Справа №461/8309/21
Провадження №3/461/4054/21
02 листопада 2021 року суддя Галицького районного суду м. Львова Зубачик Н.Б., при секретарі судових засідань Гель І.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті ЛьвовіЗахідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 не сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12.10.2010 року, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 27.09.2021 року станом на 27.09.2021 року становить - 192070,03 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Окрім того, слід зазначити, що в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути адміністративний протокол у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Диспозиція ч.1 ст.183-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, що тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
При оцінці доказів суд керується принципом "поза розумним сумнівом», а саме, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
В постанові Верховного Суду по справі №813/2451/17 від 27.02.2018 р. зазначено, що сам факт будь-якого правопорушення має бути підтверджено лише допустимими доказами.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського суду з прав людини, який вказав, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення №23123134 від 30.09.2021 року; копією виконавчого листа; постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження; розрахунком заборгованості по аліментах від 27.09.2021 року згідно якого заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів становить 192070,03 грн.; копією акту державного виконавця від 30.09.2021 року; копією письмових пояснень ОСОБА_1 від 30.09.2021 року, у яких останній зазначив, що не сплачував аліменти у зв'язку із втратою документів та не можливістю влаштування на роботу.
Вказані докази засвідчують наявність невиконаного боржником зобов'язання та наявність заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
З огляду на те, що наявні у матеріалах справи документи засвідчують та доводять подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, і є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення, суд в сукупності з іншими дослідженими документами, визнає такі докази допустимими та достовірними в процесі доказування.
Враховуючи зазначені положення законодавства та надаючи оцінку встановленим по справі фактичним даним, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи та доведення їх сукупністю належних та достатніх доказів, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані та його вина у вчиненні правопорушення, адміністративна відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.183-1 КУпАП, повністю доведена.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Вирішуючи питання про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП та виду адміністративного стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, відсутність обставин, які виключають адміністративну відповідальність визначених ст.ст.38, 247 КУпАП, суд дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин.
Крім того, відповідно до ст.40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 454 грн.
Керуючись ст.ст.40-1, 183-1, 283, 284КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі ДСА України 454 грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Зубачик Н.Б.