02 листопада 2021 р.Справа № 520/1954/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання Промтехенерго" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 (головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М., повний текст складено 14.06.21 року) по справі № 520/1954/2020
за позовом Головного управління ДПС у Харківській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання Промтехенерго"
про накладення адміністративного арешту на кошти,
Головне управління ДПС у Харківській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:
- накласти адміністративний арешт коштів на відкритих рахунках в банках платника податків ТОВ «Виробниче об'єднання «Промтехенерго» (податковий номер 43007643), а саме: МФО 351005, АТ "УкрСиббанк", номер рахунку НОМЕР_1 .
В обґрунтування позову зазначило, що ТОВ «Виробниче об'єднання «Промтехенерго» не допущено посадових осіб ГУ ДПС у Харківській області до проведення позапланової виїзної перевірки, про що 21.01.2020 складено акт про відмову в допуску до перевірки, що згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України є підставою для накладення арешту на кошти на рахунках платника податку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 позов задоволено.
ТОВ «Виробниче об'єднання «Промтехенерго» (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просило його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що накладення адміністративного арешту на кошти на підставі пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України можливе лише у випадку наявності у платника податку податкового боргу. Вказує, що ГУ ДПС у Харківській області не надано суду Судом першої інстанції не враховано, що у відповідача не обліковується податковий борг, що свідчить про відсутність підстав для накладення адміністративного арешту коштів.
Головне управління ДПС у Харківській області надало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на встановлення карантинних обмежень. встановлених з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.
Разом з тим, доказів неможливості прибути у судове засідання, пов'язаних з карантинними обмеженнями заявником не надано.
При цьому, колегія суддів зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30 березня 2020 року до статті 195 КАС України внесено зміни, відповідно до яких учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, що мало на меті забезпечити право особи бути присутньою у судовому засіданні та надати відповідні пояснення без загрози для власного життя і здоров'я.
Водночас, конструкція частини четвертої, якою було доповнено статтю 195 КАС України указаним Законом, встановлює саме право учасника справи на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів шляхом подання ним відповідної заяви. Втім, відповідач та його представник наданими КАС України процесуальними правами не скористались.
Враховуючи зазначене, з метою дотримання строку розгляду справи, встановленого ст.309 КАС України, колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 20.01.2020 ГУ ДПС у Харківській області прийнято наказ № 318 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Виробниче об'єднання «Промтехенерго» (а.с. 14-15).
21.01.2020 ГУ ДПС у Харківській області на підставі зазначеного наказу та направлення на перевірку № 395 від 21.01.2020, здійснено вихід для проведення перевірки ТОВ «Виробниче об'єднання «Промтехенерго», однак працівників контролюючого органу посадовими особами підприємства не було допущено до проведення перевірки, про що складено акт про відмову в допуску до перевірки № 475/20-40-05-11-10/43007643 (а.с. 12)
22.01.2020 податковим органом прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (а.с. 11).
В свою чергу, ТОВ «Виробниче об'єднання «Промтехенерго» оскаржило в судовому порядку наказ ГУ ДПС у Харківській області від 20.01.2020 № 318 та рішення від 22.01.2020, за наслідками розгляду яких рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року по справі №№520/893/2020, яке набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду 03.03.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, керуючись приписами статті 94 ПК України, звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки підставою для звернення Головного управління ДПС у Харківській області з цим позовом слугувала відмова відповідача в допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, правомірність призначення якої фактично встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, тому наявні правові підстави для застосування арешту коштів платника.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Процедура і підстави застосування адміністративного арешту визначені нормами статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Згідно з п. 94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абз. 2 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Підстави для застосування адміністративного арешту визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України і стосуються як коштів (безвідносно до готівки чи на рахунках), так і іншого майна, на яке може бути звернено стягнення відповідно до закону. Відмінність застосування адміністративного арешту коштів на рахунках від адміністративного арешту іншого майна (в тому числі, готівки) полягає в процедурі застосування: за рішенням суду (щодо арешту коштів на рахунках) та за рішенням керівника податкового органу (щодо іншого майна).
Норми статті 94 ПК України не дають підстави для висновку, що адміністративний арешт майна та адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків співвідносяться як родове і видове поняття (як ціле і його складова). Так само ці норми, як і інші правові норми, не встановлюють послідовність процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.
Натомість, приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків.
Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №820/1929/17 зробив висновок про те, що виходячи із системного тлумачення положень статті 94 ПК України не встановлено, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.
Отже, підстав для висновку, що адміністративний арешт коштів на рахунках може бути застосований судом тільки у випадку прийняття контролюючим органом рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків, немає.
Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 21 січня 2020 року у справі №820/1730/17, від 23 квітня 2020 року у справі №814/1342/15.
Таким чином, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, та не залежить від прийняття контролюючим органом рішення про застосування адміністративного арешту щодо майна платника податків.
Відсутність підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених ПК України.
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року по справі №520/893/2020, яке набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду 03.03.2021 у задоволенні позову ТОВ «Виробниче об'єднання «Промтехенерго» відмовлено. Наказ ГУ ДПС у Харківській області від 20.01.2020 № 318 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» визнано правомірним.
Враховуючи те, що рішенням суду у справі №520/893/2020, що набрало законної сили, підтверджено правомірність та обґрунтованість прийнятого податковим органом наказу від 20.01.2020, у ГУ ДПС у Харківській області були законні підстави для проведення позапланової виїзної перевірки скаржника.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що недопуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки за наявності законних підстав для проведення документальної перевірки утворює підстави для застосування арешту коштів на рахунках платника, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 4 грудня 2019 року у справі №520/1071/19, від 23 грудня 2020 року у справі №813/4046/17, від 23 квітня 2021 року у справі № 640/20759/18.
Надаючи оцінку доводам скаржника щодо неможливості застосування адміністративного арешту за відсутності податкового боргу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;
Колегія суддів зазначає, що норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини.
Так, норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.
Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.
Отже, саме у разі звернення контролюючого органу до суду щодо застосування адміністративного арешту коштів, що знаходяться в банку, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Це зумовлено тим, що у цьому випадку арешт по суті є способом забезпечення погашення наявного податкового боргу, тому може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання зобов'язання платника податків щодо погашення податкового боргу.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 6 лютого 2020 року у справі №826/8691/16, від 24 квітня 2020 року у справі №802/2067/15-а.
Оскільки за змістом встановлених у цій справі обставин контролюючий орган звернувся до суду щодо застосування арешту коштів на банківських рахунках платника не з підстав, визначених у підпункті 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України - на забезпечення виконання обов'язку платника щодо погашення суми податкового боргу, а на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України у зв'язку із не допуском посадових осіб контролюючого органу до перевірки за наявності законних підстав для проведення цієї перевірки, доводи скаржника щодо застосування арешту коштів лише у разі наявності податкового боргу є безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що позивач як суб'єкт владних повноважень довів наявність підстав для накладення адміністративного арешту на кошти відповідача, а тому вірним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання Промтехенерго" залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 по справі № 520/1954/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 08.11.2021 року