Справа № 545/2728/21
Провадження № 2/545/1224/21
"03" листопада 2021 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Потетій А.Г.,
з участю секретаря - Данко А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості з 3 % річних від простроченої суми грошового зобов'язання за кредитним договором посилаючись на те, що між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 21.08.2007 року було укладено кредитний договір № PLKPG108073855 (надалі - Договір).
Згідно договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 40561,00 [Долар США] на термін до 21.08.2037 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.
Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, Відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Позивач зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору.
Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором №PLKPG108073855. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним Договором не виконав.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
19.09.2014 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідача.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23.12.2014 року було стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 95278,92 Доларів США., що еквівалентно 1221685,37 грн., нараховану станом на 05.09.2014 року.
Відповідно до ст. 526 ЦК України. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 ЦК України: зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином, а не в силу вже прийнятого рішення суду.
Таким чином, винесення рішення Полтавським районним судом Полтавської області від 23.12.2014 року не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.
Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прострочена сума заборгованість становить 30 507,61 [Долар США].
Оскільки, з відповідача було стягнено заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана в рішенні Полтавського районного суду Полтавської області від 23.12.2014 року тобто за період з 21.08.2007 року по 05.09.2014 року, то за період після подання позовної заяви від 19.09.2014 року, з 20.09.2014 по 27.07.2021 року відповідач має заборгованість у розмірі -6271,19 [Долар США], яка складається з наступного:
- 6271,19 [Долар США]. - 3 % річних від простроченої суми.
У судове засідання представник позивача не з'явився надавши суду заяву з проханням розглядати дану справу у його відсутність, позов підтримав та просив задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Тому, суд вважає за можливе розгляд даної справи по суті у відсутності відповідача по наявним матеріалам справи в заочному порядку відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 21.08.2007 року було укладено кредитний договір № PLKPG108073855 (надалі - Договір).
Згідно договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 40561,00 [Долар США] на термін до 21.08.2037 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.
Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
Позивач зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору.
Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором №PLKPG108073855. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним Договором не виконав.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
19.09.2014 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідача.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23.12.2014 року було стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 95278,92 Доларів США., що еквівалентно 1221685,37 грн., нараховану станом на 05.09.2014 року.
Відповідно до ч. ч. 4, 5, 7 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Отже, позивач використав право на дострокове повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та комісій, пені, штрафів за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку. Такими діями позивач (АТ КБ «ПриватБанк») на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до відповідача.
Доказів виконання вказаного вище рішення суду та виконання зобов'язання за кредитним договором сторонами даної справи не надано.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, звертаючись з даною позовною заявою про стягнення з відповідача трьох процентів річних від основної суми заборгованості за договором, позивач визначив розмір простроченої заборгованості на рівні 30 507,61 доларів США, жодним чином не пояснивши та не обґрунтувавши причини збільшення ним основної заборгованості за кредитним договором після винесення 23.12.2014 року рішення Полтавським районним судом Полтавської області.
Тому суд вважає, що розмір заборгованості за кредитом у сумі 30 367,59 доларів США, що встановлений рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23.12.2014 року по справі 545/3916/14-ц, є встановленим та не підлягає доведенню у відповідності до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України. Решта суми заборгованості за кредитом, на яку здійснено нарахування позивачем трьох процентів річних від простроченої суми, суд вважає недоведеною.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду сформувала правову позиція у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16. Висновки щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті і порядку визначення у рішенні еквівалента суми боргу в національній валюті містяться також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, у відповідності до якої, у разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц.
Оскільки валютою кредиту сторони кредитного договору визначили - долари США, у рішенні Полтавського районного суду Полтавської області у справі від 23.12.2014 року №545/3916/14-ц визначено суму боргу за кредитним договором як у національній валюті, так і в доларах США, то у відповідача, відповідно, існує обов'язок повернути суму кредиту саме в іноземній валюті, визначеній у кредитному договорі та у рішенні суду, а не в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, встановленим станом на дату ухвалення рішення суду.
Відповідно, при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Оскільки сума боргу за кредитом, що визначена у рішенні Полтавського районного суду Полтавської області у справі від 23.12.2014 року №545/3916/14-ц, яка відповідачем не була погашена, складає 30 367,59 дол. США, то саме ця сума боргу має братися за основу для обрахунку 3 % річних, а не 30 507,61 дол. США як вважає позивач.
З наведених підстав суд також вважає необгрунтованою вимогу позивача про визначення у рішенні суду гривневого еквіваленту заборгованості за кредитним договором.
Відповідач заперечень щодо суми основної заборгованості за договором та періоду нарахування трьох процентів річних не надав.
Отже, сума трьох процентів річних від простроченої суми, нарахована на суму боргу за кредитом у розмірі 30367,59 дол. США за період з 20.09.2014 по 27.07.2021, буде, відповідно, складати 6 242,41 дол. США.
Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а є підставою виникнення права на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, згідно ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, 599, 610, ч.2 ст. 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 78-80, 141, 258 - 268, 280-283, 284, 352 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області 28.08.2003 року, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок НОМЕР_3 , МФО 305299) три проценти річних від простроченої суми, у розмірі 6242,41 Доларів США, за кредитним договором №PLKPG108073855 від 21.08.2007 року.
Відмовити Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок НОМЕР_3 , МФО 305299) у стягненні трьох процентів річних від простроченої суми, у розмірі 28,78 Доларів США, за кредитним договором №PLKPG108073855 від 21.08.2007 року.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області 28.08.2003 року, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок НОМЕР_3 , МФО 305299) судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 2585,65 грн. (дві тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять грн. 65 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.
Суддя: А.Г. Потетій