04 листопада 2021 р.Справа № 520/437/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Перцової Т.С. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 р. (ухвалене суддею Заічко О.В., повний текст якого складено 11.05.2021 р.) по справі № 520/437/21
за позовом Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радгоспне", третя особа Державна екологічна інспекція у Харківській області
про анулювання дозволу на викиди забруднюючих речовин,
Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Радгоспне” (в подальшому - ТОВ “Радгоспне”), в якому просив анулювати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6325155301-4958 від 27.05.2019 р., виданий ТОВ “Радгоспне”.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 р. відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Закону України “Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності”, Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності”, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судове засідання учасники справи своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, апелянт просив розгляд справи проводити за відсутністю свого представника.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ТОВ “Радгоспне” зареєстровано як юридична особа, видами діяльності якого є: 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 22.21 виробництво плит, листів, труб і профілів з пластмас; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 52.10 складське господарство, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
10.11.2017 р. між позивачем (орендодавець) та ТОВ “ТЕХНОПОЛІМЕР КОМПАНІЯ ПЛЮС” (орендатор) укладено договір оренди нежитлового приміщення, за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Радгоспне, вул. Незалежності, 11.
02.01.2019 р. між позивачем (орендодавець) та ТОВ “ТЕХНОПОЛІМЕР КОМПАНІЯ ПЛЮС” (орендатор) укладено договір оренди нежитлових приміщень, за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Затишне, по вул Незалежності, 11,13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, строк дії договору оренди 2 роки та 11 місяців з 02.01.2019 р. по 30.11.2021 р.
Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації 21.06.2016 р. позивачу надано дозвіл Укр. № 04.01-10-907 А/Хар. на спеціальне водокористування строком до 24.06.2019 р.
Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації 27.05.2019 р. позивачу надано необмежений дозвіл № 6325155301-4958 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Фахівцями Державної екологічної інспекції в Харківській області проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю), за результатами якого складено акт щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 931/11-02/04-06, яким встановлені порушення підприємством ст. 11 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, а саме: виявлені підземні споруди, в яких знаходилась рідина невідомого походження із наявними в ній домішками дрібного пластику; земельну споруду (канаву) з рідинною невідомого походження неприродного кольору, в земельних спорудах (канавах) виявлені місця можливого стікання рідини вниз рельєфу місцевості за паркан, яким огороджена територія підприємства; виявлено окремо стоячу одноповерхову наземну будівлю , в якій знаходяться 2 розподільчі шафи; проектно-технічна документація на вищевказані споруди, технічні паспорти на будівлі та схема мережі водовідведення товариством на перевірку не надані.
На підставі висновків вищевказаного акту перевірки Державною екологічною інспекцією в Харківській області видано припис № 32/04-06 від 24.12.2019 р., яким відповідачу приписано надати до Державної екологічної інспекції у Харківській області проектно-технічну документацію на підземні бетоновані споруди, земляні споруди (канави), окремо стоячу одноповерхову наземну будівлю, в якій знаходяться 2 розподільчі шафи, технічні паспорти на вищевказані будівлі, розташовані на території ТОВ “РАДГОСПНЕ”, та схему водовідведення до 20.01.2020 р.
Листом № 17/01-1 від 17.01.2020 р. ТОВ “РАДГОСПНЕ” повідомило Державну екологічну інспекцію в Харківській області, що у товариства не обліковується підземних бетонованих споруд, земляних споруд, окремо стоячої одноповерхової будівлі, в якій знаходяться 2 розподільчі шафи на балансі ТОВ “РАДГОСПНЕ”, схема водовідведення відсутня, скид стічних вод здійснюється у вигріб (є договір відкачування і відвезення рідких відходів).
Судовим розглядом встановлено, що фахівцями Державної екологічної інспекції в Харківській області проведено дослідження території, прилеглої до паркану ТОВ “РАДГОСПНЕ” та нижче за рельєфом місцевості, за результатами яких складені протоколи № 17/29 від 01.06.2020 р. вимірювання показників складу та властивості вод та № 9-2020/49-51 від 16.06.2020 р. вимірювання показників складу та властивості ґрунтів, якими зафіксовано перевищення вмісту забруднюючих речовин у відібраних пробах ґрунту та наявність забруднюючих речовин у відібраних пробах води.
Позивач вважаючи, що ТОВ “РАДГОСПНЕ” надано недостовірну інформацію щодо викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для анулювання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого ТОВ “Радгоспне”.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела це гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.
Згідно із ст. 6 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”, для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об'єктах навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”, підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”, для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів визначені Законом України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється, зокрема, вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру.
Згідно із ч. 7 ст. 4-1 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: звернення суб'єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; здійснення суб'єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення. Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру. Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється.
Постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.2002 р. затверджено Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, (в подальшому - Порядок № 302),
Пунктом 2 Порядку № 302 встановлено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Відповідно до п. 4 Порядку № 302, для отримання дозволу суб'єкт господарювання: оформляє заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди; обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо їх створення; проводить оцінку та аналіз витрат, пов'язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства. Суб'єкт господарювання для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, може залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розроблення цих документів.
Згідно із п. 5 Порядку № 302, суб'єкт господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, для отримання дозволу подає Мінприроди, а суб'єкт господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, - дозвільному центру у письмовій та в електронній формі документи, підготовлені відповідно до затвердженої Мінприроди Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, а також вміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян.
Пунктом 6 Положення № 302 встановлено, що Мінприроди та дозвільні центри передають Держсанепідслужбі, її територіальним органам відповідно заяву та документи на отримання дозволу. Держсанепідслужба, її територіальні органи протягом 15 календарних днів з дати надходження документів приймають рішення щодо можливості/неможливості видачі дозволу, яке надсилається Мінприроди та дозвільним центрам відповідно. У разі прийняття рішення щодо неможливості видачі дозволу у ньому зазначається зміст зауважень.
Відповідно до п. 10 Положення № 302, дозвіл анулюється органом, який його видав, у разі: звернення суб'єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація), якщо інше не визначено законом; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; встановлення факту подання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації.
Згідно із ч. 6 ст. 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт перевірки.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що для анулювання документів дозвільного характеру в судовому порядку, дозвільному органу, що видав документ, необхідно встановити підстави для анулювання такого документу, зокрема, подання недостовірної інформації, що є можливим лише за наслідками проведення відповідної перевірки.
Судовим розглядом встановлено, що під час проведення перевірки Державною екологічною інспекцією в Харківській області на території, що належить відповідачу, встановлені порушення умов водокористування, а позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про анулювання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ “Радгоспне”.
Проте, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції позивачем не надано доказів проведення перевірки щодо викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, які належать відповідачу та порушення ним природного стану атмосферного повітря.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для анулювання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6325155301-4958 від 27.05.2019 р., виданого ТОВ “Радгоспне”.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 р. по справі № 520/437/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Т.С. Перцова Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 08.11.2021 року