02 листопада 2021 р.Справа № 520/2260/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 (головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М.) по справі № 520/2260/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 16.10.2020 №000490434 та №0005060434.
В обґрунтування позову зазначило, що позивачем своєчасно та у повному обсязі сплачено податок за самостійно узгодженими зобов'язаннями, проте податковим органом на підставі ст. 87 ПК України вказані грошові кошти спрямовані на погашення податкового боргу за минулий період. Вважає, що в діях позивача, у випадку застосування п.87.9 статті 87 ПК України відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті грошових зобов'язань за платежем «податок на додану вартість» за відповідні періоди, що у свою чергу свідчить про неправомірність застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 126 ПК України за їх несвоєчасну сплату.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 у задоволенні позову відмовлено.
ТОВ "Торговий дім "Фідлайф", не погодившись із рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи просило скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивач самостійно, в строки, визначені ПК України сплатив суму податкового зобов'язання, зазначеного у поданих ним податкових деклараціях, проте відповідач змінив призначення платежу та спрямував грошові кошти в рахунок погашення заборгованості.
Вказує, що податковий орган не має законодавчо визначених повноважень застосовувати штраф до підприємства у випадку самостійного спрямування коштів, сплачених платником податку, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
ГУ ДПС у Харківській області (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Вказує, що підприємство не сплатило податкові зобов'язання з податку на додану вартість протягом визначених ПК України строків, а тому до позивача правомірно застосовані штрафні санкції. Також зазначає, що у зв'язку з несплатою сум грошового зобов'язання за податковим повідомленням - рішенням від 12.02.2019, яке є узгодженим, контролюючий орган у відповідності до вимог чинного законодавства здійснював зарахування сплачених позивачем коштів в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.
02.11.2021 від представника ТОВ «Фідлайф» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого позивач посилається на те, що продовжує хворіти на Covid, а тому не може прийняти участь у розгляді апеляційної скарги, тоді як бажає надати додаткові пояснення.
Розглянувши клопотання позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Судове засідання, призначене на 19.10.21 було відкладено на 02.11.2021 за клопотанням позивача у зв'язку з хворобою (Covid), в обґрунтування якого надано результати досліджень на наявність антигену SARS-CoV-2.
Разом з тим, до клопотання позивача про відкладення розгляду справи, поданого до суду 02.11.2021, не надано доказів щодо того, що його представник продовжує хворіти на Covid.
Колегія суддів також зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30 березня 2020 року до статті 195 КАС України внесено зміни, відповідно до яких учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, що мало на меті забезпечити право особи бути присутньою у судовому засіданні та надати відповідні пояснення без загрози для власного життя і здоров'я.
Водночас, конструкція частини четвертої, якою було доповнено статтю 195 КАС України указаним Законом, встановлює саме право учасника справи на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів шляхом подання ним відповідної заяви.
Втім, позивач та його представник наданими КАС України процесуальними правами не скористались.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення вказаного клопотання.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося. З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 14.09.2020 ГУ ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку ТОВ «Торговий дім «Фідлайф» з питання дотримання термінів сплати податкових зобов'язань з податку додану вартість за листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року, лютий 2020 березень 2020 року, квітень 2020 року, за результатами якої складено акт № 2319/20-40-56-04-05/40514620 від 14.09.2020 (а.с17-19).
За висновками акту перевірки позивачем порушено п. 57.1 ст. 57 ПК України - строки сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за податковими деклараціями з ПДВ № 9305757377, № 9331589475, № 9029048065, № 9057360314, № 9083739969, № 9110050452.
16.10.2020 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
-№ 0004990434, яким накладено штраф в розмірі 10% у сумі 124 872,73 грн за порушення строку сплати грошового зобов'язання з ПДВ за затримку на 25, 28 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 1 248 727,30 грн;
-№ 000506434, яким накладено штраф в розмірі 20% у сумі 624 909,87 грн за порушення строку сплати грошового зобов'язання з ПДВ за затримку на 57, 87, 119, 59, 50,74, 43, 75, 44, 45, 46, 49, 50, 51, 52, 53, 56, 75, 58 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 3 124 699,35 грн (а.с. 14-15).
Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем у адміністративному порядку, за результатами розгляду яких, рішенням ДПС України від 27.01.2021 залишено скарги без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін (а.с. 20-26).
Позивач, не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення позивачем термінів сплати грошових зобов'язань встановлений, а отже контролюючим органом правомірно застосовано штрафні санкції.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 57.1 ст.57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
З наведених норм права вбачається, що штрафні (фінансові) санкції не застосовуються у разі, якщо платник податків у межах встановленого строку сплачує свої податкові зобов'язання.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем самостійно задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 373 426,40 грн згідно з податковими деклараціями з ПДВ за: листопад 2019 року від 19.11.2019 №9305757377; грудень 2019 року від 17.01.2020 №9331589475; січень 2020 від 19.02.2020 №9029048265; лютий 2020 від 19.03.2020 №9057360314; березень 2020 від 17.04.2020 №99083739969; квітень 2020 від 19 05.2020 №9110050452 (а.с. 30-72).
Станом на граничну дату сплати податкових зобов'язань, самостійно визначених позивачем у податкових деклараціях, у останнього рахувався борг, що виник раніше (у минулих податкових періодах - починаючи з березня 2011 року) внаслідок несплати у встановлений строк грошового зобов'язання за податковим повідомленням - рішенням від 12.09.2019 № 00000201411, що підтверджується інтегрованими картками (а.с. 146-172).
Апелянт зазначає, що вказане податкове повідомлення- рішення оскаржується ним в судовому порядку, а тому грошове зобов'язання за ним не набуло статусу узгодженого.
Згідно з абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Так, за результатами оскарження податкового повідомлення - рішення від 12.09.2019, Харківським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 03 квітня 2019 року по справі №520/1769/19, яким позов ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" задоволений. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення форми «Р» №00000201411 від 12.02.2019.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року по справі №520/1769/19 скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Таким чином, податкове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням №00000201411 від 12.02.2019 року, набуло статусу узгодженого саме 13.08.2019.
Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, Податковим кодексом України встановлений безумовний обов'язок контролюючого органу зараховувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від визначеного платником податку призначення платежу в платіжному документі.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 05.03.2021 у справі №804/2073/17, від 19.03.2021 у справі №804/2577/17, від 06.08.2021 у справі № 2а-6047/12/2670, яка в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України має враховуватись судом.
З урахуванням положень п.87.9 ст. 87 ПК України суд першої інстанції вірно зазначив, що сплачені позивачем кошти з податку на додану вартість, визначеного в податкових деклараціях, обґрунтовано були спрямовані податковим органом на погашення наявної заборгованості в порядку черговості.
Відтак сплата позивачем податкового зобов'язання перед погашенням податкового боргу не може вважатися належною сплатою податкового зобов'язання та тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 126.1 статті 126 ПК України.
Доводи апелянта стосовно відсутності у податкового органу права здійснювати нарахування штрафних санкцій за умов зарахування коштів в рахунок сплати податкового боргу на підставі п. 87.9 ст. 87 ПК України, колегія суддів вважає помилковими, оскільки, як же зазначалось вище, п. 126.1 ст. 126 ПК України не містить винятків для застосування штрафу за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податків її сплатив - добровільно чи в порядку п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.
Враховуючи встановлені обставини справи, зокрема, що позивачем несвоєчасно, в межах встановлених законодавством термінів, проведено сплату податкових зобов'язань, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірного визначення контролюючим органом штрафу позивачу у розмірах, встановлених п. 126.1 ст. 126 ПК України, згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф" залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 по справі № 520/2260/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 08.11.2021 року