Справа № 331/847/19
Провадження № 4-с/331/24/2021
08 листопада 2021 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Світлицької В.М.,
при секретарі Рухловій М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича, заінтересована особа ОСОБА_1 ,-
До Жовтневого районного суду м. Запоріжжя звернувся представник АТ КБ «Приватбанк» зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К., заінтересована особа ОСОБА_1 .
В обґрунтування скарги зазначено, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 64317844 з примусового виконання виконавчого листа № 331/847/19 від 27.01.2021 p., виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 844785,43 грн. та 12671,78 грн. судового збору. 28.01.2021 р. приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Згідно перевірки майнового стану боржника встановлено, що за боржником зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Вищезазначена квартира є предметом іпотеки АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до договору іпотеки № 675 від 09.08.2005 року. В ході проведення виконавчих дій встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки АТ КБ «ПриватБанк» з 10.04.2019 по теперішній час зареєстровано малолітніх осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Діти зареєстровані разом із матір'ю ОСОБА_4 , яка також зареєстрована за вищезазначеною адресою з 10.04.2019 року. Оскільки приватний виконавець в порушення ст. 28, 48 ЗУ «Про виконавче провадження», пунктів 1, 10, 21, 26 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 2832/5 від 29.09.2016 р., пунктів 1, 2, 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. № 2831/5 після проведення опису й арешту майна боржника відмовився вчиняти дії щодо підготовки проекту заявки на реалізацію арештованого майна боржника через електронні торги - ДП Сетам без дозволу органу опіки та піклування на відчуження квартири, в якому право користування належить неповнолітнім дітям, стягувач звернувся до суду з вказаною скаргою. Посилаючись на зазначені обставини, просив визнати дії приватного виконавця щодо не складання заявки на реалізацію арештованого майна: квартири АДРЕСА_1 та передачі даного майна на реалізацію з електронних торгів, що організовує ДП «СЕТАМ» протиправними; зобов'язати приватного виконавця усунути порушення прав стягувача, шляхом складання заявки на реалізацію арештованого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та передачі даного майна на реалізацію з електронних торгів, що організовує ДП «СЕТАМ».
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2021 року було відкрито провадження за скаргою.
26.02.2021 боржник ОСОБА_1 надав суду заперечення на скаргу в яких зазначено, що скаржником не доведено, що приватним виконавцем були порушені норми Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, тобто виконавець діяв виключно в рамках діючого законодавства, в задоволенні скарги просив відмовити. Крім того, ОСОБА_1 у своїх запереченнях послався на те, що на виконанні у приватного виконавця перебуває рішення суду про стягнення заборгованості, а не про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 27.04.2021 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.03.2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2021 року скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Представник АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з'явилася, раніше надала суду заяву про розгляд скарги без її участі, на скарзі наполягає, просить її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв суду не надав.
Приватний виконавець Хохлов К.К. в судове засідання не з'явився, раніше надав суду заяву про розгляд скарги без його участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
У зв'язку з тим, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, суд вважає за можливим розглянути скаргу за їх відсутності.
Суд, вивчивши скаргу та надані письмові докази, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Хохлова К.К. перебуває виконавче провадження № 64317844 з примусового виконання виконавчого листа № 331/847/19 від 27.01.2021 p., виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 844785,43 грн. та 12671,78 грн. судового збору.
28.01.2021 р. приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
28.01 2021 р. виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження.
28.01.2021 р. виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди.
28.01.2021 р. виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.
З відповіді Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 03 лютого 2021 року на запит приватного виконавця Хохлова К.К., останнього повідомлено про те, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10 квітня 2019 року по теперішній час; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10 квітня 2019 року по теперішній час; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 10 квітня 2019 року по теперішній час; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 з 20 серпня 2018 року по теперішній час; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 02 червня 2016 року по теперішній час .
Отже, приватним виконавцем Хохловим К.К. було встановлено, що у квартирі, яка належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано дві неповнолітні особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Листом № 1781/01-21/20.03-1373 від 18.06.2021 р. Районна адміністрація ЗМР по Олександрівському району на запит приватного виконавця Хохлова К.К. від 09.06.2021 р. № 4705 про надання дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, повідомила про недоцільність надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , в якому зареєстровані та мають право користування малолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Як вбачається з поданої скарги, сторона заявника наполягає на застосуванні приватним виконавцем Закону України «Про іпотеку», врахувати, що неповнолітні особи були зареєстровані вже після укладення договорів іпотеки, а відтак, просить реалізувати приватного виконавця спірну квартиру, для виконання боржником свого грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов'язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків виконавчого провадження.
