02 листопада 2021 р.Справа № 440/101/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2021, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, м. Полтава, повний текст складено 01.09.21 року по справі № 440/101/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області
про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про роз'яснення рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі № 440/101/20 в частині зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 листопада 2019 року по 26 травня 2020 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить заяву позивача про роз'яснення судового рішення задовольнити, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 у справі № 440/101/20 скасувати та роз'яснити, відповідно до якого нормативно-правового акта Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області має нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату під час вимушеного прогулу за період з 21 листопада 2019 року по 26 травня 2020 року.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що при наданні правової оцінки встановленим обставинам у справі № 440/101/20 суд першої інстанції не зазначив в частині нарахування та виплати заробітної плати позивачу щодо кого і які саме правові норми слід застосовувати, тим самим неоднозначно визначивши права та обов'язки осіб у справі, які потягли труднощі для розуміння тексту рішення, суть якого неоднозначна, незрозуміла та нечітка, а тому підлягає розширеному тлумаченню шляхом її роз'яснення та прийняття процесуального документу з цього приводу. Позивач також подав клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Виходячи з коментованої статті, роз'ясненню підлягають постанови чи ухвали суду у разі, якщо без такого роз'яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.
Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання постанови чи ухвали суду.
Вказана стаття Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
За правилами статті 254 КАС України роз'яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі № 440/101/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправним та скасовано Наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області № 715о/с від 20 листопада 2019 року; визнано ОСОБА_1 таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (скорочення штатів); визнано протиправним та скасовано рішення про неможливість прийняття ОСОБА_1 на службу до Головного управління Національної поліції в Полтавській області шляхом видання наказу про призначення за його згодою відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із закінченням трьохмісячного терміну з дня опублікування Закону України "Про Національну поліцію", оформленого доповідною запискою начальника УКЗ Головного управління Національної поліції в Полтавській області Єфімова О. від 19 грудня 2019 року, затвердженою резолюцією начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області Замахіна А. від 19 грудня 2019 року; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" з урахуванням висновків суду; зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 листопада 2019 року по 26 травня 2020 року; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 440/101/20 апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишено без задоволення та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року по справі № 440/101/20 змінено в частині мотивів задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" з урахуванням висновків суду.
Таким чином, відповідно до положень частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі № 440/101/20 набрало законної сили.
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 440/101/20 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року, ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 440/101/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заяви про роз'яснення рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі № 440/101/20 в частині зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 листопада 2019 року по 26 травня 2020 року позивачем зазначено, що вказане рішення є незрозумілим, оскільки станом на 31 травня 2021 року Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області у виконавчому провадженні № 64638871 безготівково зараховано ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 11198,81 грн, що є лише частковим виконанням рішення суду з огляду на висновки суду, викладені у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі № 440/101/20 щодо наявності підстав для застосування положень Постанов Кабінету Міністрів України № 260 від 06 квітня 2016 року та № 988 від 11 листопада 2015 року. Крім того, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/7720/20 зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 09 січня 2019 року по 20 листопада 2019 року відповідно до вимог Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260. Таким чином, місячна заробітна плата ОСОБА_1 станом на день прийняття рішення 26 травня 2020 року складає 3915,00 грн, а тому середній заробіток за період з 21 листопада 2019 року по 26 травня 2020 року має складати не менше 23490,00 грн за 6 місяців та 783,00 грн за 6 днів. Відтак, резолютивна частина рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі № 440/101/20 потребує роз'яснення.
Проте, колегія суддів зазначає, що в рішенні та в резолютивній частині рішення суд чітко визначив, як саме має бути виконане рішення.
З резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі № 440/101/20 в частині зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 листопада 2019 року по 26 травня 2020 року слідує, що її текст труднощів для розуміння не викликає, суть її ясна та не двозначна, є зрозумілою та чіткою, а тому розширеного тлумачення шляхом її роз'яснення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що звертаючись із заявою про роз'яснення судового рішення в цій справі, позивач фактично не погоджується із нарахуванням та виплатою ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 11198,81 грн, проведеними на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року, та просить здійснити такі нарахування та виплату, виходячи із місячної заробітної плати ОСОБА_1 станом на день прийняття рішення 26 травня 2020 року, а саме - 3915,00 грн. На думку позивача середній заробіток за період з 21 листопада 2019 року по 26 травня 2020 року має складати не менше 23490,00 грн за 6 місяців та 783,00 грн за 6 днів, а не 11198,81 грн.
Тобто, ОСОБА_1 звернувся із заявою не з підстав незрозумілості судового рішення чи його частини, а з підстав правильності проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу службовими особами Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.
Колегія суддів зазначає, що така заява позивача не може вважатися заявою щодо роз'яснення змісту судового рішення.
Як убачається із тексту заяви про роз'яснення судового рішення, позивач уважає, що належним та ефективним способом порушеного права ОСОБА_1 на оплату грошового зобов'язання за період з 21.11.2019 по 26.05.2020 є нарахування та виплата грошового забезпечення Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області ОСОБА_1 за цей період відповідно до вимог Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260.
Проте, законність проведеного нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу перевіряється судом у порядку позовного провадження і встановлюється рішенням суду, а не шляхом роз'яснення судового рішення, вже виконаного Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на час звернення позивача із заявою про його роз'яснення, що унеможливлює подання заяви про роз'яснення судового рішення відповідно до приписів ст. 254 КАС України, наведених вище.
Крім того, колегія суддів ураховує, що відповідна частина резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі № 440/101/20 не містить конкретних положень законодавства, відповідно до яких зобов'язано відповідача провести відповідні розрахунки середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 листопада 2019 року по 26 травня 2020 року, а тому зобов'язання відповідача провести такий розрахунок за вказаний період відповідно до вимог Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, буде фактично зміною судового рішення шляхом його доповнення та встановлення відповідачу додаткового зобов'язання.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що заява ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі № 440/101/20 не підлягає задоволенню.
Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а тому оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 по справі № 440/101/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 08.11.2021 року