Справа№ 133/956/21
Провадження № 2/133/609/21
Іменем України
02.11.2021 м. Козятин
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Кучерук І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 51438 грн., з яких: основна сума боргу 15000 грн., відсотки за користування коштами в розмірі7500 грн., пеня в розмірі 27375 грн., 3 % річних за несвоєчасне погашення боргу в розмірі 450 грн., інфляційні втрати за несвоєчасне погашення боргу в розмірі 1113 грн., а також стягнути з відповідача всі судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 15.07.2019 між позивачем та ОСОБА_2 укладено письмовий договір позики, на підставі якого в той же день він позичив відповідачу кошти у розмірі 15000 гривень, які останній зобов'язався повернути до 16.12.2019. На підтвердження укладення договору позики відповідачем 15.07.2019 особисто написано розписку, однак у визначений строк відповідач свої зобов'язання не виконав, позику не повернув.
Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11.05.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк суду не надав. Про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, оскільки зареєстроване місце проживання відповідача невідоме.
Відповідно до положень ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 15.07.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики. На підтвердження укладення договору позики ОСОБА_2 15.07.2019 особисто написано розписку про отримання в борг від ОСОБА_1 коштів у розмірі 15000 гривень, які ОСОБА_2 зобов'язався повернути ОСОБА_1 до 16.12.2019. У разі несвоєчасного виконання взятого на себе зобов'язання за цим договором позики, зобов'язався, окрім суми основного боргу, щомісячно сплачувати 10 відсотків за користування коштами, пеню у розмірі 0,5 відсотків за кожен день прострочення зобов'язання, починаючи з 16.03.2020 (а.с.8).
Станом на 16.12.2019 відповідач борг не повернув, чим порушив взяті на себе зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Невиконання відповідачем зобов'язання повернути позивачу суму позики порушує право власності позивача, яке підлягає захисту згідно з ст.ст. 15, 16 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Наведені позивачем розрахунки відсотків за користування коштами, пені, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне погашення боргу суд приймає, оскільки вони виконані арифметично вірно, відповідають умовам договору та положенням закону, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Виходячи з вимог закону, обставин справи, відсутності заперечень відповідача, невиконання відповідачем договірних зобов'язань в односторонньому порядку, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у розмірі 51438 грн.
З урахуванням положень ст.141 ЦПК України судовий збір слід покласти на сторону відповідача.
Також ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь понесені ним витрати за надання правничої допомоги у розмірі 5000 грн.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні таких вимог.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують понесення позивачем витрат за надання правничої допомоги в розмірі 5000 грн., суд приходить до висновку про відмову у задоволенні таких вимог.
Керуючись ст.ст.15, 16, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за договором позикив розмірі 51438 (п'ятдесят одну тисячу чотириста тридцять вісім) грн., з яких: основна сума боргу 15000 грн., відсотки за користування коштами в розмірі7500 грн., пеня в розмірі 27375 грн., 3 % річних за несвоєчасне погашення боргу в розмірі 450 грн., інфляційні втрати за несвоєчасне погашення боргу в розмірі 1113 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 (дев'ятсот вісім) гривень судового збору.
В решті вимог про стягнення витрат за надання правничої допомоги в розмірі 5000 грн. відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 05.11.2021.
Суддя І.М. Кучерук