08 листопада 2021 року справа №200/7308/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., секретар судового засідання - Мирошниченко О.Л.
за участю: представника відповідача - Профатила О.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року у справі № 200/7308/21 (головуючий І інстанції Кошкош О.О., повний текст складений у м. Слов'янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про стягнення грошових коштів,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Донецької обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні з 5 вересня 2020 року по день ухвалення судового рішення.
Позивач посилався на непропущення строку звернення до адміністративного суду, оскільки про порушення права на отримання вихідної допомоги дізнався з листа відповідача № 07-766вих-21 від 13.05.2021 року, отриманого 9 червня 2021 року. Строк звернення до суду щодо вирішення трудового спору згідно ст.233 КЗпП України є тримісячним. Вважає, що для стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні застосовуються положення ст. 233 КЗпП України. Оскільки днем, коли позивач дізнався про повний фактичний розрахунок із ним є 09.06.2021 року, то тримісячний строк для звернення до суду не пропушено.
Ухвалою суду першої інстанції від 16.08.2021 року позовну заяву залишено без розгляду.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального, процесуального права. В обґрунтування доводів посилався на те, що ним не пропущено строк звернення, оскільки про порушення своїх прав дізнався з листа відповідача від 13.05.2021 року.
Відповідач в судовому засіданні заперечував про доводів апеляційної скарги.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, перевірив доводи апеляційної скарги і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2021 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Предметом цього адміністративного спору є стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
За ч. 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 Конституційний Суд України роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Позивач вважає, що строки звернення до суду з цим позовом врегульовано нормами КЗпП.
Колегія суддів вважає хибними такі доводи позивача, оскільки питання строків звернення до адміністративного суду з позовом про прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби врегульовано ч. 5 ст. 122 КАС України, яка є спеціальною до спірних правовідносин, тому норми КЗпП не застосовуються.
Наказом Прокуратури Донецької області від 03.09.2020 року № 870-к ОСОБА_1 з 4 вересня 2020 року звільнено з займаної посади.
При цьому, позивачу не виплачено вихідну допомоги.
Виплата належних сум при звільненні здійснюється в день звільнення. Отже, про порушення своїх прав у вигляді невиплаченої вихідної допомоги позивач повинен був дізнатись в день звільнення 03.09.2020 року.
Позивач звернувся з позовною заявою до суду 11 червня 2021 року, тобто з порушенням місячного строку звернення до суду.
Позивач зазначив, що про порушене право дізнався з листа від 13.05.2021 року № 07-766/вих-21 Донецької обласної прокуратури, в якому на його звернення повідомлено про відсутність правових підстав на виплату вихідної допомоги при звільненні згідно ст. 44 КЗпП України, тому строк подання позову не є пропущеним.
Колегія суддів зазначає при складанні заяви від 07.05.2021 року позивач був обізнаний щодо невиплати йому вихідної допомоги та просив її виплатити (а.с. 14).
Отже, наявність звернення позивача та отримання відповіді не спростовує того, що перебіг строку звернення до суду розпочався 04.09.2020 року.
Таким чином, позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навів поважних причин пропуску строку.
Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвала прийнята з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 240, 241, 250, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року у справі № 200/7308/21 за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про стягнення грошових коштів - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 8 листопада 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв