02 листопада 2021 р.Справа № 520/7276/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 08.06.21 року по справі № 520/7276/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просив суд першої інстанції:
- визнати неправомірними дії відповідача по встановлення пенсії позивачу у розмірі 70% грошового забезпечення за вислугу 33 років;
- зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії у розмірі 89% грошового забезпечення за вислугу 33 років у відповідності до статті 13 Закону України №2262, яка діяла на 02.02.2004, статтей 51, 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" Закону України (1283-ХІІ) «Про індексацію грошових доходів населення» від 07.08.1991; Законом України (№2050-111) «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-111 від 19.10.2000 та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N2159, починаючи з 01.012018, та сплатити її одноразово однією сумою з урахуванням виплаченої пенсії;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача області подати в установлений судом термін з моменту набрання рішенням законної сили та зобов'язати надати звіт про виконання рішення суду (статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України), так як відповідач систематично не виконує судових рішень за аналогічними справами, у зв'язку з чим слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Харківській області відкрито кримінальне провадження №120/8220000000688, за яким у теперішній час здійснюється досудове розслідування.
В обґрунтування заявлених вимог, зокрема посилається на те, що пенсійним органом протиправно під час перерахунку його пенсії з 01.01.2018 р. було протиправно обмежено розмір пенсії до 70% грошового забезпечення, оскільки при перерахунку раніше призначеної пенсії не допускається звуження змісту та обсягу соціальних гарантій.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшені ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 89% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 89% суми грошового забезпечення з 01.01.2018, здійснити виплату однією сумою, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018, здійснивши виплату однією сумою.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його ухваленим з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за вислугу років на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 85% грошового забезпечення з 09.10.2002 р. Вказує, що з 01.01.2003 до 01.01.2018 року позивач отримував пенсію у розмірі 89% грошового забезпечення. З 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано відповідно до ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" на підставі довідки, виданої уповноваженим органом. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону №1166 від 27.03.2014 року, що діє на час виникнення права на перерахунок) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. У зазначеній редакції положення Закону №2262-ХІІ були застосовані відповідачем при обчисленні розміру пенсії позивачу при її перерахунку з 01.01.2018 року. Посилається, що розмір пенсії позивача після проведених перерахунків збільшився. Таким чином, умови його пенсійного забезпечення не погіршилися, позаяк відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на зменшення його розміру пенсії у порівнянні з попереднім розміром. Щодо зобов'язання здійснити виплату пенсії однією сумою, то зазначає , що вимога щодо здійснення виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії єдиним платежем не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта. Крім того, зазначає, що кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб'єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (у даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії, отже, ця позовна вимога є необґрунтованою та безпідставною. Щодо задоволених судом першої інстанції вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії посилається на те, що компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу. У даному випадку, позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Вважає, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплати компенсації спрямовані на майбутнє та є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.
Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.304 КАС України.
Учасники справи про дату час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її відхилити.
Представник відповідача не з'явився в судове засідання.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної з 09.10.2002 згідно Закону України №2262-ХІІ.
Згідно матеріалів пенсійної справи, розмір призначеної вперше пенсії складав 85% грошового забезпечення за вислугу років - 33 років, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.03.2021 №2214.
З 01.01.2003 до 01.01.2018 позивач отримував пенсію у розмірі 89% грошового забезпечення.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 №103 було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, на підставі довідки уповноваженого органу, одночасно з цим здійснено зменшення розміру пенсії з 89% грошового забезпечення до 70%.
Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшені йому основного розміру пенсії з 89% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку, звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшені ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 89% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку є протиправними, а тому у зв'язку з цим необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 89% суми грошового забезпечення з 01.01.2018, здійснивши виплату однією сумою, з урахуванням виплачених сум. При цьому, задовольняючи вимоги в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018, здійснивши виплату однією сумою, суд першої інстанції виходив з того, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 року з 09.10.2002 р.
Пенсію було призначено у розмірі 85% грошового забезпечення, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками по даній справі.
З 01.01.2003 до 01.01.2018 позивач отримував пенсію у розмірі 89% грошового забезпечення.
Спір у цій справі виник (в тому числі) у зв'язку з тим, що відповідач зменшив відсоткове значення розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 01.01.2018 з 89% до 70% грошового забезпечення.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18 за позовом пенсіонера до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії зазначено, що висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в типових адміністративних справах за такими ознаками а) позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; б) відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач; в) предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 01.01.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 у зв'язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
Отже, беручи до уваги суб'єктний склад спірних правовідносин у справі, що розглядається, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18, а тому дану справу необхідно визнати типовою. Таким чином, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС, частини третьої статті 291 КАС України колегія суддів ураховує такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18.
Так, Велика Палата Верховного Суду прийшла до переконання, що відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі по тексту - Закон № 2262-XIІ) на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим, відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
В контексті розгляду цієї справи встановлено, що позивачу пенсія була обчислена у розмірі 89% від грошового забезпечення (вислуга років 33)
Колегія суддів звертає увагу, що редакція ст.13 Закону №2262-XII неодноразово змінювалася в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
У постанові у справі №240/5401/18 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Окрім того, процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Колегія суддів зауважує, що застосування в даному випадку іншого показника (70%) до перерахунку пенсії стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, з огляду і на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Отже, з огляду на викладене вище та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №240/5401/18, колегія суддів вважає, що дії пенсійного органу щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 89% до 70% грошового забезпечення при перерахунку пенсії позивача є протиправними.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідно ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону №1166 від 27.03.2014 року, що діє на час виникнення права на перерахунок) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення і у зазначеній редакції положення Закону № 2262-ХІІ були застосовані відповідачем при обчисленні розміру пенсії позивачу при її перерахунку з 01.01.2018 року, то колегія суддів відхиляє такі доводи, з урахуванням вже наведених вище висновків та зазначає, що застосування в даному випадку пенсійним органом показника 70% грошового забезпечення є протиправним, оскільки стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених.
Окрім того, стосовно доводів апеляційної скарги про те, що розмір пенсії позивача після проведених перерахунків збільшився, а тому умови його пенсійного забезпечення не погіршилися, а відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на зменшення його розміру пенсії у порівнянні з попереднім розміром, колегія суддів вважає такими, що не впливають на наведені вище норми права, та не спростовують висновків суду у даній справі.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшені ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 89% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 89% суми грошового забезпечення з 01.01.2018, здійснивши виплату однією сумою, з урахуванням виплачених сум.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що вимога щодо здійснення виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії єдиним платежем не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта, а також доводів апеляційної скарги про те, що кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб'єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (у даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії, то колегія суддів відихиляє наведені доводи скаржника, як необґрунтовані, оскільки в даному випадку, здійснення виплати перерахованої пенсії однією сумою є фактично способом захисту прав позивача, оскільки по - перше, вказані суми недоплаченої суми пенсії повинні були вже виплачені позивачу і відповідно останній має право отримати одразу всю суму на виконання рішення суду, а по - друге, це буде фактично порядком виконання рішення суду, відповідно до ч.6 ст.246 КАС України з огляду на спір щодо порядку виконання судового рішення.
Разом з тим, що стосується задоволених судом першої інстанції вимог позивача в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018, здійснивши виплату однією сумою, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно зі ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" 19 жовтня 2000 року N 2050-III (далі по тексту - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок), №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з п.3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Тобто, компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п.3 Порядку, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.
Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію особа набуває в момент отримання доходу.
Отже, нарахування та виплата суми пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018, здійснивши цю виплату однією сумою, оскільки такі вимоги спрямовані на майбутнє за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що право на отримання компенсації буде порушене відповідачем.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 10.07.2018 р. по справі №404/6317/16-а, від 25.10.2018 р. по справі №420/1410/17, від 10.02.2020 р. по справі №134/87/16-а, від 23.12.2020 року по справі №807/1525/16, від 04.03.2021 року по справі №520/34/17, від 01.04.2021 року по справі №120/4555/18-а.
З урахуванням наведеного вище, висновки суду першої інстанції про те, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені є необґрунтованими.
При цьому щодо посилання суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду України у постановах від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17), від 18 липня 2018 року (справа № 490/6755/15-а), від 12.02.2019 (справа №814/1428/18), від 15.04.2019 року (справа №727/7818/16-а (адміністративне провадження №К/9901/45555/18), від 14.07.2020 (справа №750/1512/16-а), то колегія суддів зазначає, що з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі №755/10947/17, відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах даної справи підлягають наведені вище судом апеляційної інстанції правові позиції Верховного Суду.
Враховуючи наведене вище, доводи позивача в обґрунтування заявлених вимог про нарахування і виплату йому компенсації за несвоєчасну виплату пенсії є необґрунтованими.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи відповідача щодо правомірності проведеної перевірки є помилковими.
Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч.2 ст.317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018, здійснивши цю виплату однією сумою, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 по справі №520/7276/21 підлягає залишенню без змін.
З урахуванням вимог приписів ст.139 КАС України та факту задоволення вимог позивача, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат.
Оскільки, відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що дана справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 по справі № 520/7276/21 скасувати в частині в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018, здійснивши цю виплату однією сумою.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 по справі №520/7276/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 08.11.2021 року