Справа №265/7404/21
Провадження №2-ваі/265/1/21
08 листопада 2021 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Щербіна А. В., у присутності секретаря судового засідання Чубукової С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву про відвід головуючому судді Копиловій Л.В. по адміністративній справі №265/7404/21,
У провадженні судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області Копилової Л.В. знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди.
03.11.2021 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід головуючого судді Копилової Л.В. В обґрунтовування якої Позивач зокрема зазначив, що він звернувся до місцевого суду разом з позовною заявою, яку місцевим судом було отримано 22.09.2021 року, про долучення пояснень свідка ОСОБА_2 , яку він просив викликати і допитати в судовому засіданні у справі. Додатково, до місцевого суду було подано клопотання про виклик та допит свідка від 29.09.2021 року, яке судом було отримано 06.10.2021 року, але знову суддею Копиловою Л.В. воно було проігноровано. Ухвалою 06.10.2021 року про відкриття провадження у справі, яку й по цей час Позивачу не було надіслано, головуюча суддя Копилова Л.В. вкотре оминула питання щодо розгляду клопотання Позивача, відкрила провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленні (виклику) сторін, а судове засідання для розгляду справи по суті призначила провести аж на 09.11.2021 року.
Вважав, що головуючою суддею невірно застосовані норми процесуального права, враховуючи наявність клопотання про виклик та допит свідка, оскільки слід було прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі з урахуванням особливостей встановлених ст. ст.268-273, 287 КАС України щодо розгляду окремих категорій термінових справ.
Крім того вказував, що 23.09.2021р. ухвалою місцевого суду у справі №265/7404/21 позовну заяву Позивача було залишено без руху. Свої дії суддя місцевого районного суду обґрунтувала тим, що Позивачем не було сплачено судовий збір і щодо майнової та немайнової вимоги окремо за кожну вимогу. Зокрема, наводить посилання на те, що зі змісту ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви про відшкодування моральної шкоди 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також зазначила, що Відповідно до абз.1 ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
В той же час стверджував, що відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» об'єктом справляння судового збору про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму, є виключно вимога позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи. Водночас, жодна вимога прохальної частини позовної заяви, як і сам текст заяви, не містять посилання на порушення честі та гідності Позивача з боку Відповідача.
Крім того, відповідно до стр.20-25 позовної заяви до судді місцевого районного суду було доведено, що на підставі постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі №180/1560/16-а, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої з боку суб'єкта владних повноважень, разом з іншими вимогами щодо протиправних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві не є об'єктом справляння судового збору. Отже, численні висновки ВС та ВПВС суддею місцевого районного суду були відверто проігноровані.
Також вважав, що відверто помилковими є й твердження судді місцевого районного суду, що позовна заява містить одночасно майновий і немайновий характер, в окремій частині позовних вимог, не пов'язаних з скасуванням постанови, за вимогу скасування якої, позивачем було сплачено судовий збір.
Звертав увагу, що діями головуючої судді у справі Копилової Л.В. грубо були порушені права Позивача щодо належного інформування про час та місце проведення судового засідання, було порушене право на завчасне отримання процесуальних документів. Позивача було позбавлено права захищати себе у провадженні, було позбавлено можливості надати свої пояснення до суду, проігноровані як усні так й письмові клопотання Позивача, суддею зруйновано принцип змагальності сторін, рівності всіх учасників справи перед судом та принцип верховенства права.
На думку Позивача, характер зазначених порушень судді Копилової Л.В. вказує, що вони виходять за межі простої суддівської помилки і мають ознаки недбалості під час здійснення правосуддя, носять характерні ознаки заангажованості, суперечать принципам Кодексу суддівської етики, руйнують поняття справедливого та неупередженого суду, чим завдають в цілому шкоду усій гілці судової влади в України.
Посилаючись на викладене, керуючись, але не обмежуючись, cт.ст.3, 19, 55, 59 Конституції України, статтями Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950р., рішеннями Європейського суду з прав людини, Кодексом адміністративного судочинства України, заявляв про відвід судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Копилової Л.В. у справі №265/7404/21.
Відповідно до ч.8 ст.40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає, що наявні матеріали справи не є перешкодою для розгляду питання про відвід судді без виклику учасників справи. Отже вважає за можливе розглянути заяву про відвід судді без виклику учасників справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Крім того, згідно з ч.2 ст.36 КАС України, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Проте, суду не надано будь-яких доказів того, що існують обставини, передбачені ч.1, ч.2 ст.36 КАС України та є підставою для відводу головуючого судді Копилової Л.В.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Копилової Л.В. вбачається, що її суть зводиться до оцінки процесуальних дій головуючого під час розгляду адміністративної справи, які були на думку заявника вчинені в порушення вимог процесуального законодавства.
В той же час, згідно з ч.4 ст.36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
При цьому, оцінку діям головуючого на предмет дотримання норм процесуального права під час розгляду конкретної справи може робити лише суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду, а у разі їх підтвердження це є самостійною та достатньою підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Отже, суд робить висновок, що викладені в заяві про відвід судді Копилової Л.В. обставини не є підставою для відводу судді.
Таким чином, під час судового розгляду, судом не встановлено належних та обґрунтованих підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Копилової Л.В. по адміністративній справі №265/7404/21.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.36, 40 КАС України, суд
1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Копиловій Л.В. по адміністративній справі №265/7404/21 - відмовити.
2. Ця ухвала оскарженню не підлягає, свої заперечення проти неї учасники процесу можуть включити до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя А.В.Щербіна