Справа № 303/4585/21
Іменем України
13 жовтня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів МАЦУНИЧА М.В., КОЖУХ О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Ужгороді цивільну справу № 303/4585/21 за скаргою боржника ОСОБА_1 , заінтересована особа стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», суб'єкт оскарження приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович, на рішення приватного виконавця, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Мукачівського міськрайонного суду Гутій О.В. від 18 червня 2021 року, повний текст якої складено 18 червня 202і року, -
встановив:
02.06.2021 боржник ОСОБА_1 подав до Мукачівського міськрайонного суду скаргу на рішення приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О.В., за текстом якої зазначив таке.
В телефонному режимі йому стало відомо про наявність виконавчого провадження за судовим рішенням у справі № 2-1654/10, а також через юриста Соскиду С.Ю. він отримав у кінці минулого тижня на «Вайбер» копію виконавчого провадження з документами по примусовому виконанню від приватного виконавця Лукечі О.В., де зазначено, що виконавче провадження зі стягнення боргу відкрито 21.04.2021. Раніше з державної виконавчої служби було повернуто стягувачу ( ОСОБА_2 ) і саме постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2021 він поштою не отримував.
Виконавчий лист по справі № 2-1654/10 має встановлений строк для пред'явлення до 21.09.2013 і не був продовжений, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Виходячи з наведеного скаржник просив: зупинити виконавче провадження; скасувати постанову приватного виконавця Лукечі О.В. від 21.04.2021 про відкриття виконавчого провадження; продовжити (поновити) строк оскарження по вищезазначеним рішенням.
Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду від 18.06.2021 скаргу боржника ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О.В. визнано неподаною та повернуто скаржнику.
Приймаючи таке процесуальне рішення, суддя суду першої інстанції виходив із того, що скаржник не виконав вимог ухвали судді від 04.06.2021 про залишення скарги без руху, не виправив її недоліків, передусім не надав відомостей про день, коли йому стало відомо про оскаржувану постанову приватного виконавця, хоча не мав для цього перешкод, що позбавляє суд можливості перевірити дотримання процесуального строку для звернення зі скаргою.
Боржник ОСОБА_1 оскаржив ухвалу судді як незаконну. В апеляції посилається на обставини, якими мотивувалася скарга на постанову приватного виконавця. Крім того, зазначає, що після реєстрації скарги на постанову приватного виконавця в канцелярії суду отримав в електронному вигляді постанову приватного виконавця від 21.04.2021, яку 04.06.2021 подав до суду.
Своєю заявою від 10.06.2021 скаржник усунув всі недоліки скарги на постанову приватного виконавця, а саме: вказав підстави оскарження, відомості про учасників процесу; повідомив про незаконність дій приватного виконавця, оскільки строк пред'явлення виконавчого листа до виконання сплив і не був поновлений; зазначив про те, що не отримував від виконавця поштою ніяких документів виконавчого провадження, деякі з них отримав в електронному вигляді «крім постанови про відкриття виконавчого провадження яку отримав уже пізніше, також у електронному виді і уже після спливу терміну для оскарження постанови, в зв'язку з чим і просив письмово місцевий суд поновити мій строк для оскарження, для чого витребувати в якості доказів поважності пропуску даного терміну матеріали виконавчого провадження».
Просить скасувати ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 18.06.2021 і ухвалити нове рішення по суті скарги.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляції, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.
Як випливає з матеріалів справи, боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 02.06.2021 подав до суду скаргу на рішення приватного виконавця Лукечі О.В., якою із наведених у ній підстав просив скасувати постанову від 21.04.2021 про відкриття виконавчого провадження та «продовжити (поновити) строк оскарження по вищезазначеним рішенням» (а.с. 1). Постанова, що її просив скасувати скаржник, не була додана до скарги, про час (день), коли боржнику стало відомо про відкриття виконавчого провадження та про постанову приватного виконавця від 21.04.2021, скаржник у своєму зверненні до суду не повідомив.
