Справа №:755/18763/20
Провадження №: 2-н/755/103/21
"08" листопада 2021 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., вивчивши матеріли заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини,
08 грудня 2020 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
11 грудня 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відмову у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину.
09 лютого 2021 року Київським апеляційним судом винесено постанову про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року про відмову у видачі судового наказу - скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини на предмет дотримання вимог статей 160-164 Цивільного процесуального кодексу України, суддя приходить до наступних висновків.
Виходячи з положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Частиною 5 статті 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Тобто, даною нормою обмежено максимально можливий розмір стягуваних аліментів, мінімальний же розмір належних до стягнення у такому випадку аліментів закріплений відповідною нормою матеріального права, на якій має ґрунтуватися судовий наказ.
Так, відповідно до частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вказане положення закону є безспірною, встановленою державою правовою гарантією для неповнолітніх осіб, права яких не можуть бути обмежені внаслідок застосування того чи іншого виду судового провадження при вирішенні питання їх належного матеріального утримання. Мінімальне матеріальне забезпечення неповнолітніх дітей у вказаному розмірі є законним обов'язком боржника.
Розмір аліментів встановлений матеріальним законом - Сімейним Кодексом України. ЦПК України визначено процесуальний порядок розгляду цивільних справ, та процесуальний закон не змінює мінімального розміру аліментів, визначеного СК України.
Разом з тим, викладення в прохальній частині заяви про видачу судового наказу застереження про стягнення аліментів з боржника на утримання малолітньої дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, суперечить вимогам пункту 4 частини 1 статті 161 ЦПК України, оскільки в порядку наказного провадження не передбачено стягнення аліментів в твердій грошовій сумі та у розмірі більшому ніж визначено нормою вказаної статті, що не позбавляє права стягувача звернутись до суду з позовом в загальному порядку з вимогою щодо стягнення з батька аліментів на утримання його дитини зазначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі та/або у відповідній частці з дотриманням вимог статей 182, 183 Сімейного кодексу України.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 163 Цивільного процесуального кодексу України у заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
В той же час, виходячи зі змісту заяви про видачу судового наказу, заявником не визначено розмір аліментів, які підлягають стягненню з боржника, не долучено докази, які мають достовірно підтвердити факт проживання малолітньої дитини разом з матір'ю, відмову батька надавати матеріальну допомогу на утримання дитини та його спроможність сплачувати аліменти, що унеможливлює з'ясувати наявність підстав для видачі судового наказу з урахуванням вимог п.п. 4,5 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
За таких обставин, враховуючи те, що заява про видачу судового наказу подана з порушенням вимог статті 163 Цивільного процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу.
У відповідності до ч. 1 ст. 166 Цивільного процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 160, 163, 165, 166, 260, 354 Цивільного процесуального кодексу України, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцят днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: