Справа №:755/13792/21
Провадження №: 4-с/755/193/21
"28" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Локотковій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Проц В.С., зацікавлена особа (стягувач) ОСОБА_2 -
заявник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою за участю головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Проц В.С., стягувача ОСОБА_2 щодо нескладання розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, зобов'язання усунути порушені права боржника шляхом: складання довідки-розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, виключення відомостей про скаржника з реєстру боржників, припинення обтяжень та припинення утримання із доходу скаржника заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 20%.
Свої вимоги мотивував тим, що в провадженні Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 56999324 щодо примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття. Зазначав, що станом на березень 2021 року заявник повністю погасив всю суму заборгованості по аліментах та продовжує сумлінно сплачувати поточні аліменти, але держвиконавець продовжує незаконно утримувати заборгованість по аліментах, що призвело до безпідставного стягнення з боржника станом на 01.08.2021 року зайвих 18 774,93 грн. Окрім того, за відсутності заборгованості по сплаті аліментів держвиконавець не виключає скаржника з реєстру боржників та не знімає з нього обтяження (обмеження у праві виїзду, керуванні транспортними засобами тощо). Вказували, що надали держвиконавцю відомості роботодавця заявника про утримані з його заробітку кошти на погашення заборгованості, що свідчить про повне погашення заборгованості по аліментах та їх переплату, але держвиконавець ухиляється від припинення утримання заборгованості, зняття обтяжень та виключення заявника з реєстру боржників, в зв'язку з чим звернувся до суду за усуненням порушень прав боржника.
Представник скаржника в судове засідання не з'явилася, направила через канцелярію суду заяву про підтримання скарги у повному обсязі та слухання справи за її відсутності, а також подала заяву про те, що протягом п'яти днів з моменту ухвалення судового рішення стороною заявника будуть подані докази понесених витрат відповідно до вимог ст. 141 ЦПК.
Стягувач та представник Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з'явилися, про час та день розгляду справи повідомлялися належним чином, заяв по суті заявлених ОСОБА_1 вимог до суду не подали.
18 серпня 2021 року ухвалою суду прийнято до свого провадження скаргу, призначено судовий розгляд та витребувано у Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (03022, вул. Ломоносова, 22/15, м. Київ) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 56999324.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби і звернень учасників виконавчого провадження" неявка в судове засідання в зазначених справах заявника або заінтересованої особи, якім повідомлено про час та місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
27 листопада 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/21375/2013 від 15 листопада 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу), проте, не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 03 вересня 2013 року до повноліття дитини.
22.08.2018 року за заявою стягувача ОСОБА_2 Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрите виконавче провадження № 56999324, в межах якого 28.12.2018 року ухвалено постанову про звернення стягнення на доходи боржника та спрямовано її роботодавцю боржника - Клінічній лікарні «Феофанія». Одночасно скаржника було внесено до реєстру боржників (постанова від 28.12.2018 року), його було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України (постанова від 14.03.2019 року), тимчасово обмежено у праві полювання (постанова від 14.03.2019 року), тимчасово обмежено у праві користування зброєю (постанова від 14.03.2019 року), тимчасово обмежено у праві користування транспортними засобами (постанова від 14.03.2019 року), звернуто стягнення на кошти на рахунках боржника (постанова від 17.04.2019 року), накладено арешт на кошти боржника (постанова від 17.04.2019 року).
24.01.2020 року матеріали зазначеного ВП Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві були передані до провадження Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).
07.06.2021 року Голосіївським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) було складено розрахунок заборгованості за сплати заявником аліментів, з якого вбачається, що станом на 01.02.2021 року розмір заборгованості становить 4 531,13 грн.
З відомостей № 189 від 27.09.2021 року про нараховану Клінічною лікарнею «Феофанія» ОСОБА_1 заробітну плату та утримані аліменти за виконавчим листом вбачається, що з скаржника утримуються поточні аліменти на користь ОСОБА_2 в розмірі 25% та заборгованість на користь ОСОБА_2 в розмірі 20%. Також зазначено, що на погашення заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 у лютому 2021 року утримано 2514,32 грн, у березні 2021 року - 3441,87 грн., у квітні 2021 року 3441,87 грн., у травні 2021 року 2816,07 грн., у червні 2021 року 4043,02 грн., у липні 3470,37 грн., у серпні 2021 року 3578,54 грн., а разом 23 306,06 грн. за вказаний період. Окрім того, з наданої скаржником копії квитанції від 09.04.2021 року вбачається, що боржником було доплачено на погашення заборгованості по аліментах у ВП 56999324 у розмірі 461,60 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що з врахуванням утриманих у лютому-березні 2021 року з боржника коштів по сплаті заборгованості по аліментах у межах ВП 56999324, вся заборгованість була погашена у повному обсязі, а тому відсутні підстави для перебування заявника у реєстрі боржників та для збереження таких заходів примусового характеру як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, тимчасове обмеження у праві полювання, тимчасове обмеження у праві користування зброєю, тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами та для звернення стягнення на кошти на рахунках боржника і арешт коштів боржника.