Водночас до скарги ОСОБА_1 додав копію адресованого сторонам виконавчого провадження листа приватного виконавця Лукечі О.В. від 21.04.2021 № 2724 про відкриття виконавчого провадження, при якому їм була надіслана копія постанови від 21.04.2021 про відкриття цього провадження (а.с. 4).
Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду від 04.06.2021 скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху з урахуванням положень ст. 10 ч. 9 ЦПК України через невідповідність її вимогам, установленим ст.ст. 175, 177 цього Кодексу, а також ст. 74 ч. 4 Закону України «Про виконавче провадження» щодо форми та змісту скарги (а.с. 9-10).
Зокрема, суддею було вказано на відсутність у скарзі необхідних для її належного обґрунтування відомостей: щодо змісту оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності; щодо посилання на порушену норму закону; щодо викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, а також у контексті встановленого ст. 449 ЦПК України строку для оскарження дій і рішень приватного виконавця та клопотання про поновлення строку такого оскарження - відомостей про день, коли скаржник дізнався про порушення його прав, що унеможливлює перевірку дотримання вимог закону стосовно строку подання скарги. В ухвалі зазначено, що ОСОБА_1 не подав разом зі скаргою постанову приватного виконавця, тож на момент постановлення ухвали про залишення скарги без руху суддею не була отримана копія оскаржуваної постанови.
Постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О.В. від 21.04.2021 про відкриття на користь стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» щодо боржника ОСОБА_1 виконавчого провадження № 65238009 із примусового виконання виконавчого листа № 2-1654/10, виданого Мукачівським міськрайонним судом 22.09.2010, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» боргу за кредитним договором в розмірі 168773,17 грн та судових витрат у сумі 1807,73 грн скаржник ОСОБА_1 подав до суду 04.06.2021 (а.с 7, 8).
16.06.2021 до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 10.06.2021 про усунення недоліків скарги (а.с. 12). Скаржник у заяві зазначив, серед іншого, що «…постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2021 … отримав пізніше після спливу строку на її оскарження і тільки в електронному виді по телефону через «Вайбер» при сприянні юриста Соскида С.Ю. … у скарзі також просив поновити строк оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2021 з обставин наведених у скарзі і даній заяві…».
За приписами ст. 447 ч. 1, ст. 449 ч. 1 п. «а», ч. 2 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи; скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Відповідний 10-денний строк для оскарження рішень та дій виконавця щодо виконання судового рішення встановлений і ст. 74 ч. 5 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, з огляду на такий процесуальний строк оскарження рішень, дій, бездіяльності виконавця під час здійснення виконавчого провадження питання дотримання цього строку та/або питання його поновлення є істотними.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом; документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених ЦПК України (ст. 126 ч.ч. 1, 2 ЦПК України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення; про поновлення процесуального строку суд постановляє ухвалу; про відмову у поновленні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою; ухвалу про відмову у поновленні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому ЦПК України (ст. 127 ч.ч. 1, 6, 7, 8 ЦПК України).
Поважність причин пропущення процесуального строку та необхідність його поновлення підлягають доказуванню ініціатором відповідного клопотання за загальними правилами доказування в цивільному процесі; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; зловживання процесуальними правами не допускається (ст.ст. 12, 13, 44, 76-81 ЦПК України).
Таким чином, в разі подання скарги на рішення приватного виконавця з пропущенням процесуального строку, встановленого законом для її подання, із клопотанням про поновлення такого строку суду передовсім належить вирішити по суті таке клопотання. Питання про подальший рух заяви, скарги вирішується з урахуванням результату розв'язання клопотання про поновлення процесуального строку.
Інститут процесуальних строків, у тому числі, їх поновлення чи продовження, є загальним для різних видів провадження в цивільних справах, передбачених цивільним процесуальним законом, і якщо за певними видами проваджень прямо не передбачено інше (не передбачені спеціальні правила), застосовуються загальні правила щодо процесуальних строків.
