Справа № 311/1448/21
Провадження № 2/311/685/2021
07.10.2021
07 жовтня 2021 року місто Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Задорожка Д.А.
за участі секретаря судового засідання Чучі С.О.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Василівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Запорізьке регіональне відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, про поділ спільного майна подружжя,
До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Запорізьке регіональне відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, про поділ спільного майна подружжя.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 вказала, що 18.09.1992 вони з відповідачем уклали шлюб, який зареєстрували Малобілозерською сільською радою Василівського району Запорізької області за актовим записом № 34.
Від шлюбу у них народилось двоє дітей - син та дочка, які на сьогоднішній день є повнолітніми.
Шлюбні стосунки припинились, шлюб розірвано за рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 29.03.2021.
За час перебування у шлюбі сторонами придбане спільне майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме:
1.автомобіль ВАЗ 210994, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , вартість якого становить 72 500 грн.;
2.квартира АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 06.06.2006, виданим Дніпроруднеською міською радою, вартістю 84 235 грн.;
3.гараж № НОМЕР_2 у обслуговуючому кооперативі "Товариство індивідуальних авто гаражів-3", вартістю 5 000 грн.
Крім того, у спільній власності сторін є дачний будинок у кооперативі Дочірнє підприємство ПМК 126 ЗАТ «Запоріжжяводбуд» Меліоратор-2, вартістю 8 000 грн.
Всього за час шлюбу сторонами придбано майна на суму 169 735 грн.
Позивачка вказує, що майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, може бути поділене між сторонами. Поділ майна полягає у припиненні режиму спільності й виникненні на його основі режиму роздільності майна. Кожен із подружжя після поділу майна стає власником тієї чи іншої речі або сукупності речей і не пов'язує свої дії щодо володіння, користування та розпорядження майном з іншим із подружжя.
Поділ спільного майна подружжя може бути здійснено під час існування шлюбу, у процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу.
В період шлюбу відповідач отримав кредит у сумі 80 574 грн. з терміном погашення 20 років, про що 15.06.2005 уклав Кредитну угоду № 08062005412 з Запорізьким регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву.
За отримані в кредит кошти сторони придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . В забезпечення виконання Кредитної угоди укладено іпотечний договір від 29.06.2006, посвідчений приватним нотаріусом Жук Л.М.
З моменту припинення шлюбних відносин, з 17.04.2017, відповідач взагалі не проводить оплату кредитної заборгованості, належних щомісячних платежів на погашення тіла кредиту та відсотків. Кредит за квартиру в повному обсязі виплачує особисто позивач в сумі 1 055,00 грн.. Відповідач участі в погашенні кредитної позики після припинення шлюбних відносин не бере.
Оскільки ОСОБА_1 здійснювала погашення кредитних зобов'язань останні 4 роки, проживає у квартирі з дітьми, а чоловік після припинення шлюбних відносин виїхав з квартири, переставши про неї дбати, утримувати, здійснювати комунальні платежі, і, найголовніше, виконувати кредитні зобов'язання, позивачка вважала, що при вирішенні питання розподілу спільного майна подружжя справедливим буде визнання за нею права власності на квартиру, придбану в кредит, з покладенням на неї обов'язку з виплати заборгованості за позикою.
Інше спільно нажите сторонами у шлюбі - автомобіль, гараж і садовий будинок необхідно залишити у власності відповідача.
З огляду на викладене, позивачка просила суд: визнати спільною сумісною власністю таке майно: автомобіль ВАЗ 210994, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , вартість якого становить 72 500 грн.; квартиру АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 06.06.2006, виданим Дніпроруднеською міською радою, вартістю 84 235 грн.; гараж № НОМЕР_2 у обслуговуючому кооперативі "Товариство індивідуальних авто гаражів-з", вартістю 5 000 грн.; садовий будинок у Дочірньому підприємстві ПМК 126 ЗАТ «Запоріжжяводбуд» Меліоратор-2, вартістю 8 000 грн.
Поділити зазначене майно наступним чином: Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 , поклавши на ОСОБА_1 обов'язок виплатити заборгованість за кредитною угодою № 08062005412 від 15.06.2005; визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль ВАЗ 210994, державний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, гараж № НОМЕР_2 у Обслуговуючому кооперативі "Товариство індивідуальних авто гаражів-3", садовий будинок у Дочірньому підприємстві ПМК 126 ЗАТ «Запоріжжяводбуд» (а.с. 66-72).
Ухвалою від 07 жовтня 2021 року за заявою позивача цивільний позов в частині позовних вимог про визнання спільним майном та його поділ: гаражу № НОМЕР_2 у обслуговуючому кооперативі «Товариство індивідуальних автогаражів-3» та садового будинку у дочірньому підприємстві ПМК 126 ЗАТ «Запоріжжяводбуд» Меліоратор-2, залишено без розгляду.
