Дата документу 08.11.2021 Справа № 335/1165/21
ЄУН 335/1165/21 Головуючий у 1 інстанції Макаров В.О.
Провадження №22ц/807/2839/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
08 листопада 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кухаря С.В.
Крилової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-
У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначала, що підтримувала із ОСОБА_1 сімейні стосунки з 2019 року по 2020 рік, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3 . За спільною заявою сторін по справі, поданою до органу реєстрації, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України, ОСОБА_1 визнав себе батьком ОСОБА_3 , про що свідчить запис у свідоцтві про народження.
Донька, ОСОБА_3 постійно проживає разом з ОСОБА_2 , знаходиться на повному її утриманні.
Позивач також зазначила, що в 3,5 місяці з народження, ОСОБА_3 був встановлений діагноз: синдром рухових порушень, лікворо-гіпертензивний синдром внаслідок поразки ЦНС в перинатальному періоді, дисплазія тазостегневих суглобів. За висновком нейросонографії встановлені ознаки порушення кровообігу в судинах головного мозку, порушення венозного потоку. Наявні ознаки симетричної, помірно вираженої вентрикуломегалії.
ОСОБА_2 вказувала, що ОСОБА_1 не проявляє бажання спілкуватися з донькою, не проявляє інтересу до спілкування та виховання своєї дитини, не забезпечує коштами дитину. Також відповідач за увесь час жодного разу не намагався отримати інформацію щодо стану здоров'я своєї дитини, чи потрібні ліки, матеріальне забезпечення чи може інша допомога. Він не цікавиться щодо режиму життя своєї доньки, процесу лікування, потреб дитини.
На даний час ОСОБА_2 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Можливість отримання фінансових джерел на своє існування та існування доньки, як то підробіток, чи вихід на роботу виключається, оскільки враховуючи маленький вік дитини, наявність встановлених діагнозів, необхідність цілодобового перебування її, як матері завжди поруч біля дитини, а також відсутність можливості залучення її рідні до догляду за дитиною в період робочого часу унеможливлює таку можливість.
Відомостей щодо офіційних доходів відповідача ОСОБА_2 не має, проте їй відомо, що відповідач працює неофіційно. Окрім того, на його утриманні відсутні особи, які в силу закону потребують його матеріальної підтримки.
Таким чином, з відсутністю можливості визначення доходу відповідача, беручи до уваги забезпечення стабільності утримання неповнолітньої дитини, позивач вважає за можливе та необхідне визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
ОСОБА_2 зазначає, що малолітня ОСОБА_3 потребує додаткових коштів для лікування (витрати на ліки, УЗД, аналізи), проходження періодичних обстежень та проходження реабілітації в медичних спеціалізованих закладах.
Крім цього, для розвитку своїх здібностей, соціальної адаптації донька потребує додаткових майнових витрат: на заняття з педагогами, відвідування групових навчань з однолітками, на оплату послуг басейну, масажного кабінету та інших індивідуальних речей для відповідних занять та періоду розвитку дитини (як то, іграшки, книги, одяг, взуття). Відповідні заняття будуть сприяти, як фізичному та емоційному розвитку їх дитини.
Зважаючи на індивідуальний обов'язок батьків утримувати своїх дітей, беручи до уваги працездатність відповідача, та перебування дитини на повному утриманні позивача, з метою забезпечення дитини достатнім (не мінімальним) рівнем збереженням здоров'я та розвитком, ОСОБА_2 вважає, що доцільним буде присудження аліментів у сумі 4000 грн.
На її переконання, присудження аліментів у мінімальному розмірі: 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що передбачено ч. 2 ст. 182 СК України, як нижча межа забезпечення неповнолітніх дітей платником аліментів та державою, має місце у випадку, коли платник аліментів з об'єктивних причин не в змозі сплачувати більший розмір (наприклад, є непрацездатним, що обмежує можливість отримання доходів, має хронічні захворювання, які потребують значних вкладень; має на утриманні інших дітей або непрацездатних батьків, коли діти мають значно вищий рівень матеріального забезпечення, у зв'язку з наявністю особистого доходу, доходу другого з батьків, з яким вони проживають тощо).
З інших умов присудження аліментів у вказаному розмірі, на думку позивача є необґрунтованим, та таким, що порушує принцип захисту інтересів дітей у справах про стягнення аліментів на їх утримання.
Таким чином, зважаючи на відсутність можливості визначення доходу відповідача, беручи до уваги його працездатність, керуючись принципом забезпечення захисту інтересів неповнолітньої дитини, враховуючи, що дитина проживає разом з позивачем, у зв'язку з чим цілодобовий її обов'язок полягає не тільки у матеріальному забезпеченні дитини, а ще й у постійному догляді, лікуванні, вихованні, контролі, що потребує більших моральних витрат ніж періодичні зустрічі, враховуючи вік дитини, ОСОБА_2 вважає, що аліменти слід присудити саме у розмірі 4 000,00 грн.
Крім того, як зазначає ОСОБА_2 , на момент звернення з позовом, вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Допомога по безробіттю призначена з 14 травня 2020 року та припинена 18 травня 2020 року. Інших джерел доходу вона не має.
Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4000 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її утримання, як матері дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2000 грн. щомісячно, до досягнення дитиною 3-х річного віку. Допустити негайне виконання рішення суду у межах платежу аліментів за один місяць. Покласти судові витрати на відповідача.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з 03 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 03 лютого 2021 року і до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.
Зазначено, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід Держави судові витрати по оплаті судового збору в сумі 908 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, посилаючись на грубе порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, внаслідок неправильності та неповноти встановлення обставин по справі, а також внаслідок невідповідності висновків суду реальним обставинам справи, не дослідження судом першої інстанції належним чином наявних в матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не враховано в повній мірі розмір його доходів, матеріальний стан, а також не надано оцінки можливості/неможливості сплачувати аліменти у визначеному розмірі. Так, в матеріалах справи наявна довідка з офіційного місця роботи ОСОБА_1 - ТОВ «ФАМ РІТЕЙЛ» з якої вбачається, що розмір заробітної плати скаржника дорівнює 6000 грн. на місяць. За вирахуванням податків і зборів дохід ОСОБА_1 становить лише 4830 грн. на місяць. Інших доходів він не має, підробіток не здійснює. Стягуючи з ОСОБА_1 аліменти у сукупному розмірі 4500 грн. суд дійшов висновку про те, що на місяць скаржнику достатньо для забезпечення своїх потреб у їжі, одязі, засобах гігієни, враховуючи транспортні витрати (аби фізично прибути на робоче місце), лише 300 грн. При цьому, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи становить 2270 грн.
Скаржник також зазначає, що судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів не враховано рівність обов'язку батьків утримувати дитину, конституційного права особи на прожитковий мінімум. Стягуючи з ОСОБА_1 3000 грн. аліментів на доньку, враховуючи, що ОСОБА_2 повинна нести такі ж самі витрати на утримання дитини, суд першої інстанції не мотивував свого висновку з приводу того, що їхній дитини потрібно на місяць саме 6000 грн., що більш ніж втричі більше за прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. При цьому, твердження ОСОБА_2 про те, що їхній доньці встановлено діагноз: синдром рухових порушень, лікворо-гіпертензивний синдром внаслідок поразки ЦНС в перинатальному періоді, дисплазія тазостегневих суглобів не в повній мірі відповідають реальним обставинам справи, оскільки з медичних довідок, вбачається що діагнози зазначені зі знаком питання, тобто остаточно не підтверджені, лише імовірні.
ОСОБА_1 вказує, що 50% мінімального розміру аліментів на дитину віком до 06 років станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення дорівнює 960,50 грн., однак він не заперечує і здатен сплачувати максимально 1500 грн., тобто майже цілий прожитковий мінімум для дитини.
Щодо рішення в частині стягнення зі скаржника аліментів на утримання дружини, ОСОБА_1 зазначає, що за змістом норми ст. 84 СК України можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу. Проте, з урахуванням низького рівня доходів ОСОБА_1 , та необхідності утримувати доньку, він не має можливості сплачувати кошти на утримання ОСОБА_2 , оскаржуване рішення повинно бути скасовано, і відмовлено у задоволенні цих позовних вимог.
З огляду на вищенаведене, скаржник просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2021 року скасувати і ухвалити нове, яким позовні задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1500 грн. починаючи з 03 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття; в задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_2 відмовити. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Скориставшись своїм правом, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 надала до апеляційного суду відзив, в якому просить залишити рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2021 року без змін, а скаргу - без задоволення.
Доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, у зв'язку з чим виключається можливість отримання додаткових фінансових джерел на існування. При цьому, враховуючи маленький вік дитини, наявність встановлених діагнозів, існує необхідність цілодобового перебування поруч з дитиною. Натомість, ОСОБА_1 не має уявлення про режим життя своєї доньки, процесу лікування, оскільки жодного разу до неї не проходив.
Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції врахував стан здоров'я, матеріальне становище дитини, позивача і платника аліментів, відсутність у відповідача інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, батьків, та інші обставини, що мають істотне значення та часткове визнання позову відповідачем. Відомостей про незадовільний стан здоров'я відповідача не надавалося в процесі. Дані про те, що на утриманні відповідача знаходяться інші особи, які в силу закону потребують його матеріальної підтримки при розгляді справи не надавалися.
Також ОСОБА_2 рішення в частині стягнення аліментів на її утримання вважає обґрунтованим, оскільки сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. В судовому засіданні встановлено, що відповідач є працездатною особою, має постійне місце роботи, доказів того, що він має мінливий заробіток та обмеження в праці ним не надано, інших утриманців, крім малолітньої доньки не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено судом першої інстанції, та підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке видане Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), що ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 35).
Учасниками справи не заперечується факт проживання однією сім'єю у період з 2019 по 2020 року. Після припинення відносин донька залишилась проживати разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Згідно довідки Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 17 грудня 2020 року по теперішній час (а.с. 22).
