ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 листопада 2021 року м. Київ № 640/18927/20
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстранс»
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстранс» з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0185764208 від 22 червня 2020 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що останнім в межах граничного терміну було перераховано грошові кошти на оплату податку на додану вартість до бюджету, однак на неправильний рахунок, що в подальшому було виявлено та усунуто в короткий термін, а кошти спрямовані за належністю. Вважає, що такі обставини не свідчать про порушення законодавства, а відтак і відсутні підстави для застосування до останнього штрафних санкцій нарахованих контролюючим органом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи ( у письмовому провадженні).
Представником відповідача у письмовому відзиві на позов вказало на відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства, оскільки підставою для нарахування штрафних санкцій послугувала несвоєчасна сплата позивачем податку.
Позивачем надано до суду відповідь на відзив, у якому зазначив про необґрунтованість відзиву, що у сукупності призводить до неможливості задоволення вимог відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстранс», ідентифікаційний код юридичної особи 32453506, за місцезнаходженням: вул. Автозаводська, 2, м. Київ, 04054, Україна, (надалі - «Позивач»), є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, номер реєстрації страхувальника 04-21621 від 20 травня 2003 року.
13 серпня 2019 року Позивач сплатив як роботодавець у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08 липня 2010 року (надалі - «Закон 2464») єдиний внесок у розмірі 6 517,50 грн. за звітний період - липень 2019 року, що підтверджується Платіжним дорученням №J8DOOJ3VKR.
15 серпня 2019 року Позивач подав Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за звітний період - липень 2019 року №9183350950 (надалі - «Звіт за липень 2019 року»).
Відповідно до рядка 6 Таблиці 1 Звіту за липень 2019 року загальна сума єдиного внеску, що підлягає до сплати Позивачем, склала 6 517,50 грн. та відповідає тій, що була перерахована Позивачем відповідно до Платіжного доручення.
02 вересня 2019 року Позивач у зв'язку з самостійним виявленням помилки в реквізитах рахунку, на які ним, зокрема було перераховано грошові кошти в розмірі 6 517,50 грн. відповідно до Платіжного доручення, подав відповідну Заяву №0209/19 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
19 вересня 2019 року ДПІ на підставі Заяви Позивача здійснила, зокрема перерахування грошових коштів у розмірі 6 517,50 грн., сплачених Позивачем відповідно до Платіжного доручення, на правильні реквізити рахунку для сплати єдиного внеску Позивачем.
04 травня 2020 року на адресу Позивача надійшло Рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0072054208 від 27 квітня 2020 року.
Відповідно до рішення відповідач нарахував Позивачу пеню в розмірі 170,92 грн. та штраф у розмірі 1 178,75 грн. у зв'язку зі здійсненням Позивачем помилки під час перерахування єдиного внеску відповідно до Платіжного доручення за звітний місяць - липень 2019 року.
26 травня 2020 року Позивач, не погоджуючись з Рішенням та керуючись статтею 25, пунктом 9-14 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 2464, подав до Державної податкової служби України (надалі - «ДПС України») Скаргу Позивача на Рішення Відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0072054208 від 27 квітня 2020 року за вих. №2605/20-02.
17 червня 2020 року ДПС України винесла Рішення про результати розгляду скарги №19424/6/99-00- 06-03-02-06, яким скасувала Рішення.
26 червня 2020 року на адресу Позивача надійшло оскаржуване наразі до суду Рішення Відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0185764208 від 22 червня 2020 року (надалі - «Рішення 2»).
Відповідно до оскаржуваного Рішення 2 Відповідач нарахував Позивачу пеню в розмірі 82,51 грн. та штраф у розмірі 1 178,75 грн. у зв'язку зі здійсненням Позивачем помилки під час перерахування єдиного внеску відповідно до Платіжного доручення за звітний місяць - липень 2019 року.
06 липня 2020 року Позивач, не погоджуючись з Рішенням 2 та керуючись статтею 25 Закону 2464, подав до ДПС України Скаргу Позивача на Рішення Відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0185764208 від 22 червня 2020 року за вих. №0607/20-02 (надалі - «Скарга 2»).
27 липня 2020 року на адресу Позивача надійшло Рішення ДПС України про розгляд скарги №23565/6/99-00-06-03-01-06 від 23 липня 2020 року (надалі - «Рішення ДПС України 2»), яким ДПС України повідомила Позивача, що Скарга 2 Позивача не підлягає розгляду ДПС.
Позивач з вказаним рішенням не погоджується, вважає, що його прийнято безпідставно, необґрунтовано та з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 6 Закону 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Разом із тим, абзацом першим частини восьмої, пунктом 1 частини десятої та частиною одинадцятою статті 9 Закону 2464 встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5"1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини десятої, пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
13 серпня 2019 року Позивач у відповідності до приписів статей 6 та 9 Закону 2464 сплатив як роботодавець єдиний внесок вчасно та у повному розмірі в сумі 6 517,50 грн. за звітний період - липень 2019 року (термін сплати не пізніше 20 серпня 2019 року), що підтверджується Платіжним дорученням.
Однак, зазначена вище сума єдиного внеску була помилково перерахована Позивачем на казначейський рахунок Відповідача №37199204002654, а не на рахунок № НОМЕР_1 .
На правильний казначейський рахунок Відповідача (№37192201002658) та у сумі 6 517,50 грн. єдиний внесок був перерахований Відповідачем 19 вересня 2019 року на підставі Заяви Позивача (від 02 вересня 2019 року), що стало причиною для винесення оскаржуваного Рішення 2 та нарахування Відповідачем Позивачу штрафу в розмірі 1 178,75 грн. та пені в розмірі 82,51 грн. за період з 21 серпня 2019 року по 18 вересня 2019 року.
Згідно п. 6.1. ПКУ податок - це обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до ПКУ. Податкове ж зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (пп. 14.1.156 ПКУ). На кожного платника податків покладено податковий обов'язок, тобто він зобов'язаний обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ, законами з питань митної справи (п. 36.1 ПКУ). Отже з наведених вище понять головне - сплата податку до відповідного бюджету. Виконання податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником податків сум податкового зобов'язання в установлений строк. Крім того, одна з підстав для припинення податкового зобов'язання платника є його виконання, тобто сплата (п. 37.3 ПКУ). Таким чином, потрібно визначити, коли ж податок вважається сплаченим та що означає фраза «до відповідного бюджету».
Згідно п. 22.4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.01 p. № 2346-ІІІ: Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним з дати прийняття банком розрахункового документа на виконання. Так, якщо платник надав банку платіжне доручення на сплату до відповідного бюджету, а банк прийняв його до виконання, то платник зі своєї сторони зробив все необхідне. Оскільки подальший рух коштів забезпечує уже банк самостійно без участі платника. Отже, як наслідок платник свої зобов'язання по сплаті податку виконав в момент подання платіжного доручення та прийняття даного доручення банком до виконання, тим більш, що кошти були списані з рахунку та поступили в держбюджет.
Таким чином, податкове зобов'язання платника припиняється з моменту прийняття банком до виконання платіжного доручення на сплату податку «до відповідного бюджету». Крім того, суд зазначає, що в ухвалі від 18.04.13 p. № К/9991/75493/11 Вищий адміністративний суд України (ВАСУ) також прийшов до висновку, що податкове зобов'язання (податковий борг) потрібно вважати сплаченим в день реєстрації банком платіжного документа з вказаним в ньому призначенням платежу на сплату належних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником.
Бюджетна система України складається з державного та місцевих бюджетів. Згідно пп. 9.1.1 ПКУ податок на прибуток відноситься до загально державних. Відповідно, авансовий внесок з податку на прибуток як загальнодержавний податок підлягає сплаті в державний бюджет. На це вказує і ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України, згідно якої до доходів загального фонду держбюджету відноситься, вчасності і податок на прибуток. Більш того, якщо проаналізувати БКУ ретельніше, то побачимо: податки/збори вважаються зарахованими в державний/місцевий бюджет з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок (ч. 5 ст. 45, ч. 5 ст. 78 БКУ).
Так, якщо грошові кошти були сплачені не затим кодом/рахунком бюджетної класифікації, вони все одно будуть відображатися на єдиному казначейському рахунку та повинні вважатись зарахованими в бюджет. Та як результат, підстав для застосування санкцій за несплату в даному випадку не має.
Єдиний казначейський рахунок - рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні; (п. 231 ч. 1 ст. 2 БКУ). Таким чином, в разі сплати податків/зборів за іншим кодом бюджетної класифікації або іншим казначейським рахунком, кошти все одно надходять та консолідуються на єдиному казначейському рахунку. А тому не можуть кваліфікуватися як несплата податків та зборів або порушення строків сплати, якщо кошти були перераховані вчасно, але за помилковими кодом бюджетної класифікації або помилковим казначейським рахунком
Крім того, що судова практика теж зазначає, що помилкова оплата на неналежний рахунок не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності за несплату або несвоєчасну оплату податку/збору: постанова Верховного суду від 11.04.2019 р. по справі № 822/3323/17; постанова Верховного суду від 29.08.2018 р. по справі № 804/5320/13-а; постанова Верховного суду від 12.06.2018 р. по справі № 826/1/16; постанова Верховного суду від 11.12.2018 р. по справі № 804/444/16;
Таким чином, аналіз вищезазначених норм свідчить: якщо авансовий внесок з податку на прибуток сплачено в держбюджет навіть на помилковий код бюджетної (рахунком) класифікації платежу, то це не повинно розцінюватись як несплата або несвоєчасна сплата податку. Оскільки ПКУ акцентує на сплаті податку саме до відповідного бюджету і не пов'язує виконання обов'язку по сплаті податкового зобов'язання з вказівкою в платіжному документі належного коду сплати.
Аналогічне твердження зазначено в ухвалі ВАСУ від 15.09.11 р. № к-184/08, в якому суд вказує: ключове значення має факт зарахування коштів саме в державний бюджет, що вказує на відсутність ознак складу правопорушення у вигляді несплати узгоджених сум податкового зобов'язання.
Крім того, судом встановлено, що кошти (податок) все ж таки були перераховані до державного бюджету. Після чого, Товариство самостійно виявило свою помилку та написало листа до ДПС м. Києва.
Відтак, суд вказує, що з урахуванням вищевикладеного висновки відповідача не ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства, у зв'язку з чим рішення, прийняте на підставі таких висновків, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відтак, судом встановлено правові підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 42-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстранс» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, ЄДРПОУ 32453506) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0185764208 від 22 червня 2020 року.
3. Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 43141267) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстранс» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, ЄДРПОУ 32453506) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 цього Кодексу.
Суддя І.А. Качур