8 листопада 2021 року м. Мукачево Справа №303/4390/20
4-с/303/38/21
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Кость В.В.
секретар судового засідання Немеш Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Мукачево
скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2
особа, дії якої оскаржуються приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевський Дмитро Андрійович
стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут»
про визнання неправомірним та скасування постанов приватного виконавця про відкриття провадження, про арешт майна та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника,
ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою, у якій просить визнати неправомірними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича (надалі - приватний виконавець) про:
1. відкриття провадження від 15.07.2020;
2. про арешт майна від 15.07.2020;
3. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21.07.2020.
Необхідність задоволення скарги обґрунтовується доводами про неправомірність дій щодо прийняття оскаржуваних за предметом скарги постанов у зв'язку з порушенням приватним виконавцем норм законодавства, неотримання останнім доказів вручення постанови про відкриття виконавчого провадження, та ненадання можливості погасити заявлену стягувачем суму одним платежем.
Також наголошує на тому, що про існування оскаржуваної постанови скаржник дізнався тільки 25.07.2020 року.
Приватний виконавець в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Від представника заявника до суду надійшло чергове клопотання про відкладення судового розгляду скарги. Вказане клопотання судом відхиляються з огляду на наступне.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року (заява №3572/03 у справі «Цихановський проти України») національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Подання заяви про відкладення судового засідання розцінюється судом як затягування судового розгляду справи.
Також по відношенню до ситуації, що склалася суд зазначає, що приймаючи доручення про надання професійної правничої (правової) допомоги, адвокат повинен зважити на свої можливості щодо його виконання.
Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи (частина друга ст. 17, частина друга ст. 44 Правил адвокатської етики).
З урахуванням строку перебування справи в провадженні суду, приписів частин першої та другої статті 450 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності стягувача, боржника та приватного виконавця.
Дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.
Згідно з частиною першою ст. 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Із зазначеними положеннями Основного Закону у повній мірі кореспондуються і приписи частин першої та другої ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, якими передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців (частина перша ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Перш за все при розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 18 Цивільного процесуального кодексу України визначені ознаки обов'язковості судових рішень.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У переданій на розгляд суду скарзі представник скаржника просить суд визнати неправомірними та скасувати постанови приватного виконавця про відкриття провадження від 15.07.2020; про арешт майна від 15.07.2020; про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21.07.2020 у зв'язку з порушенням приватним виконавцем норм законодавства, неотримання останнім доказів вручення постанови про відкриття виконавчого провадження, та ненадання можливості погасити заявлену стягувачем суму одним платежем.
По відношенню до таких доводів скаржника суд зазначає наступне.
На підставі постанови приватного виконавця від 15.07.2020 відкрито виконавче провадження ВП №62570672 з приводу примусового виконання судового наказу №303/3778/19, виданого 21.06.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» заборгованості у вигляді 3% річних у розмірі 25,41 грн та судового збору в розмірі 192,10 грн.
Вказана постанова надіслана ОСОБА_1 15.07.2020 вих №01-29/2629/20 та отримана останнім 25.07.2020 (дані рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу).
Також, 15.07.2020 приватним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП №62570672 винесено постанову про арешт майна боржника, згідно з якою з метою забезпечення виконання виконавчого документу необхідно накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно у межах суми звернення стягнення з урахуванням винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат виконавчого провадження, що разом складає 542,26 грн.
21.07.2020 приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, який отримує дохід у Головному управлінні ПФУ України у Закарпатській області.
Щодо законності спірних Постанов, суд зазначає наступне.
Частиною п'ятою статті 26 Закону регламентовано, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (частина 1 статті 28 Закону).
В свою чергу, частино першою статті 56 Закону передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до частин другою та третьою статті 56 Закону постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначені статтею 68 Закону.
Так, відповідно до частини першої вказаної статті стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Разом з тим, частиною другою статті 68 Закону передбачено, що за іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Фактичний аналіз змісту матеріалів справи свідчить про те, що приватний виконавець, отримавши 14.07.2020 заяву стягувача ТОВ «Закарпатгаз Збут» про відкриття виконавчого провадження щодо виконання судового наказу від 21.06.2019 по справі №303/3778/19, на виконання вимог статей 26, 56 Закону 15.07.2020 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника.
Крім того, враховуючи, що, сума стягнення за виконавчими документами не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, приватний виконавець у відповідності до положень частини другої статті 68 Закону виніс 21.07.2020 постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Таким чином, дії суб'єкта оскарження здійснені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та в межах повноважень наданих приватному виконавцю.
Жодних порушень закону при винесені оспорюваних Постанов, приватним виконавцем допущено не було.
За результатами судового розгляду справи слід констатувати, що дії суб'єкта оскарження були спрямовані на практичну реалізацію положень діючого законодавства для належного виконання судового рішення суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання на всій території України, а оскаржувані за предметом скарги Постанови у жодній мірі не порушують законні права та інтереси як боржника, так і стягувача у виконавчому провадженні та є такими, що прийняті для максимальної реалізації охоронюваних законом прав стягувача.
Аргументи та доводи ОСОБА_1 не спростовують вищевказаних висновків суду.
Відповідно до частини третьої статті 451 Цивільного процесуального кодексу України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З урахуванням вищенаведених обставин справи та враховуючи те, що скаржником, не доведено обставин що неправомірності дій приватного виконавця з приводу винесення оскаржуваних постанов, у задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 19, 124, 1291 Конституції України, статтями 2, 3, 12, 18, 260, 447, 450-451 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
1. В задоволенні скарги відмовити повністю.
2. Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя В.В. Кость