Суду слід враховувати певні загальні принципи і правила цивільного судочинства, які, серед іншого:
повинні забезпечувати правову визначеність і сталість правовідносин, недопустимість надання невиправданих переваг у процесі стороні, яка не довела обґрунтованості своїх дій, порівняно зі стороною, яка належним чином реалізувала свої процесуальні права, виконала процесуальні обов'язки, домоглася судового рішення на свою користь, виконання якого вправі вимагати та вправі розраховувати на неможливість необґрунтованого перегляду рішення чи встановлення необґрунтованих перешкод для його виконання;
передбачають певні формалізовані процедури процесу, встановлюють певні умови, обмеження тощо з метою забезпечення належного і оперативного провадження, забезпечення сторонам рівних можливостей реалізувати процесуальні права та виконати процесуальні обов'язки у змагальному процесі, оскільки право на доступ до правосуддя не може розглядатися як абсолютне і в необхідних межах потребує відповідного регулювання;
враховують свободу розпорядження сторонами своїми процесуальними правами та їх обов'язок діяти в процесі добросовісно, своєчасно вчиняти відповідні процесуальні дії;
мають виключати необґрунтовану ревізію чинного судового рішення, перегляд судового рішення через тривалий час після набрання ним законної сили, створення безпідставних перешкод у його виконанні з недоведених, зокрема, процесуальних підстав, заради відновлення процесу як такого.
Тим часом, суддя суду першої інстанції вказавши в ухвалі на невиконання вимог щодо повідомлення та підтвердження часу, коли скаржнику стало відомо про оскаржувану ним постанову приватного виконавця (конкретний вказаний в ухвалі недолік скарги, не виправлений скаржником), не вирішив по суті клопотання скаржника про поновлення процесуального строку, а фактично саме через цей один невиправлений недолік визнав скаргу неподаною та повернув її за правилами ст. 185 ч.ч. 1, 2, 3 ЦПК України з урахуванням положень ст. 10 ч. 9 цього Кодексу.
Тож суддя суду першої інстанції не постановив у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законом, ухвалу із питання про поновлення процесуального строку, що унеможливило і оскарження відмови в поновленні строку, хоча фактично саме з цієї підстави скаргу було визнано неподаною та повернуто скаржнику, тоді як у разі відмови в поновленні строку ухвалюється інше процесуальне рішення.
В постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 466/948/19 у розумінні виконання вимог процесуального закону у питанні строку оскарження дій, рішень виконавця та відповідних процесуальних рішень суду сформульовано подібну правову позицію.
Поряд із цим, у справі, що розглядається, суддя суду першої інстанції не вирішував по суті питання поновлення процесуального строку та не формулював в своїй ухвалі процесуальне рішення із цього питання, що унеможливлює для апеляційного суду вирішення вказаного питання в порядку апеляційної перевірки судового рішення судді суду першої інстанції.
Відтак порушення норм процесуального права призвело до постановлення суддею суду першої інстанції передчасної та помилкової ухвали про визнання скарги на рішення приватного виконавця неподаною та повернення її скаржнику. Тому враховуючи, що розгляд справи та вирішення процесуальних питань, що випливають із факту подання скарги на рішення приватного виконавця, належать до компетенції суду першої інстанції (ст. 23 ч. 1, ст.ст. 185, 447-449 ЦПК України), апеляцію на підставі ст. 379 ч. 1 п. 4 ЦПК України слід задовольнити частково, ухвалу судді суду першої інстанції про визнання скарги неподаною та повернення її скаржнику скасувати, справу передати для продовження розгляду до того ж суду.
Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 6, ст. 379 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу судді Мукачівського міськрайонного суду від 18 червня 2021 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, який є днем складення повного судового рішення, і оскарженню не підлягає.
Судді