З довідки від 18 травня 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 працює в ТОВ «ФАН РІТЕЙЛ» та займає посаду продавця-консультанта. Дохід ОСОБА_1 за період з 23 березня 2021 року по 30 квітня 2021 року становив 7909,09 грн. Після утримань податків сума до виплати за вказаний період становить 6366,81 грн. (а.с. 36).
Встановлено також, що з 07 липня 2018 року ОСОБА_1 є членом ГО СЦЛБ «Шосте чуття» та виконує обов'язки інструктора з вогнепальної підготовки, та консультанта з особистої безпеки, на безоплатній основі (а.с. 34).
Згідно довідки Запорізького міського центру зайнятості від 11 грудня 2020 року, вбачається, що ОСОБА_2 була зареєстрована як безробітна в Запорізькому МЦЗ з 14 травня 2020 року. Допомога по безробіттю була припинена 18 травня 2020 року на підставі довідки № 82/30- від 18.05.2020 року та № 852/30 від 03 серпня 2020 року (для призначення і виплати державної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами) (а.с. 21).
На даний час позивачка ОСОБА_2 перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, не працює.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, суд керувався положеннями ч. 1 ст. 180 СК України, ч. 3 ст. 181 СК України, ст.ст. 182, 184 СК України, та виходив з того, що відомостей про незадовільний стан здоров'я ОСОБА_1 суду не надано та відсутності відомостей про те, що на утриманні відповідача знаходяться інші особи, які в силу закону потребують його матеріальної підтримки. За таких обставин, суд вважав що 3000 грн. щомісячно на дитину є саме тим розміром аліментів, який відповідає вимогам розумності та є співмірний витратам, які мають нести обоє батьків на утримання дітей.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд керувався положеннями ч.ч. 2, 4 ст. 84 СК України, та враховував факт проживання дитини з позивачкою, її малолітній вік та не досягнення нею трьох років, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, вартість життя, обмеження позивачки у можливості самостійно працювати у зв'язку з необхідністю догляду за дитиною, матеріальний стан відповідача, зокрема наявність постійного доходу, стан здоров'я платника аліментів, який є фізично здоровий. З таких обставин, суд дійшов висновку, що аліменти на утримання дружини у розмірі 1500 грн. щомісячно, відповідають принципу справедливості та розумності.
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом наведеної статті обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3 1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну дитину віком до 6 років становить: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині необґрунтованості визначення судом аліментів на дитину у розмірі 3000 грн. щомісячно.
Враховуючи вищенаведене, величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а також те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду в частині визначення розміру аліментів на утримання дитини - до 1800 грн.
При цьому, колегія суддів також вважає необхідним зазначити наступне.
Так, з копії консультативного висновку дитячого неврапотолога встановлено, що ОСОБА_3 2020 р.н. встановлено діагноз: синдром рухових порушень, лікворо-гіпертензивний синдром? внаслідок поразки ЦНС в перинатальному періоді. Дисплазія тазостегневих суглобів? (а.с. 18-20).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 185 СК України додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
За таких обставин, необхідним є роз'яснити ОСОБА_2 те, що за наявності належних та допустимих доказів понесення позивачем витрат на лікування доньки, вона не позбавлена права звернутись до суду із позовом про стягнення додаткових витрат на дитину.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дружини, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 80 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Частинами другою, четвертою статті 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, проте не може погодитись з визначеним судом розміром, виходячи з наступного.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Покладаючи на відповідача обов'язок зі сплати аліментів на користь позивача, суд першої інстанції, при визначенні розміру аліментів на утримання дружини, що підлягає стягненню з відповідача, не встановив й не врахував обставини, що мають значення по справі, в тому числі й те, чи має можливість відповідач сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Так, оскільки було встановлено, що дохід ОСОБА_1 за період з 23 березня 2021 року по 30 квітня 2021 року становив 7909,09 грн. (після утримань податків - 6366,81 грн., висновок суду першої інстанції про наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу ОСОБА_2 у розмірі 1500 грн. щомісяця колегія суддів вважає таким, що суперечить встановленим у справі обставинам і є необґрунтованим.
Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції на підставі ч.1 ст. 376 ЦПК України, та зменшення розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання з 1500 грн. до 800 грн. щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років.
При цьому, доводи апеляційної скарги щодо неможливості ОСОБА_1 надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ОСОБА_2 перебуває у відпустці по догляду за дитиною, доказів отримання нею самостійного доходу матеріали справи не містять, а тому має право на отримання аліментів відповідно до ст.84 СК України. Колегія суддів також звертає увагу, що ОСОБА_1 самостійно, на власний розсуд обрав професію та погодився на заробітну плату певного розміру, а отже вважає її достатньою задля забезпечення себе, своєї дитини, та матері дитини.
Таким чином, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2021 року підлягає зміні, шляхом зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 3000 грн. до 1800 грн., а на утримання дружини ОСОБА_2 з 1500 грн. до 800 грн.
Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2021 року у цій справі - змінити, зменшивши розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 3000 гривень до 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень щомісячно, а на утримання ОСОБА_2 з 1500 гривень до 800 (вісімсот) гривень щомісячно.
В іншій частині рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 08 листопада 2021 року.
Головуючий:
Судді: