03 листопада 2021 р.Справа № 520/10496/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 30.04.21 року по справі № 520/10496/2020
за позовом ОСОБА_2
до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони, в якій просить суд замінити позивача/стягувача у виконавчому листі у справі №520/10496/2020 за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради, яким визнано протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати належної до видачі щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та зобов'язано провести нарахування та виплату належної до видачі щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, на стадії виконання рішення суду правонаступником померлої особи - ОСОБА_1 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 року та замінити позивача/стягувача у виконавчому листі у справі №520/10496/2020 за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради, яким визнано протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати належної до видачі щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та зобов'язано провести нарахування та виплату належної до видачі щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, на стадії виконання рішення суду правонаступником померлої особи - ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року у справі №520/10496/2020 за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради, визнано протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати належної до видачі щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та зобов'язано провести нарахування та виплату належної до видачі щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. Вказує, що оскільки рішення суду не виконано, а позивач вибув у зв'язку зі смертю, та після набрання законної сили рішення обов'язкове до виконання, є належно обґрунтована заява щодо заміни позивача/стягувача на будь-якій стадії судового процесу, що кореспондується з нормою ст.52 КАС України, тому, як вдова померлого учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, з яким мешкала за однією адресою і фактично прийняла спадщину, звернулася з заявою про заміну сторони (позивача) правонаступником щодо виплати соціальної допомоги, не виплаченої за життя спадкодавця. Посилаючись на ст.1227 ЦК України, стверджує, що виплата нарахованих сум належних соціальних виплат, неодержаних за життя, повинна бути передана членам родини. Зауважує, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК України). Вважає, що спадщину прийнято згідно норми прямої дії закону, та в даному випадку для заміни сторони не потребує додаткового отримання свідоцтва на спадщину. Вказує, що суд, у разі набрання рішенням суду законної сили, видає виконавчий лист для забезпечення і реалізації його виконання. Рішення суду від 11.02.2021 року у справі №520/10496/2020 набрало законної сили 16.03.2021 року. Однак, на виконання вищевказаних норм, судом виконавчого листа не видано, чим порушено процесуальні норми. Зазначає, що заявниця, зважаючи на набрання законної сили судовим рішенням та обов'язковості його виконання, звернулася до суду щодо заміни сторони правонаступником і за вказаних обставин не мала можливості звертатися до суду щодо видачі виконавчого листа без задоволення заяви. Наголошує, що суд першої інстанції зобов'язаний був видати виконавчий лист та забезпечити його виконання, в тому числі і з урахуванням вибуття сторони/стягувача і заміни її правонаступником.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
ОСОБА_1 подано до суду клопотання про розгляд справи без її участі.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 року у справі №520/10496/2020 адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 належної до видачі щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області провести ОСОБА_2 нарахування та виплату належної до видачі щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 16.03.2021 року.
Відповідно до свідоцтва про смерть від 12.11.2020 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер.
Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є вдовою ОСОБА_2 .
Зазначаючи про наявність правових підстав для заміни позивача/стягувача у виконавчому листі у справі №520/10496/2020 на стадії виконання рішення суду правонаступником померлої особи, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідною заявою.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони по справі, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів спадкування ОСОБА_1 грошових виплат, що належали ОСОБА_2 . Також, суд першої інстанції зазначив, що виконавчий лист по даній справі не видавався, тому замінити стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження також не вбачається можливим.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до абз. 1 ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Аналогічна норма закріплена у ч.1 ст.379 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Таким чином, обов'язковою умовою для заміни сторони виконавчого провадження є вибуття однієї із сторін виконавчого провадження та правонаступництво сторони, що вибула, іншим суб'єктом з переходом прав та обов'язків.
ОСОБА_1 вказує, що вона є вдовою померлого ОСОБА_2 , учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліда війни 2 групи, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 12.11.2020 року, та свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_4 від 13.09.1975 року, фактично прийняла спадщину, тому має право на отримання невиплачених грошових коштів.
Так, відповідно до ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 Цивільного кодексу України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Таким чином, право на отримання відповідних виплат правонаступник має у випадку, якщо такі виплати були нараховані померлому або присуджені йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак не отримані померлим.
Положеннями ч.ч.1, 3 та 5 ст.1268 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
З аналізу вищенаведених норм випливає, що ОСОБА_1 для підтвердження факту правонаступництва мала надати суду підтвердження факту успадкування саме нею сум щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік, які належали ОСОБА_2 , але не були ним одержані за життя.
За матеріалами справи, до заяви про заміну сторони по адміністративній справі заявник надала посвідчення для сімей - померлих ветеранів війни, довідку відповідача, що смерть ОСОБА_2 пов'язана з Чорнобильською катастрофою, свідоцтво про смерть, свідоцтво про шлюб, копію паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 .
Колегія суддів зазначає, що надані до суду першої інстанції документи не підтверджують передання ОСОБА_1 як члену сім'ї померлого спадкодавця сум відповідних грошових виплат, що належали ОСОБА_2 , але не були ним одержані за життя.
Доводи апеляційної скарги про те, що спадщину прийнято згідно норми прямої дії закону, тому в даному випадку для заміни сторони не потрібно додаткового отримання свідоцтва на спадщину, є необґрунтованими, оскільки заявником не доведено належними та допустимими доказами, що спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину зазначеного спадкодавця є вдова, ОСОБА_1 .
Щодо посилання апелянта на те, що суд першої інстанції, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду у справі №520/10496/2020, зобов'язаний був видати виконавчий лист та забезпечити його виконання, то колегія суддів зазначає, що вказані посилання не впливають на питання залучення ОСОБА_1 як правонаступника.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність беззаперечних доказів на підтвердження успадкування ОСОБА_1 відповідних виплат, які належали спадкодавцеві, тому вимога заявника про заміну сторони по адміністративній справі №520/10496/2020 є безпідставною і задоволенню не підлягає.
Колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 по справі № 520/10496/2020 залишити без змін.
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 08.11.2021 року