Справа № 219/7805/21
Провадження № 2/219/2803/2021
08 листопада 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Рибкіної Н.М.
за участю секретаря судового засідання Бібік Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмут Донецької області у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
29 липня 2021 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» в особі генерального директора Повиленаса В. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з квітня 2013 року по червень 2021 року в розмірі 47 739,48 гривень та судового збору в розмірі 2 270,00 гривень, посилаючись на те, що позивач регулярно надавав послуги відповідачам, як мешканцям квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з теплопостачання та проводив нарахування за спожиті послуги відповідно до затверджених у встановленому законом порядку норм та тарифів, однак відповідачі, порушуючи вимоги чинного законодавства щодо сплати комунальних послуг і умови договору про надання населенню послуг з теплопостачання, та не сплачуючи борг за спожиті послуги добровільно, причиняють майнову шкоду позивачу. Крім того, між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 22.06.2017 року був підписаний договір на погашення заборгованості за послуги з теплопостачання № П- 469/469. Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_1 зобов'язалася сплатити позивачу заборгованість за спожиту теплову енергію, що виникла станом на 22.06.2017 року, однак умови договору не виконує. В результаті вищенаведеного, заборгованість відповідача відповідно до даних особистого рахунку за період з квітня 2013 року по червень 2021 року становить 47 739,48 гривень, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду.
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2021 року позовну заяву прийнято до свого провадження, відкрито спрощене позовне провадження, у зв'язку з чим призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін для розгляду справи по суті на 10 вересня 2021 року та визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву з одночасним надісланням копії відзиву відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України позивачу.
10 вересня 2021 року та 24 вересня 2021 року ухвалою суду судове засідання відкладено на у зв'язку з неявкою відповідачів на 13 жовтня 2021 року. 13 жовтня 2021 року у зв'язку із заявленим клопотанням позивача про витребування документів на 08 листопада 2021 року.
Представник позивача, який про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлявся належним чином: у відповідності до пункту 1 частини 7 статті 128 ЦПК України шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, до судового засідання не з'явився. До початку судового засідання представником ТОВ «Бахмут-Енергія» подано до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись у відповідності до пункту 2 частини 7 статті 128 ЦПК України шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, до судового засідання не з'явилась, подавши до початку судового засідання на адресу суду заяву, у якій зазначили, що позовні вимоги визнають частково та просять застосувати до них строк позовної давності, а справу розглядати без їх участі.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання у відповідності до частини 7 статті 128 ЦПК України шляхом направлення судової повістки за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, до судового засідання не з'явився за невідомою суду причиною, заяв та клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання від нього на адресу суду не надходило. У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.
У зв'язку з неявкою сторін та у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 згідно з довідкою КП «Артемівське БТІ» являються власниками квартири АДРЕСА_2 ( а.с.89).
Згідно з свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 від 06.10.2017 року, виданого Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Донецькій області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінила ім'я, про що 06.10.2017 року складено відповідний запис № 16. Прізвище, ім'я, по батькові після державної реєстрації зміни імені- ОСОБА_6 ( а.с.74).
З виписки по особистому рахунку № НОМЕР_2 , наданому за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за період з квітня 2013 року по 31 травня 2021 року перед позивачем за надані комунальні послуги в розмірі 47 739,48 гривень. (а.с.5).
З довідки ОСББ «Ювілейна,85» вбачається, що склад сім'ї ОСОБА_1 становить 5 осіб: ОСОБА_1 - власник квартири, ОСОБА_2 - син, ОСОБА_5 - донька, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - онуки ( а.с.6)
З договору на погашення заборгованості за спожиту теплову енергію № П-469/469 від 22.06.2017 року вбачається, що ТОВ «Бахмут-Енергія» та споживач ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 уклали договір на погашення заборгованості за спожиту теплову енергію, за яким споживач зобов'язалася сплатити дебіторську заборгованість, яка виникла на момент укладення договору, у сумі 15 623, 77 гривень до 21.06.2020 року шляхом внесення щомісячних платежів у розмірі 434,00 гривні. (а.с.7)
Із заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона 21.06.2017 року звернулася до ТОВ «Бахмут-Енергія», в якій просить укласти з нею договір про реструктуризацію заборгованості за послуги централізованого опалення у квартирі АДРЕСА_2 на суму 15 623,77 гривень строком на 36 місяців з 01.07.2017 з щомісячною виплатою заборгованості у розмірі 434,00 грн.( а.с.8)
З актів, складених представниками ТОВ «Артемівськ-енергія» та ТОВ «Бахмут-Енергія», вбачається, що протягом 2013-2021 років в будинку АДРЕСА_3 надавалися послуги з опалення (а.с. 10-13).
Відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09 листопада 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» знаходиться за адресою: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Зелена, буд. 41 (а.с.25-26).
Згідно з копіями ліцензій, наданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БАХМУТ-ЕНЕРГІЯ» унесено 14 вересня 2012 року за № 304 до державного реєстру на право:постачання теплової енергії; транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та уставках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії) (а.с.28-29).
Згідно з копією рішення виконавчого комітету Бахмутської міської ради від 29 грудня 2017 року №288 «Про встановлення тарифів на теплову енергію (виробництво, транспортування, постачання) для населення, бюджетних установ та інших організацій (крім населення) та послуг з централізованого опалення для потреб населення в м. Бахмут» встановлено тарифи на теплову енергію для населення, бюджетних установ та інших організацій (крім населення), яка надається ТОВ «Бахмут-Енергія» в м. Бахмут згідно з Додатком № 1, а також встановлено тарифи на послугу з централізованого опалення для потреб населення, яка надається ТОВ «Бахмут-Енергія» в м. Бахмут згідно з Додатком № 2 (а.с.19).
Рішенням виконавчого комітету Бахмутської міської ради № 265 від 21 листопада 2018 року «Про коригування тарифів на теплову енергію (виробництво, транспортування, постачання) для населення, бюджетних установ та інших організацій (крім населення) та послуг з централізованого опалення для потреб населення в м. Бахмут» встановлено скориговані тарифи відповідно до Додатків № 1, 3 на теплову енергію (виробництво, транспортування, постачання) для населення, яка надається ТОВ «Бахмут-Енергія» в м. Бахмут та послугу з централізованого опалення для потреб населення, яка надається ТОВ «Бахмут-Енергія» в м. Бахмут (а.с.20-21).
Рішенням виконавчого комітету Бахмутської міської ради від 21 грудня 2020 року № 396 «Про коригування тарифів на послугу з постачання теплової енергії (теплову енергію) її виробництво, транспортування, постачання для потреб споживачів в м. Бахмут та смт. Красна Гора» встановлено скориговані тарифи на послугу з постачання теплової енергії в АДРЕСА_3 , а також встановлено тарифи на послугу з централізованого опалення для потреб населення, яка надається ТОВ «Бахмут-Енергія» в м. Бахмут та смт. Красна Гора (а.с.22-23).
З копії рішення чергових зборів учасників товариства № 1/2016 від 18 лютого 2016 року вбачається, що найменування юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» змінене на Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» з 14 березня 2016 року. Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (а.с.24).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах, заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно з ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Серед обов'язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», є наступні: виконання рішення зборів співвласників; своєчасна оплата за спожиті житлово-комунальні послуги.
Таким чином, Закон покладає обов'язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг на власника квартири у багатоквартирному будинку.
Непроживання особи у квартирі, яка належить їй на праві власності, та факт відсутності її реєстрації в цій квартирі не звільніє особу від обов'язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.04.2020 року у справі № 757/29813/17-ц.
Відповідно до Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року споживачі житлово-комунальних послуг зобов'язані щомісяця вносити плату за використані комунальні послуги згідно з тарифом, що затверджується органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, розмір плати розраховується виходячи із розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами.
Згідно з ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Згідно з ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Положеннями статті 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст.ст. 67,68,162ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач (власник) зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
За положеннями ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, виплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор від боржника має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_2 , яка розташована в будинку, приєднаному до мережі теплопостачання.
Згідно з вимогами ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До вказаного договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, договір поставки, якщо інше невстановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до положень статей 12,13,14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються виключно на договірних засадах. Частиною 1 статті 14 вказаного Закону передбачено надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку на підставі договору, що укладається:1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.
З матеріалів справи вбачається, що договір про надання послуг з централізованого опалення сторонами не укладався, однак відповідно до положень статей 12, 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов'язання укласти договір на надання житлово-комунальних послуг покладено, як на виконавця, так і споживача. Позивачем було вчинено дії на користь відповідача у виді надання послуг, тому договір про надання послуг вважається фактично укладеним з моменту надання відповідачу таких послуг. Відсутність укладеного між сторонами у письмовій формі договору про надання послуг не є підставою виконавцю житлово-комунальних послуг не проводити нарахування оплати за послуги (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Крім того, абзацом другим частини 2 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів, а у даному випадку відповідачам надавались послуги з теплопостачання.
Відповідно до статті 68 Житлового кодексу України, статті 19 Закону України «Про теплопостачання», статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги, в тому числі за послуги з централізованого опалення. Однак, виходячи з доказів, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що відповідачі не виконують цих зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 31 травня 2021 року утворилась заборгованість по оплаті цих послуг в розмірі 47 739,48 гривень, що підтверджується наданою випискою з особового рахунку.
Невиконання відповідачами передбачених законом зобов'язань по оплаті отриманих послуг є підставою для стягнення з них нарахованої суми заборгованості.
Вище приведені обставини та факти у їх сукупності надають суду можливість зробити висновок про те, що в ході судового розгляду справи позивачем обґрунтовано доведені ті обставини, на які він посилався як на підстави своїх вимог.
Однак, під час розгляду справи відповідачами заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача за даним позовом.
Згідно з ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Так, з даним позовом позивач звернувся до суду 29 липня 2021 року, що вбачається зі штампу вхідної кореспонденції Артемівського міськрайонного суду Донецької області, наявного на першій сторінці позовної заяви, у зв'язку з чим, враховуючи, що відповідачі заявили про застосування строку позовної давності при вирішенні даної справи, а позивачем жодних поважних причин пропуску цього строку зазначено не було, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме в межах строку позовної давності за період з 29 липня 2018 року по 31 травня 2021 року.
Позивачем стверджувалося, що відповідачами протягом 2013-2021 року вносилася на рахунки позивача оплата за поставлену теплову енергію, при цьому деякі платежі були внесені поза межами опалювального періоду, а деякі перевищували щомісячне нарахування, що свідчить про визнання своєї заборгованості.
Тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності. Аналогічний по суті висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-1996цс16.
У постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вказано, що відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою .
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 161/15679/15-ц (провадження № 61-765св18) міститься висновок по застосуванню частини першої статті 264 ЦК України та вказано, що з тлумачення цієї норми слідує, що вона пов'язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов'язаного суб'єкта (боржника). При цьому не виключається й випадку коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб'єктами, якщо на це була виражена воля боржника. Тобто коли боржник виражає свою згодою чи уповноважує на це відповідного іншого суб'єкта .
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2170цс16.
Із наданого позивачем витягу з особистого рахунку № НОМЕР_2 встановлено, що в період з липня 2018 року до 31 травня 2021 року за надану теплову енергію відповідачу всього нараховано 37 901,93 грн. Дана заборгованість в межах строку позовної давності відповідачами визнається.
Щодо заборгованості відповідачів за договором на погашення заборгованості за послуги з теплопостачання № П- 469/469 від 22.06.2017 року суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 з ТОВ «Бахмут-Енергія» 22.06.2017 року був укладений договір на погашення заборгованості за спожиту теплову енергію № П-469/469, згідно з яким споживач зобов'язалася сплатити дебіторську заборгованість, яка виникла на момент укладення договору, у сумі 15 623, 77 гривень до 21.06.2020 року шляхом внесення щомісячних платежів у розмірі 434,00 гривні.
Предметом договору про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 22.06.2017 року, укладеному між сторонами, є розстрочка у погашенні заборгованості з плати за послуги теплопостачання шляхом погашення заборгованості певної суми кожного місяця, починаючи з липня 2017 року до червня 2020 року. Так, сторонами був узгоджений щомісячний платіж у сумі 434 гривні. Отже, договір про реструктуризацію заборгованості має графік внесення періодичних платежів, та за кожним платежем у разі несплати позивач міг звернутися до суду, що він і зробив в липні 2021 року. Початок обчислення строку позовної давності пов'язується не стільки з терміном дії договору, скільки з певними моментами, які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України). Таким чином, позовна давність за вимогами кредитора про повернення несплачених коштів повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Відповідачами протягом 2017-2018 років були внесені суми на погашення щомісячних платежів у розмірі 7747,15 грн, остання сума на погашення платежу в розмірі 713,69 грн внесена в грудні 2018 року, таким чином строк позовної давності щомісячних платежів за січень 2019 року - червень 2020 року станом на день подачі позову 29.07.2021 року ще не сплинув. У зв'язку з цим, за договором на погашення заборгованості за спожиту теплову енергію № П-469/469 від 22.06.2017 року підлягає стягненню заборгованість у розмірі 7876,62 грн (15 623,77грн - 7747,15 грн).
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідачів на користь ТОВ «Бахмут-Енергія» підлягає заборгованість за послуги з теплопостачання за період з липня 2018 року до 31 травня 2021 року в розмірі 37 901,93 грн. та за договором на погашення заборгованості за спожиту теплову енергію № П-469/469 від 22.06.2017 року підлягає стягненню заборгованість в розмірі 7876,62 грн, а всього підлягає до стягнення заборгованість у розмірі 45 778,55 грн.. Вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 1960,93 грн задоволенню не підлягають, оскільки заявлені позивачем поза межами трирічного строку позовної давності і причини, які б можна було визнати поважними для поновлення пропущеного строку, позивачем не наведені.
18.10.2021 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду.
08.11.2021 року позивачем надано заяву, в якій він категорично проти розстрочення заборгованості, оскільки вважає такі дії відповідачів зловживанням процесуальними правами.
Згідно з ч.1 ст.267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Суд зазначає, що відстрочення або розстрочення виконання рішення являється правом суду. Враховуючи, що до заяви про розстрочку рішення суду позивачем ОСОБА_1 не додано доказів, які б підтверджували обставини, викладені в її заяві, зважаючи на думку позивача ТОВ «Бахмут-Енергії», які категорично проти надання розстрочення або відстрочення виконання рішення суду відповідачам, оскільки раніше укладений договір реструктуризації ними залишився невиконаним, суд не вважає за можливе відповідачам відстрочити або розстрочити виконання даного рішення.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати присуджує позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних в розмірі 2176,76 гривень, виходячи з наступного розрахунку: 45 778,55 х 2270/ 47739,48 = 2176,76; де 45778,55 гривень сума задоволених позовних вимог; 2 270 гривень сума сплаченого позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви; 47739,48 гривень ціна позову, 2176,76 гривень судові витрати, присуджені позивачу.
У відповідності з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як зазначено в абзаці 2 статті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судові витрати, понесені позивачем, відшкодовуються ними пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.
Окрім цього, відповідно до вимог абзацу 6 пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
За таких обставин слід стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір по 725,59 грн. з кожного в рівних частках, який був сплачений останнім при подачі позову, тобто пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями12, 13, 78, 81, 141, 259, 263-265, 268, 356 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» суму боргу за період з липня 2018 року до 31 травня 2021 року в розмірі 37 901,93 грн, суму боргу за договором на погашення заборгованості за спожиту теплову енергію № П-469/469 від 22.06.2017 року в розмірі 7876,62 грн, а всього стягнути заборгованість у розмірі 45 778 ( сорок п'ять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 55 коп .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» судові витрати по сплаті судового збору по 725 (сімсот двадцять п'ять) грн 59 коп. з кожного.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія», місцезнаходження за адресою: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Зелена, буд. 41, код ЄДРПОУ 34776960;
Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 , мешкає за адресою : АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.М. Рибкіна
08.11.2021