02 листопада 2021 р.Справа № 520/14538/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, повний текст складено 26.04.21 року по справі № 520/14538/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Харківського окружного адміністративного суду в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся адвокат Пушкарьов І.О. з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 28.04.2020 №00001833305;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 28.04.2020 №00001853305;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 28.04.2020 №00001843305.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення - рішення від 18.11.2016 року №0004111304, від 14.03.2017 року №0002671304, від 14.03.2017 року №0002661304 є такими, що підлягають скасуванню, як протиправні, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" невірно визначило суму отриманого позивачем доходу як додаткового блага, включивши до неї і суму процентів, позивач не був належним чином повідомлений про суму прощеного боргу, тому банком не виконані вимоги абз. «д» пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2021р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 28.04.2020 №00001833305, від 28.04.2020 №00001853305, від 28.04.2020 №00001843305.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що не погоджується з даним рішенням суду першої інстанції, вказує, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПКУ має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ. Зазначає, що при прощенні боргу у позичальника відповідно до пп.164.2.17 д п. 164.2 ст. 164 ПКУ виникає оподатковуваний дохід та позичальник зобов'язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки і збори з такого доходу в порядку та у розмірах встановлених чинним законодавством. Вказує, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, оскільки наявні підстави для включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу позивача за 2017 рік анульованої (прощеної) позивачу по кредитному договору суми боргу відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, як додаткове благо, відповідно до звітності за формою 1ДФ, поданою третьою особою. ГУ ДПС вважає, що висновок суду першої інстанції є неправомірним, оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів у розумінні ст. 75 КАС України, які дають право вважати, що прощена ОСОБА_1 сума боргу за кредитом є курсовою різницею, розрахованою відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ. На підставі вищенаведеного, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідачем у своєї апеляційній скарзі не наведено доводів щодо неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи. Фактично, обґрунтування апеляційної скарги зводиться до незгоди відповідача з рішенням суду першої інстанції, а також викладенням правової позиції відповідача, яка вже була проголошена та досліджена під час розгляду справи судом першої інстанції.
Посилається на те, що відповідачем не доведено правомірності віднесення суми прощеної (занулюваної) кредитором заборгованості в сумі 146964,94 (тіла кредиту) до складу оподаткованого доходу як додаткового блага на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК України. Враховуючи вищевикладене просить відмовити відповідачу (апелянту) у задоволенні апеляційної скарги, повністю. Залишити в силі, без змін, рішення Харківського окружного адміністративного суду, від 15.04.2021 року.
01.11.2021р. на адресу суду засобами електронного зв'язку надійшло клопотання від імені представника позивача про відкладення розгляду справи.
Проте, вказаний файл не підписаний електронним цифровим підписом, що підтверджується довідкою начальнику відділу ІТЗ про відсутність КЕП.
Згідно з частинами сьомою, восьмою, десятою статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 року № 851-IV (далі - Закон № 851) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (ч.1 ст.6 Закону № 851).
За правилами ч.1 ст.7 Закону № 851 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.2 ст.6 Закону № 851).
Таким чином, оскільки клопотання не містить електронного цифрового підпису, воно не є документом, в розумінні вищезазначених норм, у суду відсутні передбачені законом підстави для його задоволення.
Колегія суддів зауважує, що явка позивача в судове засідання судом обов'язковою не визнавалася, представник позивача Семенов С.В. не позбавлений був права подати додатково письмові пояснення по суті справи або повідомити про наявність інших доказів, які не були раніше подані до суду, якщо б вважав це за необхідне.
У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Отже, враховуючи те, що подана заява не містить електронного цифрового підпису, враховуючи можливість розгляду справи без надання усних пояснень представник позивача Семенова С.В., колегія суддів зазначає, вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 07.12.2007 між позивачем та АТ «ОТП Банк» було укладено Кредитний договір №ML-705/061 /2007.
Згідно умов вказаного договору Банк надає позивальнику Кредит, а позичальник приймає його на умовах : розмір кредиту 67000 швейцарських франків, цільове використання кредиту: перший транш на погашення поточної заборгованості Позичальника перед кредитором першої черги за кредитним договором першої черги; другий транш на споживчі цілі. Річна база нарахування процентів 360 календарних днів у році, дата остаточного повернення кредиту 07.12.2017 року. Сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватися Плаваюча процентна ставка у вигляді фіксованого відсотку + FIDR, де фіксований відсоток складає 3,99% річних, FIDR процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній Валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. В залежності від вартості кредитних ресурсів Банку ставка FIDR може змінюватися Банком (збільшуватися чи зменшуватися в порядку, передбаченому цим договором.