В судове засідання позивачка не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
В судове засідання відповідач не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та про визнання позову.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).
Судом встановлено, що 18.09.1992 сторони уклали шлюб, який зареєстрували Малобілозерською сільською радою Василівського району Запорізької області за актовим записом № 34.
Від шлюбу у сторін народилось двоє дітей - син та дочка, які на сьогоднішній день є повнолітніми.
Шлюбні стосунки припинились, шлюб розірвано за рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 29.03.2021.
За час перебування у шлюбі сторонами придбане спільне майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме: автомобіль ВАЗ 210994, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , вартість якого становить 72 500 грн.; квартира АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 06.06.2006, виданим Дніпроруднеською міською радою, вартістю 84 235 грн.
В період шлюбу відповідач отримав кредит у сумі 80 574 грн. з терміном погашення 20 років, про що 15.06.2005 уклав Кредитну угоду № 08062005412 з Запорізьким регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву.
За отримані в кредит кошти сторони придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . В забезпечення виконання Кредитної угоди укладено іпотечний договір від 29.06.2006, посвідчений приватним нотаріусом Жук Л.М.
З моменту припинення шлюбних відносин, з квітня 2017 року відповідач не проводить оплату кредитної заборгованості, належних щомісячних платежів на погашення тіла кредиту та відсотків. Кредит за квартиру в повному обсязі виплачує особисто позивач в сумі 1 055,00 грн. Відповідач участі в погашенні кредитної позики після припинення шлюбних відносин не бере.
Вказані вище обставини підтверджені свідоцтвами про народження дітей сторін (а.с. 10, 11), рішенням суду від 29.03.2021 про розірвання шлюбу між сторонами (а.с. 12), свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, іпотечним договором від 29.06.2006 (а.с. 16-19) кредитною угодою (а.с. 19 зв.-21), квитанціями про сплату заборгованості за кредитним договором позивачкою (а.с. 22, 22-44), визнано відповідачем.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (відповідно до статті 60, 69 СК ч. 3 ст. 368 ЦК) , можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати ( відповідно до частин 2, з ст. 325 ЦК), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від її «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» пункту 23, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, може бути поділене між сторонами. Поділ майна полягає у припиненні режиму спільності й виникненні на його основі режиму роздільності майна. Кожен із подружжя після поділу майна стає власником тієї чи іншої речі або сукупності речей і не пов'язує свої дії щодо володіння, користування та розпорядження майном з іншим із подружжя.
Поділ спільного майна подружжя може бути здійснено під час існування шлюбу, у процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Поділ майна подружжя може бути здійснено у добровільному або судовому порядку.
Добровільний порядок застосовується, якщо подружжя домовилося щодо визначення часток кожного з них у праві на майно, а також дійшло згоди щодо конкретного поділу майна відповідно до цих часток.
Якщо між подружжям виникає спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється на судовий.
При поділі майна в судовому порядку в першу чергу необхідно визначити його предмет, тобто те майно подружжя, яке підлягає поділу. При поділі майна подружжя мають враховуватися три категорії об'єктів: а) речі (окрема річ або сукупність речей), які належать подружжю на праві спільної сумісної власності; б) кредиторські вимоги подружжя (право вимоги за договором позики, купівлі-продажу тощо, коли подружжя виступає як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі тощо); в) боргові зобов'язання подружжя (зобов'язання, за якими подружжя виступає як боржник і зобов'язане повернути борг, повернути або передати річ тощо). Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, які належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов'язань.
Поділ майна подружжя здійснюється в два етапи: по-перше, суд визначає розмір часток чоловіка та жінки в праві на майно, і, по-друге, здійснює поділ майна відповідно до встановлених часток. При визначенні розміру часток кожного з подружжя суд виходить з того, що відповідно до законодавства частки майна дружини та чоловіка є рівними (ч. 1 ст. 70 СК). Це правило не змінюється і в тому разі, якщо один із подружжя не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч. 1 ст. 60 СК України).
Разом із тим, законодавство встановлює два винятки із загального правила щодо рівності часток подружжя в праві на майно. Відповідно до цього суд може зменшити або збільшити частку одного з подружжя. По-перше, суд може відступити від засади рівності часток і зменшити частку одного з подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї (ч. 2 ст. 70 СК України).
По-друге, суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, з яким проживають неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч. 3 ст. 70 СК). Відповідно до ч. я ст. 70 СК збільшення розміру частки одного з подружжя в майні пов'язується лише з випадками стягнення аліментів на дитину. Така новела сімейного законодавства здається невдалою.
