Справа № 473/3728/21
іменем України
"05" листопада 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання Кріпак Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
в жовтні 2021 року ОСОБА_1 вернувся до суду з адміністративним позовом до Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.10.2021 року поліцейський СРПП Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області виніс відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ № 540314 в вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. 00 коп.
З даної постанови вбачається, що позивач ОСОБА_1 06.10.2021 року, перебуваючи в АДРЕСА_1 , приблизно о 17 год. 24 хв., будучи в стані алкогольного сп'яніння здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, в зв'язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183 КпАП України.
Разом з тим, виклик поліції був зумовлений необхідністю застосування заходів реагування щодо особи (позивачем було повідомлено прізвище особи), яка вчинила підпал сухої трави, внаслідок чого виникла загроза перекиду полум'я на поруч розташований будинок, належний позивачу (працівниками РУ ГУ ДСНС України в Миколаївській області 06.10.2021 року складений акт про пожежу).
Проте, поліцейський СРПП Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, не перевіривши та не надавши оцінки фактичним обставинам справи, порушивши процедуру (без врахування особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, надання доказів щодо вчинення ним вказаного правопорушення), притягнув позивача до адміністративної відповідальності.
Посилаючись на вказані обставини позивач просив про задоволення позову.
В судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.
Суд з урахуванням вимог ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 268 КАС України вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі учасників справи, оскільки матеріали містять достатньо інформації для вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах вимог та на підставі наявних доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема судом встановлено, що 06.10.2021 року поліцейський СРПП Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області виніс відносно позивача ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ № 540314, в вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. 00 коп.
З даної постанови вбачається, що позивач ОСОБА_1 06.10.2021 року, перебуваючи в с. Актово, вул. Туристична, 38, приблизно о 17 год. 24 хв., будучи в стані алкогольного сп'яніння здійснив завідомо неправдивий виклик, поліції, в зв'язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183 КпАП України.
Аналізуючи вимоги сторони позивача, суд виходить з наступного.
Відповіднодо ст. 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч.1,2 ст. 178 КпАП України.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч.1 ст. 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 183 КпАП України завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КпАП України, полягає в виклику особою пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань для надання допомоги, яка знала наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою та бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Відповідно до ч.1 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання відповідних доказів (ст. 251 КпАП України).
Згідно ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КпАП України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Між тим, на підтвердження наявності факту, обставин, складу правопорушення та вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КпАП України, жодних доказів відповідачем суду надано не було.
Водночас сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення.
В зв'язку з чим, оскаржувану постанову слід скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КпАП України.
Згідно ст.139 КАС України з відповідача на користь позивача належать до стягнення понесені ним та підтверджені належними доказами судові витрати: судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп. (квитанція №58693465 від 12.10.2021 року).
Керуючись ст.ст.2,5,6,8-10,77,139,241-246,271,286 КАС України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 до Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягненнязадовольнити.
Постанову серії ГАБ № 540314 від 06.10.2021 року про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КпАП України відносно ОСОБА_1 ,скасувати, а провадження в справі - закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 40108735) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.В.Лузан