08 листопада 2021 року справа №263/15245/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Міронової Г.М., Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні заяву Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про роз'яснення постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 у справі № 263/15245/16-а за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
29.11.2016 позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області (правонаступник Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області), у якому (після уточнення позовних вимог) просила:
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру (в редакції Закон, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії;
- здійснити відповідні виплати недоотриманої пенсії з розрахунку 90% від заробітної плати, з урахуванням фактично виплачених коштів; інші позовні вимоги просила залишити без розгляду (а.с. 1-4).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24.03.2017 позовну заяву та уточнюючу заяву в частині визнання дій УПФ України в Жовтневому районі м. Маріуполя щодо відмови у перерахунку пенсії протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок її пенсії на підставі довідки прокуратури Донецької області № 18-57-176 від 24.02.2016 про розмір фактичної заробітної плати, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, починаючи з 01.01.2015 без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час (з січня 2015 року), а також про визнання неправомірними дій щодо відмови в перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми заробітної плати на підставі довідки прокуратури Донецької області № 18-57-176 від 24.02.2016 у зв'язку з підвищенням заробітної плати згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2016; скасування рішення Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області № 829 від 02.11.2016 про відмову їй в перерахунку пенсії з більшого заробітку та зобов'язання УПФ України в Жовтневому районі м. Маріуполя здійснити перерахунок її пенсії на підставі довідки прокуратури № 18-57-176 від 24.02.2016 про розмір фактичної заробітної плати відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону, яка діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії з розрахунку 90% від заробітної плати, з урахуванням фактично виплачених коштів починаючи з 01.01.2016 залишено без розгляду (а.с. 83).
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24.03.2017 позов задоволено (а.с. 84-85).
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 скасовано постанову суду першої інстанції, позов про зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково:
- зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області здійснити позивачу перерахунок пенсії в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Донецької області № 18-57-20155 від 10.09.2012 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», починаючи з 01.06.2016 та провести відповідні виплати недоотриманої пенсії з урахуванням фактично виплачених сум;
- позовні вимоги в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 01.07.2012 по 30.05.2016 включно залишено без розгляду (а.с. 101-102).
Постановою Верховного Суду від 08 червня 2021 касаційну скаргу Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишено без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 у справі № 263/15245/16-а залишено без змін (а.с. 150-155).
16 червня 2017 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява представника Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про роз'яснення постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2027 року у справі № 263/15245/16-а.
Просить роз'яснити постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2027 року у справі № 263/15245/16-а в частині механізму проведення перерахунку пенсії в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Донецької області № 18-57-20155 від 10.09.2012 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у разі відсутності оригіналу довідки прокуратури Донецької області.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2019 прийнято суддею Міроновою Г.М. до свого провадження заяву Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про роз'яснення постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 у справі № 263/15245/16-а.
Справа № 263/15245/16-а весь час знаходилась у Верховному Суді та повернулась до суду апеляційної інстанції 2 листопада 2021.
Суд апеляційної інстанції перевірив доводи заяви про роз'яснення судового рішення, матеріали справи, і вважає, що зазначена заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правосуддя - це діяльність органів судової влади в розв'язанні конфліктів у суспільстві, що мають правовий зміст. Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 наголошував: “Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (ст. 2) і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 13)”.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Специфіка діяльності судів полягає в тому, що застосування ними закону в розгляді конкретних справ здійснюється у певних процесуальних формах, визначених законодавчо, а саме: у формі адміністративного судочинства.
У процесі відправлення правосуддя суди розв'язують суперечності, що виникають у суспільстві, і тому їх діяльність виконує інтегруючу і стабілізаційну функції.
Покладена в основу Конституції України концепція правосуддя визначає судову владу не просто інструментом у розв'язанні названих суперечностей, хоча й дуже важливим, а й рівноправним партнером законодавчої і виконавчої влади у врегулюванні суспільних процесів.
Для забезпечення судового захисту Конституція України у ч. 1 статті 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами, неприпустимості делегування функцій судів та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Ніякий інший орган держави, крім суду, утвореного законом не в праві взяти на себе функцію правосуддя. Зазначені принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (ст. 64 Конституції України).
Принцип, за яким правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, створює найважливішу гарантію громадянського миру, додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина. Лише за умови чинності цього організаційно - правового принципу суд здатний виконувати свої повноваження щодо захисту таких прав і свобод, а також забезпечувати в межах своїх повноважень реалізацію засад верховенства права та непохитність конституційного ладу в Україні. Отже, поділ державної влади з певного автономією органів відправлення правосуддя є дуже важливою ознакою демократичної, правової держави.
Частиною 2 ст. 124 Конституції визначено: юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що в демократичній, правовій державі суд вирішує практично всі соціально значущі конфлікти між суб'єктами права, а також вирішення питань, які мають правовий, а не політичний, характер. До певної міри аксіомою є теза про те, що чим більша кількість конфліктів у суспільстві вирішується судом, а не органами виконавчої чи законодавчої влади, тим більше є підстав вважати це суспільство демократичним, а державу - правовою. Тому в Конституції України цілком обґрунтовано визначено обсяг повноважень судової влади щодо розв'язання усього спектру соціальних конфліктів, в основі яких є спір про право або існує інша проблема в застосуванні права.
Із змісту ч. 2 ст. 124 Конституції України вбачається, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин.
Судовий розгляд згідно з Конституцією України має стати обов'язковим і універсальним методом розв'язання таких конфліктів.
Правове поле діяльності судової влади дозволяє з максимальною точністю визначити її роль у системі координат “стримувань і противаг” державної влади в Україні. Судовий контроль з широкого кола питань суспільного життя є невід'ємним елементом рівноваги політико-правового механізму, оскільки він закріплює оптимальний баланс розподілу повноважень між гілками триєдиної системи державної влади.
Порядок роз'яснення судового рішення передбачено статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 цієї статті встановлено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (ч. 2 ст. 254 КАС України).
Так, роз'яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення його тяжко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Також роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для таких, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Механізм, визначений цією статтею, не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
В заяві про роз'яснення постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 представник Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя просить роз'яснити постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2027 року у справі № 263/15245/16-а в частині механізму проведення перерахунку пенсії в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Донецької області № 18-57-20155 від 10.09.2012 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у разі відсутності оригіналу довідки прокуратури Донецької області.
Разом з тим, з резолютивної частини постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі № 263/15245/16-а вбачається, що відповідача зобов'язано здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Донецької області № 18-57-20155 від 10.09.2012 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», починаючи з 1 червня 2016 та провести відповідні виплати недоотриманої пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.
Частиною 1 статті 207 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент прийняття постанови) занотовано, що постанова суду апеляційної інстанції складається з: 4) резолютивної частини із зазначенням:
висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги і позовних вимог;
розподілу судових витрат;
строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження;
встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Тобто, порушень процесуального права у викладенні резолютивної частини постанови Донецького апеляційного адміністративного суду у цій справі не допущено.
В постанові Першого апеляційного адміністративного суду зазначені мотиви, з яких виходив суд, зобов'язуючи відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Донецької області № 18-57-20155 від 10.09.2012 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», починаючи з 1 червня 2016 та провести відповідні виплати недоотриманої пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.
Крім того, постановою Верховного Суду від 08 червня 2021 касаційну скаргу Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишено без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 у справі № 263/15245/16-а залишено без змін (а.с. 150-155).
Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Положеннями статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вказує на те, що відсутні підстави для задоволення заяви про роз'яснення постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2027 року у справі № 263/15245/16-а, оскільки рішення є зрозумілим за змістом і не викликає неоднозначного тлумачення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 254, 311, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити в задоволенні заяви Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про роз'яснення постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 у справі № 263/15245/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 8 листопада 2021 року.
Головуючий суддя: Г.М. Міронова
Судді А.А. Блохін
І.В. Сіваченко