Відповідно до п. 1.11.1 усі платежі для повернення суми Кредиту та сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватися Позичальником у Валюті Кредиту в строки та на умовах, встановлених Договором.
На підставі положень Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18.03.2011, укладеного між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», останній набув прав вимоги за Кредитним договором, укладеним між Банком та Позичальником.
02.06.2017 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та позивачем ОСОБА_1 було укладено Угоду про врегулювання боргу по Кредитному договору №ML-705/061/2007, станом на день укладання якої заборгованість позивача перед Кредитором за Кредитним договором складала 2 173 625,14 грн. Сторони домовились, що Позичальник зобов'язується погасити Боргові зобов'язання в розмірі 760 000 грн. 00 коп., сплатити витрати Кредитора на ведення претензійно-позовної роботи в розмірі 3 654 грн 00 коп.
Позивач квитанціями від 02.06.2017 №1232А819ЕЗ та від 02.06.2017 №1246171АЗВ погасив вищезазначені Боргові зобов'язання.
Підпунктом 2.2.3 пункту 2.2 Угоди про врегулювання боргу визначено, що за умови належного виконання Позичальником умов цієї угоди Сторони домовились, що Кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу, який складається з заборгованості по тілу кредиту 146 964 грн. 94 коп. та пені 1 266 660 грн. 20 коп., разом 1 413 625 грн. 14 коп. (надалі сума прощеного боргу) і Позичальник буде вважатись таким, що погасив свої Боргові зобов'язання перед Кредитором у повному обсязі.
Сторони домовились, що повернення Кредиту та сплата процентів за цією угодою буде здійснюватися в національній валюті України гривні.
Відповідно до п. 2.2.4 вказаної угоди при прощенні боргу у Позичальника відповідно до вимог пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України виникає оподатковуваний дохід та Позичальник зобов'язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України.
Шляхом підписання позичальником додаткового договору позичальник стверджує, що кредитор поінформував його про необхідність сплати податків та зборів з суми прощеного боргу, в тому числі у разі її зміни у випадках, передбачених законодавством України.
У примітці до пункту 2.2.4 додаткового договору міститься деталізація норми пп. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.
За наслідками листування між ГУ ДФС у Харківській області та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» щодо отриманого ОСОБА_1 доходу, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повідомило, що подало до територіального органу ДФС форму №1ДФ, в якій відобразило нарахований дохід вищевказаній фізичній особі за ознакою - 126 «додаткове благо».
Так, у відповіді ТОВ «ОТП Факторінг Україна» від 24.01.2019 № 8679 зазначено, що керуючись Порядком заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платнику, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 № 4, ТОВ «ОТП Факторінг Україна» подало до територіального органу ДФС податковий розрахунок за формою 1-ДФ, в якій відобразило нарахований ОСОБА_1 дохід. ТОВ «ОТП Факторінг Україна» підтвердив інформацію, надану в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ, про анулювання (прощення) ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 1 413 625,14 грн з ознакою « 126».
З огляду на викладене, Відповідачем прийнято рішення, оформлене наказом від 14.01.2020 № 187 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».
За результатами перевірки (акт перевірки від 03.03.2020 № 642/20-40-33-05-07/ НОМЕР_1 ) податковим органом встановлено отримання ОСОБА_1 у 2 кварталі 2017 року додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованої кредитором - ТОВ «ОТП Факторінг Україна», в загальному розмірі 1413624,14 гривень. Водночас, декларацію про майновий стан та доходи за 2017 рік Позивачем не подано, отриманий дохід не задекларовано, податки та збори не сплачені, що свідчить про порушення вимог:
- пп. 164.2.1 «д» п. 164.2 ст. 164, п. п. 168.1.3, п. 168.1 ст. 168 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи з фізичних осіб за 2017 рік на загальну суму 254 452,52 гривень;
- п. 16-1 розділу XX ПК України, що призвело до заниження військового збору у загальному розмірі 21 204,37 гривень;
- п. 179.1 ст. 179 ПКУ в частині ненадання податкової декларації про майновий стан доходи за 2017 рік, внаслідок чого застосовано штрафну (фінансову) санкцію в загальному розмірі 170,00 гривень.
