ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/23220/18
провадження № 2/753/1753/21
"09" липня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.
при секретарі ПОСТАНОГОВІЙ І.О.
за участю сторін:
позивача ОСОБА_1 ;
відповідач не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», про встановлення факту проживання та прийняття спадщини, визнання права власності
До Дарницького районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Київської міської ради (далі по тексту - відповідач, КМР) про встановлення факту проживання та прийняття спадщини, визнання права власності.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , народжений ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому на праві приватної власності згідно Свідоцтва про право власності на житло від 28 жовтня 2010 року № 60/ПР.
Оскільки інших нащадків не виявилося, після смерті ОСОБА_3 позивач прийняв в управління (розпорядження) зазначену квартиру, адже на момент смерті померлий постійно з 2008 року проживав разом з ним у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , згідно Розпорядження Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 22.02.2008 р. за № 251, за яким він мав право проживати як прийомна дитина до набуття 21 року. Однак ОСОБА_2 прожив разом з позивачем та його родиною як однією сім'єю до дня свої смерті, коли йому виповнилося 27 років, передавши ще за життя власну квартиру в оренду.
Таким чином, позивач вважає, що фактично прийняв спадкове майно померлого, доглядаючи зазначену квартиру та сплачуючи послуги з її утримання.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для надання відзиву.
В підготовчому засіданні позивач, заявив клопотання про виклик свідків, яке було задоволено.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
17 квітня 2018 року до суду надійшов відзив від Київської міської ради, в якому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав. Відповідач зазначає, що позивач просить встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 з метою встановлення юридичного факту та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало померлому ОСОБА_3 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 . На підтвердження зазначеного факту позивачем надано свідоцтво про народження ОСОБА_4 ; свідоцтво про смерть ОСОБА_4 ; розпорядження Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 22.02.2008 № 251 «Про влаштування неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до прийомної сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 » та договір оренди на житло від 02.11.2016 та від 01.07.2017 на вул. Урлівська у м. Києві. Зазначені документи не доводять та не встановлюють юридичного факту щодо проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_4 починаючи з 2008 року по 21.06.2017 року. Розпорядженням Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 22.02.2008 року за № 251 неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , влаштовано до прийомної сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач зазначив, що твердження позивача, що він проживав однією сім'єю з ОСОБА_4 не менше як п'ять років. Однак, зазначені дії свідчать про те, що ОСОБА_1 виконував свої обов'язки, як того вимагає законодавство України. Тобто, зазначені дії не можна розцінювати як доказ того, що вони проживали однією сім'єю. За наслідком зазначеного підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
22 квітня 2019 року позивач надіслав відповідь на відзив, в якому вказав, що докази проживання однією сім'єю буду підтверджені показами свідків.
У зв'язку з перебуванням судді Цимбал І.К. у відпустці, пов'язаної з вагітністю та пологами, справу передано на повторний розподіл між суддями.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2019 р. справу прийнято до розгляду суддею Каліушко Ф.А.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 січня 2020 року залучено до участі у справі ПАТ КБ «Приватбанк» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Закрито підготовче засідання та призначену справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідач та третя особа своїх представників в судове засідання не направили, будучи повідомленими про розгляд справи належним чином.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Частиною 3 ст. 223 ЦПК України також визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Суд бере до уваги, що відповідачі та треті особи були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, а враховуючи строки розгляду справи і той факт, що справа перебуває у провадженні більше двох років, суд визнає за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутності сторони відповідача, яка була належним чином повідомлені про день та час судового засідання, а свою правову позицію по справі представник відповідача висловив у відзиві.
Вислухавши пояснення позивача, його представника, допитавши свідків, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що розпорядженням Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 22.02.2008 № 251 неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , влаштовано до прийомної сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
З цього часу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав у прийомній сім'ї.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому на праві приватної власності згідно Свідоцтва про право власності на житло від 28 жовтня 2010 року № 60/ПР.
Відповідно до матеріалів спадкової справи, які надійшли з 7-ї державної нотаріальної контори встановлено, що спадкова справа була відкрита у зв'язку з поданою претензією кредитора ПАТ КБ «Приватбанк» на суму 5065,57 грн. Інші спадкоємці до нотаріуса не звертались.
Позивач до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину не звертався, оскільки вважав, що отримав спадщину, у зв'язку з тим, що на момент смерті спадкодавця проживав з ним однією сім'єю.
На підтвердження зазначеного факту позивачем надано свідоцтво про народження ОСОБА_2 ; свідоцтво про смерть ОСОБА_2 ; розпорядження Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 22.02.2008 № 251 «Про влаштування неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до прийомної сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 » та договір оренди на житло від 02.11.2016 та від 01.07.2017 на вул. Урлівська у м. Києві.
Зазначені документи не доводять та не встановлюють юридичного факту щодо проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_4 починаючи з 2008 року по 21.06.2017.
До показів свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд відносився критично, оскільки вказані свідки під час їх допиту не надали відомостей, які б могли підтвердити наявність чи відсутність між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 факту спільного проживання, бюджету, ведення домашнього спільного господарства.
А оскільки розпорядженням Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 22.02.2008 № 251 неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , влаштовано до прийомної сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , сімейні відносини не встановлюються. ОСОБА_4 не був всиновлений ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , відтак родинні стосунки не породжуються. Окрім того, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач отримував кошти та пільги від держави за перебування ОСОБА_4 у його сім'ї.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04. 2002 № 565 «Про затвердження Положення про прийомну сім'ю» прийомні діти виховуються у прийомній сім'ї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації - до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 № 565 «Про затвердження Положення про прийомну сім'ю» регламентовано у разі утворення прийомної сім'ї прийомні батьки беруть за плату прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно-гігієнічних та побутових умов.
Відповідно до п. 21 Постанові Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
А згідно п. 9 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 (далі - Лист ВССУ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13), п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» (далі - ППВСУ від 30.05.2008 № 7) при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного Кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно із статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Разом з тим, позивачем не було подано заяву про прийняття спадщини нотаріусу.
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Позивачем в розпорядження суду не надано належних та допустимих доказів в розумінні стст. 76-78 ЦПК України, які б дали змогу встановити наявність обставин справи, на які посилається заявник, та були б достатніми для підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_4 , у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1220, 1222, 1269, 1270, 1272 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 264-265, 352, 355ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», про встановлення факту проживання та прийняття спадщини, визнання права власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.