Боржник через свого представника 09.04.2021року, 19.04.2021 року та 21.07.2021 року зверталися до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) щодо виключення боржника з реєстру боржників та скасування заходів примусового характеру. 29.07.2021 року Голосіївським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) було надіслано представнику боржника відповідь, де зазначено, що 07.06.2021 року було направлено довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів; складання повторної довідки-розрахунку станом на 01.07.2021 року потребує певного часу, в зв'язку з чим вона буде складена при надходженні до відділу звіту про відрахування; повідомив, що заходи примусового виконання та виключення з реєстру боржників буде здійснено разом зі складанням довідки.
Таким чином, бездіяльність Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) щодо нескладання щомісячно довідки-розрахунку зі сплати аліментів у межах ВП № 56999324, а також збереження заходів примусового виконання без належних для цього законних підстав є неправомірним, що зумовлює необхідність відновлення порушених прав боржника.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 5 Закону України „Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виходячи із засад цивільного судочинства, судове рішення, як таке, вже само по собі являється актом примусу, спрямованим на вчинення тих чи інших дій в інтересах та на користь учасників судового провадження.
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені обов'язки і права державного виконавця, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Положеннями ст. 68 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі, зокрема, виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, подання заяви стягувачем або боржником. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, тимчасове обмеження у праві полювання, тимчасове обмеження у праві користування зброєю, тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до п. 1, 6 розділу Х Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України № 2431/5 від 05.08.2016 року єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови, зокрема про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. В день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов'язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.
За встановлених обставин, суд приходить висновку що скарга боржника ОСОБА_1 за участю головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Проця Віктора Степановича, стягувача ОСОБА_2 щодо визнання бездіяльнгості державного виконавця неправомірною та зобов'язання усунути порушені права боржника шляхом: складання довідки-розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, виключення відомостей про скаржника з реєстру боржників, припинення утримання із доходу скаржника заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 20%, припинення обтяжень та звернення стягнення на майно боржника - підлягає задоволенню.
Діяльність суб'єктів владних повноважень врегульовано законами та підзаконними нормативно-правовими актами, ці правові документи дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.
Відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1.6 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів» № 1380/5 від 23.06.2010 дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.
Тобто здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
При цьому, як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Аналогічне роз'яснення надане судам в п. 18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.05.2012, яке зводиться до того, що суд не має права зобов'язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Рішенням Конституційного суду України від 30.01.2003 року у справі № 1-12/2003 встановлено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року (995_015) передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права ( 995_043 ) (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод ( 995_004 ) (стаття 13).
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що при вирішенні питань про зобов'язання усунути порушені права боржника державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Проц В.М., слід виходити з того, що суд не вправі підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження державного виконавця (державної виконавчої служби) щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до їх компетенції.
Отже, за встановлених обставин суд приходить висновку про задоволення вимог зобов'язання усунути порушені права боржника ОСОБА_1 у межах ВП 56999324 шляхом: складання довідки-розрахунку заборгованості по аліментах станом на момент ухвалення даного судового рішення, винесення постанови про скасування заходів примусового виконання (тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, тимчасового обмеження у праві полювання, тимчасового обмеження у праві користування зброєю, тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами), виключення боржника з реєстру боржників, припинення стягнення з заробітної плати боржника заборгованості зі сплати аліментів, припинення звернення стягнення на майно боржника та скасування арешту коштів боржника.
Пунктом 18 постанови № 6 від 07 лютого 2014 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «"Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця суд у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов'язати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Судом встановлено, що бездіяльністю державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Проц В.М. щодо нескладання довідки рохрахунку заборгованості призвела до безпідставного утримання з боржника на користь стягувача заборгованості зі сплати аліментів, безпідставного збереження заходів примусового виконання та збереження звернення стгянення на грошові кошти боржника й арешт грошових коштів та безпідставне перебування боржника у реєстрі боржників, що привело до порушення права боржника ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 19, 58 Конституції України, ст. 194 Сімейного Кодексу України (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», Законом України "Про виконавче провадження, ст.ст. 260, 353, 439, 447, 450, 451 ЦПК України, суд,
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Проц В.С., зацікавлена особа (стягувач) ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати бездіяльність головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Проц В.С.щодо нескладання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 56999324 неправомірною.
Зобов'язати головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Проц В.С. поновити порушені права ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 56999324 шляхом: складання довідки-розрахунку заборгованості по аліментах станом на момент ухвалення даного судового рішення, винесення постанови про скасування заходів примусового виконання (тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, тимчасового обмеження у праві полювання, тимчасового обмеження у праві користування зброєю, тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами), виключення боржника з реєстру боржників, припинення стягнення з заробітної плати боржника заборгованості зі сплати аліментів, припинення звернення стягнення на майно боржника та скасування арешту коштів боржника.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 28 жовтня 2021 року.
Суддя Н.О. Яровенко