Після визначення судом частки кожного з подружжя в праві на майно здійснюється другий етап - безпосередній поділ майна подружжя відповідно до цих часток, які належать кожному з них. Законодавство передбачає певні способи поділу майна подружжя. По-перше, відповідно до ст. 71 СК суд може винести рішення щодо поділу майна в натурі. Такий спосіб застосовується щодо подільних речей, тобто речей, які можна поділити без втрати їх цільового призначення (ст. 183 ЦК). По-друге, суд може прийняти рішення про присудження майна одному з подружжя з покладенням на нього обов'язку надати другому з подружжя компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності (час: тини 2, 4,5 ст. 71 СК).
При цьому, за новим СК, присудження такої компенсації можливо лише за згодою особи, яка її отримує. Крім того, присудження грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
У процесі поділу майна суди можуть одночасно застосовувати не один спосіб, а їх комбінацію: щодо одних видів майна застосувати поділ у натурі, щодо інших - передачу одному із подружжя з зобов'язанням певної компенсації другому, а треті види речей розподілити між сторонами з урахуванням їх вартості. Важливо зазначити, що вартість речей, які підлягають поділу, визначається на момент розгляду спору судом.
Відповідно до положень Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Нормами Сімейного кодексу України регламентуються дії, що вчиняються одним із подружжя, а саме, якщо одним із подружжя укладаються договори, то вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Іпотечне майно, що придбане за кредитні кошти, в тому числі нерухомість, заставу земельної ділянки, об'єкти незавершеного будівництва, майнові права на нерухомість, що побудується в майбутньому тощо. Тобто, якщо один із подружжя укладає договори, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово, а також нотаріально засвідчена.
Договір, укладений одним із подружжя у тому числі іпотечний договір, договір застави майнових прав в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Верховним Судом зазначено, що положеннями Закону «Про іпотеку» не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. При цьому поділ спільного майна, зокрема іпотечного, не є розпорядженням ним, оскільки в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності. Із урахуванням зазначеного, зроблено висновок, що перебування нерухомості в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя та не порушує прав іпотекодержателя.
При вирішенні спору про право власності на квартиру, обов'язок виплатити заборгованість за позикою за згодою позикодавця (у даному випадку третьої особи) може бути покладено на іншого з подружжя.
Про це зазначено в Постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 522/17048/15-ц та Постанові від 03.06.2020 у справі № 201/6412/17.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ оі лютого 2017 року розглядаючи справу № 541/642/13-ц про поділ майна подружжя скасував рішення попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду, який ухвалив рішення з дотриманням вказівок ВССУ.
При цьому, суд касаційної інстанції підкреслив, що згідно ст. 69 СК України кожен з подружжя має право на поділ майна, яке є об'єктом спільної сумісної власності, шляхом виділення його в натурі в особисте майно та припинення спільної власності взагалі. Відповідно ст. 71 СК України у випадку неподільності об'єкту спільного майна, він присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Тобто, при наявності такої кількості об'єктів спільного неподільного майна, суд повинен справедливо присудити частину об'єктів майна одному з подружжя, частину - іншому і, таким чином, припинити як спільну власність, так і сам спір, як існуючий, так і такий що ймовірно виникне у майбутньому між подружжям.
Враховуючи спільність придбаного за час шлюбу майна, здійснення ОСОБА_1 погашення кредитних зобов'язань, проживання її у квартирі, втрату інтересу з боку відповідача до нерухомого майна після припинення шлюбних відносин, припинення ним виконування кредитних зобов'язань, визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобілю ВАЗ 210994 20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, синього кольору; квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 06.06.2006, виданим Дніпрорудненською міською радою Василівського району Запорізької області та поділу майна між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 наступним чином: визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з трьох кімнат загальною площею 61,2 кв. м., житловою площею 39,2 кв.м.; визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль ВАЗ 210994 20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, синього кольору; покласти на ОСОБА_1 обов'язок з виплати заборгованості за кредитною угодою № 08062005412 від 15 червня 2006 року, укладеною між ОСОБА_2 та Запорізьким регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву.
Керуючись ст.ст. 263-268, 273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Запорізьке регіональне відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, про поділ спільного майна подружжя, задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль ВАЗ 210994 20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, синього кольору; квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 06.06.2006, виданим Дніпрорудненською міською радою Василівського району Запорізької області.
Поділити майно між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 наступним чином:
-визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), яка проживає за адресою: квартира АДРЕСА_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з трьох кімнат загальною площею 61,2 кв. м., житловою площею 39,2 кв.м.;
-визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), зареєстрованого за адресою: квартира АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , право власності на автомобіль ВАЗ 210994 20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, синього кольору.
Покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), яка проживає за адресою: квартира АДРЕСА_1 , обов'язок з виплати заборгованості за кредитною угодою № 08062005412 від 15 червня 2006 року, укладеною між ОСОБА_2 та Запорізьким регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області Д.А. Задорожко