Суд звертає увагу на те, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавчий лист, виданий на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі № 331/847/19, яким постановлено стягнути заборгованість з ОСОБА_1 .
Таким чином, заявником, при розгляді справи № 331/847/19 визначено спосіб захисту свого порушеного права шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором, а не звернення стягнення на предмет іпотеки, що був переданий в забезпечення повного та належного виконання вказаного кредитного договору.
При вчиненні виконавчих дій мають дотримуватись і права неповнолітніх дітей, які перебувають під особливим захистом держави.
Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
У відповідності до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону
Аналогічну умову містить і Порядок реалізації арештованого майна, затверджений наказом МЮУ від 29 червня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок).
Так, відповідно до положень пункту 3 Розділу II Порядку виконавець готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, де зазначає, в тому числі відомості про майно, яке передається на реалізацію (його склад, характеристики, опис, включно з інформацією про явні дефекти, відсутні елементи, тощо), а у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, до заявки додає дозвіл органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.
При примусовому виконанні судового рішення, виконавець має керуватись і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).
Пунктом 28 розділу VІІІ Інструкції визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
Отже, враховуючи вимоги Закону «Про виконавче провадження», Закону «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції та Порядку, державний або приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 755/10564/18, від 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц, (провадження № 61-16089св19) та від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).
За таких обставин, для реалізації предмету іпотеки, приватний виконавець має попередньо отримати відповідний дозвіл органу опіки та піклування.
Оскільки, орган опіки та піклування Районної адміністрації ЗМР по Олександрівському району згоду на реалізацію нерухомого майна не надав, суд вважає, що приватний виконавець не позбавлений можливості продовжувати виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Щодо наведеної заявником правової позиції Верхового суду від 02.10.2019 року у справі № 754/15589/14-ц, в якій йдеться про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається, - суд звертає увагу на те, що ВС акцентовано увагу на тому, що така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватися чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки, - тоді як на примусовому виконанні у приватного виконавця перебуває виконавчий лист про стягнення саме заборгованості за кредитним договором, а не звернення стягнення на предмет іпотеки.
За таких обставин необхідність попереднього дозволу органу опіки та піклування на передачу нерухомого майна на реалізацію, під час примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості, не порушує принцип законності судового рішення та безумовний характер його виконання.
А відтак, приватним виконавцем правомірно повідомлено стягувача про неможливість передачі спірної квартири на реалізацію, з урахуванням зареєстрованого місця проживання неповнолітніх осіб.
Таким чином, доводи заявника відносно того, що нормами діючого іпотечного законодавства не передбачено обов'язок приватного виконавця отримувати у органу опіки та піклування дозволу для примусового стягнення іпотечного майна, оскільки даний обов'язок покладається на нотаріуса при безпосередньому укладені правочину (на момент укладення договорів іпотеки дітей у боржника не було), та доводи скарги відносно того, що приватний виконавець не врахував те, що примусова реалізація майна не є правочином, а є одним з етапів примусового виконання рішення суду не заслуговують на увагу та спростовуються встановленими вимогами Інструкції з примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.
Доводи скарги відносно того, що боржник в порушення положень ст. 586 ЦК України, ст. 1,9 ЗУ «Про іпотеку», положень самого Договору іпотеки від 10.08.2005 р. самочинно без згоди іпотекодержателя - АТ КБ «ПриватБанк» зареєстрував за адресою місцезнаходження квартири малолітніх осіб в 2019 році, вже після укладення іпотечного договору, з метою ухилення від виконання рішення суду не заслуговують на увагу, оскільки даний факт не впливає на встановлений порядок передачі на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають неповнолітні діти, в межах виконавчого провадження.
Крім того, стягувач не позбавлений права захистити порушення своїх прав, спричинене порушення умов Іпотечного договору у спосіб встановлений нормами законодавства України.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обставини неправомірності дій приватного виконавця, не знайшли свого об'єктивного підтвердження, а тому суд вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити, в зв'язку з безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 13, 258-260, 261,354, 447-451 ЦПК України, -
В задоволенні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича, заінтересована особа ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: В.М. Світлицька