ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 листопада 2021 року м. Київ № 640/18125/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,
установив:
02.11.2018 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2017 №Ф-579-16.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що у жовтні 2018 року з матеріалів виконавчого провадження №57233089 позивач дізнався про існування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2017 №Ф-579-16 на суму 20526,08 грн. Позивач зазначає, що з 21.06.2017 припинив підприємницьку діяльність, йому не відомі підстави визначення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) у розмірі 20526,08 грн, за який термін виникла така недоїмка та які порушення він допустив.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2018 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Також витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2017 №Ф-579-16 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.04.2018 №Ф-579-16У, докази їх надіслання позивачу, також належним чином засвідчені копії документів, що слугували підставою для прийняття даних вимог про сплату боргу (недоїмки).
Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість позовних вимог. Зазначив, що згідно ІТС «Податковий блок» станом на 01.10.2013 у позивача рахувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 2388,06 грн, яка у подальшому зростала у зв'язку із проведенням щоквартальних нарахувань та їх частковою сплатою. Станом на 27.11.2018 загальна сума заборгованості зі сплати єдиного внеску склала 22638,08 грн, що й зазначено у вимозі від 02.04.2018 №Ф-579-16У.
Керуючись нормою частини п'ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.
ОСОБА_1 з 30.12.1998 по 21.06.2017 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
У зв'язку із обліковуванням станом на 30.04.2017 за ФОП ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 20526,08 грн, відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2017 №Ф-579-16 на вказану суму.
Доказів направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2017 №Ф-579-16 на адресу позивача матеріали справи не містять, відповідачем на вимогу суду не надано.
У зв'язку із обліковуванням станом на 31.03.2018 за ФОП ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 22638,08 грн, відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.04.2018 №Ф-579-16У на вказану суму.
Позивач не погодився із вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2017 №Ф-579-16, вважає її протиправною, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Закон №2464-VI).
Згідно пункту першого частини першої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VІ недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Абзац п'ятий частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ передбачає, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, врегульована Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (Інструкція №449).
Відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Згідно пункту 2 розділу VI Інструкції №449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Згідно із пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
Згідно з пунктом 7 Розділу VI Інструкції № 449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:
позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІТС станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред'явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;
позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІТС станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред'явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.
Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, податковий орган подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції.
В той же час пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 не визначено повноваження контролюючого органу щодо зменшення суми недоїмки, яка зазначається у вимозі про її сплату, (яка не містить у третій частині літеру «У» та направляється платнику для узгодження), зокрема на суму попередньо узгоджених сум боргу (недоїмки), або сум, які увійшли до попередніх вимог про сплату боргу (недоїмки).
Суд зауважує, що у відзиві на позовну заяву відповідач навів розрахунок недоїмки про сплату якої сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.04.2018 №Ф-579-16У на суму 22638,08 грн.
Згідно такого розрахунку, недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 20526,08 грн про сплату якої сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2017 №Ф-579-16, включена також до складу недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 22638,08 грн про сплату якої сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.04.2018 №Ф-579-16У.
Матеріали справи свідчать про отримання копії вказаного відзиву позивачем, який, однак, не заперечив вказаних висновків відповідача щодо обставин виникнення недоїмки, зокрема, правомірності нарахування відповідних сум єдиного внеску та обґрунтованості висновків відповідача про часткову сплату позивачем таких нарахувань.
Також до відзиву на позовну заяву надано доказ направлення на адресу позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.04.2018 №Ф-579-16У. При цьому, поштове відправлення з такою вимогою повернулось на адресу відповідача 14.05.2018 не врученим у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Згідно пунктів 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.04.2018 №Ф-579-16У вважається належним чином врученою позивачу 14.05.2018.
Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 17.08.2021 у справі №540/1151/20 Верховний Суд висловив правовий висновок за яким формування заборгованості з єдиного внеску здійснюється на певну дату з урахуванням усієї заборгованості існуючої на цю дату заборгованості, шляхом прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Недосконалістю регулювання цього питання є дійсність попередньо прийнятих вимог та можливість їх пред'явлення до виконання. Верховний Суд вважає, що у випадку прийняття нової вимоги, саме вона підлягає виконанню, оскільки визначає всю суму консолідованої заборгованості.
Отже, наступні вимоги про сплату боргу (недоїмки) містять суму зростання боргу разом з сумою боргу за попередньою вимогою.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що формування та вручення платнику наступної вимоги про сплату боргу (недоїмки) зумовлює втрату правового значення попередньою вимогою про сплату боргу (недоїмки).
Суд враховує, що станом на дату звернення до суду із вказаним позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2017 №Ф-579-16, відповідачем сформовано та вручено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.04.2018 №Ф-579-16У, у зв'язку із чим, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2017 №Ф-579-16 втратила юридичне значення для позивача.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відсутність у особи прав та/або обов'язків у зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень не породжує у такої особи і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Правову позицію аналогічного змісту неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема у постановах від 15.02.2014 у справі № 21-273а14, від 03.02.2015 у справі № 21-617а14, від 12.04.2017 у справі №П/800/589/16.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації.
Така ж правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.03.2018 (справа П/9901/91/18 800/397/17), рішенні Верховного Суду від 25.01.2018 (справа П/9901/5/18 800/399/17).
Підсумовуючи викладене суд зазначає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Відповідно, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо: по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції і по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку позовним вимогам та обставинам справи з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , адже позивачем не надано обґрунтувань порушення його прав шляхом формування відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2017 №Ф-579-16. До того ж, позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки задоволення заявлених позовних вимог не призведе до поновлення чи захисту прав позивача, адже оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2017 №Ф-579-16 втратила юридичне значення для позивача у зв'язку із врученням позивачу наступної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.04.2018 №Ф-579-16У.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
вирішив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44116011).
Суддя О.М. Чудак