За результатами проведеної перевірки на підставі висновків, викладених в Акті перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 28.04.2020 №00001833305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 318 065,65 грн: за податковими зобов'язаннями на суму 254 452,52 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 63 613,13 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 28.04.2020 №00001853305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 26 505,47 грн: за податковими зобов'язаннями на суму 21 204,38 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5 301,09 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області і від 28.04.2020 №00001843305, яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 170,00 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку позивачем не оскаржувались.
Не погодившись зі спірними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду за даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основним питанням, яке потребує вирішення у даній справі, є правомірність віднесення органом ДПС суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу як додаткове благо на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин).
Вирішуючи вказане питання, суд виходить з таких приписів діючого законодавства.
Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1. статті 14 ПК України (тут і далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
В силу абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
У зв'язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов'язань".
Відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися, починаючи з 1 січня 2015 року.
Верховний Суд вже висловлював правову позицію щодо правильності застосування наведених положень законодавства і у постановах від 15 травня 2018 року (справа № 821/1594/17), від 19 липня 2019 року (справа №826/4240/18), від 14 листопада 2019 року (справа №520/10880/18), від 25 листопада 2019 року (справа №500/2252/18) вказав, що метою запровадження приписів, що містяться у пункті 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції. Курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв'язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов'язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Окремо, сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за кредитами, прощеними (анульованими) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, на підставі пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, також не підлягає включенню до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Отже, для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.
Судом встановлено, 02.06.2017 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та позивачем ОСОБА_1 було укладено Угоду про врегулювання боргу по Кредитному договору №ML-705/061/2007, саме з моменту укладання якої сторони домовились, що повернення Кредиту та сплата процентів за цією угодою буде здійснюватися в національній валюті України - гривні.
Отже, з моменту укладення вказаної Угоди валюта зобов'язання за укладеним позивачем кредитним договором змінена зі швейцарського франку на українську гривню.
Оскільки для застосування приписів пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України є необхідним визначення курсової різниці на дату зміни валюти зобов'язання за прощеним (анульованим) кредитом з іноземної валюти у гривню, вказана норма підлягає застосуванню до суми анульованої (прощеної) банком суми кредиту відповідно до умов укладеної Угоди про врегулювання боргу від 02.06.2017.
Згідно п. 2.2 зазначеної Угоди станом на день її укладення заборгованість Позичальника за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.03.2015 року перед Кредитором за Кредитним договором складає 2173625,14 грн.
Відповідно до Рішення Дзержинського районного суду від 04.03.2015 у справі № 638/21808/14-ц станом на 07.11.2014 року заборгованість відповідача за кредитним договором № ML-705/061/2007 становить 2173625,14 грн., з яких: 61127,21 Швейцарських франків (що за офіційним курсом НБУ станом на 07.11.2014 року складає 898488,43 грн.) - заборгованість по тілу кредиту; 586,12 Швейцарських франків, (що за офіційним курсом НБУ станом на 07.11.2014 року складає 8476,51 грн.) - заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам; 1266660,20 грн. - пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з довідки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» № 36 від 10.03.2021 та підтверджено поясненнями представника позивача в судовому засіданні, позивач у період з 01.01.2014 до укладення Угоди про врегулювання боргу від 02.06.2017 погашення основної суми кредиту не здійснював.
Курсова різниця, обрахована відповідно до приписів пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України станом на 02.06.2017, на підставі інформації про суми погашеного позивачем боргу за кредитом відповідно до довідок ТОВ «ОТП Факторинг Україна» № 35 від 10.03.2021, № 36 від 10.03.2021, наявних в матеріалах справи становить:
- борг позивача в частині основної суми кредиту станом на 01.01.2014 за курсом НБУ становить: 62127,21CHF х 9,0252грн = 560710,50 грн;
- борг позивача в частині основної суми кредиту станом на 02.06.2017 за курсом НБУ становить: 61127,21 CHF х 27,082 грн = 1655447,1 грн;
- курсова різниця складає 1094736,6 грн.
Судом встановлено, що анульована (прощена) банком сума основного боргу за кредитом у розмірі 146964,94 грн не перевищує курсову різницю, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту).
Таким чином, при анулюванні (прощенні) позивачу суми боргу за кредитом в сумі 1413625,14 грн були дотримані умови для застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб. Зокрема, відбулась зміна валюти зобов'язання на гривню, а різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яка не підлягає оподаткуванню, є більшою, ніж сума боргу, що прощена банком позивачу. З огляду на зазначене, відсутні підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків.
При цьому, для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином банк-кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання банком прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов'язання позивача. За таких обставин, суд відхиляє посилання відповідача на зазначені обставини як безпідставні та необґрунтовані.
Отже, відповідачем не доведено правомірності віднесення суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості в сумі 146964,94 грн (тіла кредиту) до складу оподаткованого доходу як додаткового блага на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Решта прощеної позивачу кредитором суми в частині прощеної пені в розмірі 1266660,20 грн. також не включається до складу оподаткованого доходу як в силу приписів пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення», так і абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Так, до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб абзацом "д" підпункту 164.2.17 п. 164.2. ст. 164 ПКУ віднесено дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку прошеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 02.03.2021 по справі № 817/2239/16 «додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. У свою чергу, нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед банком та не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.
Відповідно, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для нарахування позивачу грошових зобов'язань та штрафних санкцій, обрахованих з вказаної всієї суми прощеного кредиту, як додаткового блага.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на доходи фізичних осіб Головного управління ДПС у Харківській області від 28.04.2020 №00001833305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 318065,65 грн: за податковими зобов'язаннями на суму 254452,52 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 63 613,13 грн, підлягають задоволенню.
Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що матеріали справи не містять достатніх доказів у розумінні ст. 75 КАС України, які дають право вважати, що прощена ОСОБА_1 сума боргу за кредитом є курсовою різницею, розрахованою відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, колегія суддів зазначає наступне.
Надані позивачем по справі, платником податків, пояснення та докази відповідачем не спростовані.
Крім того, під час нарахування податків і зборів дане питання повинен був встановлювати саме відповідач.
Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення у цій справі покладено саме на відповідача у справі.
Щодо донарахованих сум військового збору.
Відповідно до ст. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
1.2. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Оскільки в ході судового розгляду судом встановлено протиправність віднесення податковим органом суми прощеного (анульованого) кредиту до загального оподатковуваного доходу позивача, зазначені суми прощеного кредиту не є об'єктом оподаткуванням військовим збором, з огляду на що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 28.04.2020 №00001853305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 26505,47 грн: за податковими зобов'язаннями на суму 21 204,38 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5301,09 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 28.04.2020 №00001843305, яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 170,00 грн, суд зазначає наступне.
Підставою для нарахування позивачу штрафу в сумі 170,00 грн слугувало неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік.
Відповідно до п. 179.2 ст. 179 ПК України відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Як вбачається з акту перевірки від 03.03.2020 № 642, з метою визначення об'єкта оподаткування до ТОВ «OТП Факторинг Україна» було направлено запит стосовно відображених у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за період з 01.01.2016 по 30.12.22016 фізичній особі ОСОБА_1 . Згідно отриманої відповіді ТОВ «ОТП Факторинг Україна» листом від 24.12.2019 №8679 повідомлено, що доходи, нараховані у вигляді суми основного боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням з врученням боржнику відповідного повідомлення про таке анулювання (прощення) основного боргу та включенням суми анульованого основного боргу до податкового розрахунку за формою 1ДФ за підсумками звітного періоду, у якому основний борг було анульовано. Таким чином, банком виконано всі функції податкового агента відповідно до вимог чинного законодавства.
Оскільки судом в ході розгляду справи встановлено, що дохід, отриманий позивачем від податкового агента у вигляді суми прощеного кредиту в розмірі 1413625,14 грн, з них основна сума боргу - 146964,94 грн, пеня - 1266660,20 грн, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, у позивача також був відсутній і обов'язок подавати податкову декларацію за 2017 рік.
Відтак, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області і від 28.04.2020 №00001843305, яким застосовано штраф у сумі 170,00 грн за результатами річного декларування є протиправним та підлягає скасуванню.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, доводи відповідача щодо правомірності - податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС у Харківській області від 28.04.2020 №00001833305; №00001853305; №00001843305 є помилковими.
В ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень та відповідність їх вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, з огляду на що, спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 по справі № 520/14538/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 08.11.2021 року