Справа № 760/18585/20
2-3652/21
29 жовтня 2021 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Степановій Н.І.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення.
Свої вимоги мотивує тим, що у період з 27 липня 1985 року по 26 серпня 2020 року він з ОСОБА_3 перебували у шлюбі.
Під час служби у Збройних Силах України в 1994 році ним була отримана квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 11 січня 2006 року зазначена квартира належить на праві власності йому та членам сім'ї в рівних долях.
Після розірвання шлюбу 26 серпня 2020 року в цій квартирі продовжує проживати його колишня дружина з донькою. 26 серпня 2020 року він не зміг потрапити до квартири, оскільки відповідачі змінили замки.
Він неодноразово звертався до ОСОБА_3 з пропозицією щодо спільного користування квартирою, проте остання ігнорує його вимоги.
26 серпня 2020 року він звернувся до поліції з заявою щодо усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, після чого він зміг потрапити у квартиру, проте відповідачі попередили його про те, що не будуть пускати його до квартири.
Просить суд ухвалити рішення, яким:
- зобов'язати відповідачів не чинити йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 ;
- вселити його в квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19 січня 2021 року відмовлено в прийнятті до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог.
З відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 вбачається, що вона просить відмовити в задоволенні позову (а.с. 17-18). Зазначено, що ні вона, ні ОСОБА_3 не перешкоджали позивачу у користуванні квартирою. З 11 березня 2020 року шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фактично були припинені. Проте саме позивач не визнає, що спірна квартира є спільною сумісною власністю.
З відзиву на позовну заяву ОСОБА_3 вбачається, що вона просить відмовити в задоволенні позову (а.с. 21-23). Зазначено, що відповідачі ніколи не перешкоджали позивачу у користуванні квартирою. Коли вони повідомили позивача про те, що квартира є їх спільною сумісною власністю, останній почав погрожувати їм фізичною розправою. Зазначене підтверджується витягом з ЄРДР від 01 серпня 2020 року.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 січня 2006 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками в рівних долях квартири АДРЕСА_1 (а.с. 3).
З позову вбачається, що після розірвання шлюбу серпня 2020 року в цій квартирі продовжує проживати його колишня дружина з донькою. 26 серпня 2020 року він не зміг потрапити до квартири, оскільки відповідачі змінили замки. Він неодноразово звертався до ОСОБА_3 з пропозицією щодо спільного користування квартирою, проте остання ігнорує його вимоги.
Відповідно до ст. 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Позивачем до заяви про збільшення позовних вимог подана копія заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 27 серпня 2020 року.
Частиною 9 ст. 83 ЦПК України визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Позивачем не надано суду підтвердження надсилання або надання копії зазначеного доказу іншим учасникам справи.
За таких обставин, суд не приймає до уваги зазначений доказ.
На підтвердження заявлених вимог позивачем надана суду копія його паспорту та посвідчення, свідоцтва про право власності на житло від 11 січня 2006 року та технічного паспорту на квартиру.
Вбачається, що позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження чинення відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 йому перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
Суд вважає, що лише факт звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення та надання правовстановлюючих документів на квартиру без надання та зазначення будь-яких доказів на підтвердження чинення перешкод у користуванні житлом не є підставою для задоволення позову.
З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 15, 310, 386, 391 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: