ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18485/21
провадження № 3/753/9342/21
"03" листопада 2021 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О.Ф., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Дарницького УП ГУНП в місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , передбаченої за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
У вересні 2021 року з Дарницького УП ГУНП в місті Києві до суду надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбаченої за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з протоколу ВАБ №459283про адміністративне правопорушення від 06.09.2021, с06.09.2021 о 22год. 15 хв., за місцем свого проживання, вчинив сімейну сварку зі своєю дружиною ОСОБА_2 у ході якої не впускав до квартири де вона зареєстрована, чим своїми діями вчинив економічне насильство, дії якого були кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні категорично не погоджувався із зазначеними у протоколі обставинами, оскільки жодного доказу вчинення ним дій відносно дружини ОСОБА_2 матеріали справи не містять, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У письмових запереченнях на протокол пояснив, що повідомив 06 вересня 2021 року, близько 22 год., вкладав дітей ОСОБА_3 , 11 років, учня 6-В класу, та ОСОБА_4 , 7 років, учня 2-В класу Гімназії №267 м. Києва до ліжка.
Того вечора дружина ОСОБА_2 , повернулася до дому біля 22 год. 10 хв., коли діти вже відпочивали. Двері до квартири ОСОБА_2 , як і завжди, відкрила своїми ключами й безперешкодно зайшла до помешкання.
Зважаючи на його небажання турбувати наших дітей, я запропонував дружині вийти до ліфта й поспілкуватися подалі від дітей. ОСОБА_2 добровільно погодилась, й самостійно вийшла з квартири, але коли він вдягнувся й вийшов до неї, вона викликала поліцію за звинуваченням, що він не впускає її до квартири.
Подібне спілкування на одинці вже траплялось раніше й було зумовлено тим, що ОСОБА_2 неодноразово вчиняла сварки, ображала його та била в присутності дітей.
Зважаючи на психологічне насильство, вчинене в присутності дітей, поліцейські допитали старшого сина ОСОБА_3 , й передали справу про адміністративне правопорушення до Дарницького районного суду м. Києва (справа №753/13361/21), суддя Шаповалова К.В.
29 липня 2021 під час засідання ОСОБА_2 частково визнала свою провину й необхідність уникнення сварок принаймні в присутності дітей.
30 серпня 2021 року, незважаючи на вищезгадане, дружина знов била й ображала його в присутності дітей, з приводу чого ОСОБА_1 знов був вимушений викликати поліцію й просити соціальні служби провести з дружиною профілактичну бесіду, яка відбулась 10 жовтня 2021 року у Службі у справах Дітей та сім'ї по вул. Ялтинська 14.
Заперечуючи звинувачення, що він не пускав свою дружину до помешкання, вказував на те, що вона відкрила двері своїми ключами, й добровільно вийшла до ліфта для розмови без присутності дітей. Більш того, після того як вона викликала поліцію й відмовилась заходити до квартири, на протязі години очікування поліції він двічі виходив й запрошував ОСОБА_2 до квартири, але вона відмовлялась заходити. Більш того, як тільки поліцейські покинули помешкання, дружина повідомила, що взагалі не збиралася ночувати дома й приїхала забрати деякі особисті речі. Про це її повідомлення він одразу ж повідомив працівників поліції, які все ще очікували прибуття ліфта у нас на поверсі.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, приходжу до висновку, що у діях ОСОБА_1 не вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.251КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави
Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Відповідно до ч. 1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 ст. 1 цього Закону, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
У судовому засіданні встановлено, що пояснення ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 із обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення різняться між собою, крім того, до матеріалів справи додано жодних доказів, зокрема, пояснень свідків, фото та відеозапису, тощо на підтвердження чи спростування даної події, а із зібраних матеріалів про адміністративне правопорушення не можливо встановити винну поведінку особи, на яку складено адміністративний протокол, а відтак, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 не вбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку із чим, провадження у справі підлягає закриттю.
Суд позбавлений можливості надати оцінку в частині доведеності чи недоведеності обставин, під час якого необхідно всебічно, повно, і об'єктивно з'ясувати всі обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення, аджест.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
У той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй у провину. Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься і встатті 62 Конституції України.
З огляду на наведене, відсутні обставини, які б вказували на наявність свідомих, умисних дій ОСОБА_1 вчинених з перевагою сили, які б свідчили про його намір заподіяти насильство дружині, обмежити чи порушити її особисті права та свободи.
Враховуючи наведене, аналіз матеріалів справи про адміністративне правопорушення дає під стави для висновку про відсутність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, вважаю за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 9, ч. 1 ст. 173-2, п.1 ст. 247 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 -закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду.
Суддя: