Справа № 703/975/19
2-а/703/2/21
02 листопада 2021 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суду Черкаської області в складі:
головуючого - судді Биченка І.Я.,
за участю секретаря судового засідання Харченко М.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Бруня В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу за позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
13 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до адміністративної комісії виконавчого комітету Смілянської міської ради про скасування постанови від 02 лютого 2018 року про накладення на нього 340 грн. штрафу за ст. 152 КУпАП.
Одночасно з позовом ОСОБА_1 направив до суду заяву, в якій просив поновити строк для оскарження постанови, який пропущений, на його думку, з поважних причин. Зазначив, що строк було пропущено через бездіяльність адвоката Погорілого Р.О., який незаконним шляхом заволодів коштами позивача у розмірі 40000 грн., однак не вчинив будь-якої дії щодо оскарження постанови. Зазначив, що про наведений факт він довідався лише 10 березня 2019 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано на розгляд судді Прилуцькому В.О.
Ухвалою від 15 березня 2019 року було задоволено відвід судді Прилуцькому В.О. та передано справу на розгляд судді Опалинської О.П.
В зв'язку із закінченням повноважень судді Опалинської О.П. протоколом повторного авторозподілу від 30 вересня 2021 року справу було передано на розгляд судді Биченку І.Я.
Після прийняття справи до провадження судом було встановлено, що провадження у справі було відкрито без розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з наведеним позовом.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заяву та просили визнати причини пропуску звернення до суду з наведеним позовом поважними. Пояснили, що з метою захисту своїх прав ОСОБА_1 уклав угоду з адвокатом Погорілим Р.О., який шляхом обману заволодів належними позивачу коштами, проте жодної дії щодо оскарження постанови не вчинив. На той час ОСОБА_2 не представляв інтереси ОСОБА_1 і про бездіяльність адвоката стало відомо позивачу лише 10 березня 2019 року. Представник позивача просив застосувати ст. 55 Конституції України, якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а також ст. 124 Конституції України про здійснення правосуддя виключно судами.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. В матеріалах справи (а.с. 44) міститься клопотання представника про залишення позову без розгляду. Клопотання обгрунтоване тим, що ОСОБА_1 знав про винесену щодо нього постанову ще у лютому 2018 року. Ним же 15.02.2018 року у добровільному порядку було сплачено штраф у розмірі 340 грн. Посилання позивача на бездіяльнсіть адвоката ОСОБА_3 в данному випадку нічим не обгрунтоване.
Суд, заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 288 КУпАПпостанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Приписами ч. 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Судом встановлено, що підставою для звернення до суду із даним позовом слугувала незгода позивача із діями відповідача, які полягали у притягенні його до адміністративної відповідальності та накладенні адміністративного стягнення.
ОСОБА_1 оскаржує постанову про накладення адміністративного стягнення, яка була прийнята 02 лютого 2018 року. До суду він звернувся 13 березня 2019 року.
Суд зазначає, що відповідно до повідомлення фінансового управління виконавчого комітету Смілянської міської ради від 27 березня 2019 року ОСОБА_1 сплатив 340 грн. адмніністративного штрафу, які 15.02.2018 року були зараховані до міського бюджету м. Сміла.
Наведена обставина свідчить про обізнаність позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності ще в лютому 2018 року. В ході розгляду справи ОСОБА_1 не заперечував наведений факт.
Позивач стверджує, що 10-денний строк оскарження постанови ним пропущено з поважних причин, оскільки він вчинив дії спрямовані на захист своїх прав, а саме уклав угоду з адвокатом Погорілим Р.О., однак цей адвокат, заволодівши його грошовими коштами, не вчинив будь-яких дій щодо оскарження постанови. Про цю бездіяльність йому стало відомо лише 10 березня 2019 року.
Суд звертає увагу на те, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Проте, звертаючись до суду із заявою про поновлення процесуального строку позивачем не надано жодного доказу на підтвердження викладених у ній підстав поважності пропуску цього строку. Матеріали справи не містять будь-яких документів, з яких можливо б було встановити, чи дійсно ОСОБА_1 укладав будь-які договори з адвокатом Погорілим Р.О., чи відповідають дійсності викладені ним обставини щодо шахрайських дій цього адвоката, чи пов'язані вони з наданням ним правничої допомоги в межах наведеного спору та чи ця причина виникла протягом строку, який пропущено.
Слід зазначити, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 813/998/18
Крім того, Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 року (справа Каменівська проти України), зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі Устименко проти України (Заява № 32053/13) також зазначив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 ч. 1ст. 240 КАС України передбачено, що суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертоюстатті 123 цього Кодексу.
Оскільки підстави, які вказані позивачем у заяві не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, інших поважних підстав пропуску строку звернення до суду не встановлено, тому суд прийшов до висновку, що у поновленні строку звернення до суду слід відмовити, а позовну заяву необхідно залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 123, п.8 ч.1 ст. 240, 241, 243 КАС України, суддя
Позов ОСОБА_1 до адміністративної комісії виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 02 лютого 2018 року залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений 08 листопада 2021 року.
Суддя І.Я. Биченко