з іноземної мови, а тому вони також підоягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання та додаткових витрат на дитину - задовільнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання в розмірі 1500 (одна п'ятсот тисяча) гривень, щомісячно з моменту звернення з цим позовом до суду, а саме з 19.08.2021 року і до часу закінчення навчання, за умов безперервності її навчання та в строк до досягнення дочкою 23 річного віку.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 2000 ( дві тисячі) гривень та 1200 (одна тисяча двісті) гривень на переклад документів з польської мови.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст рішення виготовлено 09 листопада 2021 року.
Суддя С.П. Харечко