печерський районний суд міста києва
Справа № 757/39830/20-к
21 вересня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання ОСОБА_3 про накладення арешту на цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом накладення заборони на його відчудження.
В судове засідання особа, що подала клопотання, слідчий, прокурор, не з'явились, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки не повідомили.
Відповідно до ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу управління поліції в Печерському управлінні поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020100060002761 від 15.09.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Ч. 3 ст. 172 КПК України передбачає, що у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
Відповідно до ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Дослідивши надані матеріали, враховуючи відповідно до вимог ст. 173 КПК України, на думку слідчого судді, ОСОБА_3 в матеріалах клопотання належним чином не обґрунтовано необхідність накладання арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, тому слідчий суддя вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, у зв'язку з його необґрунтованістю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1