Справа № 945/1106/21
Провадження № 1-кп/945/357/21
Вирок
Іменем України
05 листопада 2021 року Миколаївський районний суд Миколаївській області в складі
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;
прокурора ОСОБА_3 ;
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021153260000019 від 25 лютого 2021 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Радісний Сад Миколаївського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, освіта середня, не одруженого, раніше судимого: 08 жовтня 2020 року вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 240 годин громадських робіт,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,
встановив:
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_4 вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08.10.2020 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 240 годин громадських робіт.
Після набрання вироком законної сили і надходження вироку до Миколаївського районного відділу філії Державної установи “Центр пробації” в Миколаївській області, 23 березня 2021 року на виконання ст. 36 Кримінально - виконавчого кодексу України та п. 2 Розділу VII «Порядку здійснення нагляду та проведення соціально - виховної роботі із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29.01.2019 № 272/5, ОСОБА_4 ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, роз'яснено обов'язки відповідно ч. 1 ст. 37 Кримінально - виконавчого кодексу України та попереджено про наслідки ухилення від відбування вказаного виду покарання, передбаченого ч. 1 ст. 40 Кримінально - виконавчого кодексу України, повідомлено про можливе притягнення до кримінальні відповідальності за порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, про що ОСОБА_4 надав відповідну підписку.
Однак, ОСОБА_4 , будучи ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання та попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від громадських робіт, в порушення вимог ст. ст. 36, 37, 39, 40 Кримінально-виконавчого кодексу України, діючи умисно, з метою ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, без поважних на те причин для невиконання громадських робіт, до Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області у період з 31.03.2021 по 28.05.2021 не з'явився, чим умисно ухилився від відбування кримінального покарання у виді громадських робіт, не відпрацювавши 220 годин.
Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи допитаним у судовому засіданні, свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро каявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Так, обвинувачений показав суду, що у березні 2021 року він мав відпрацьовувати громадські роботи та 5 днів відпрацьовував по 4 години. Після чого ОСОБА_4 , без попередження, перестав ходити на відпрацювання, оскільки йому не було що їсти.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Виконавши дії, передбачені ст. 349 КПК України та з'ясувавши, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, пересвідчившись у добровільності їх позиції, та роз'яснивши особливості оскарження, при викладених обставинах, суд вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 389 КК України - ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_4 проживає з матір'ю, братом, сестрою та племінниками, за місцем проживання характеризується негативно; на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом'якшують та обтяжують покарання.
На підставі викладеного вище, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, особу обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, і раніше хоча і притягався до кримінальної відповідальності, однак у місцях позбавлення чи обмеження волі не перебував; ОСОБА_4 вже призначалося покарання не пов'язане з його ізоляцією від суспільства, однак ОСОБА_4 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, належних висновків для себе не зробив та своєю поведінкою вказує на небажання ставати на шлях виправлення, а тому для досягнення мети виправлення ОСОБА_4 , відносно нього слід обрати покарання у виді арешту у мінімальних межах, передбачених санкцією статті.
Таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України: є пропорційним і співмірним ступеню тяжкості вчиненого, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередженню вчинення нових злочинів.
Крім цього, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, ОСОБА_4 слід визначити остаточне покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2020 року, із застосуванням положень п. 4) ч. 1 ст. 72 КК України, щодо переведення менш суворого виду покарання (220 годин невідбутих громадських робіт) у більш суворий (арешт).
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) місяця арешту.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, ОСОБА_4 визначити остаточне покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2020 року, із застосуванням положень п. 4) ч. 1 ст. 72 КК України, та остаточно визначити покарання у виді 1 (одного) місяця 10 (десяти) днів арешту.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту фактичного затримання.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей апеляційного оскарження, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1
05.11.2021