08 листопада 2021 року м. Чернігів Справа № 620/10663/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 06.09.2021 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської міської ради (далі - Чернігівська МР, відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 9 рішення відповідача від 26.08.2021 №10/VIII-39 про відмову у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки біля будинку АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0019 га, для будівництва індивідуального гаража.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що як особа з інвалідністю із захворюванням опорно-рухового апарату відповідно до положень Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» має право на виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаража біля місця свого проживання. Крім того, позивач зазначає, що на даний час він фактично користується металевим гаражем, розташованим поруч з його будинком.
Ухвалою судді від 09.09.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк з дня тримання ухвали про відкриття провадження для надання відзиву на позов.
У строк, визначений судом, відповідач подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити та зазначив, що згідно із планом зонування Тимчасового порядку використання території м. Чернігова, спірна земельна ділянка розташована на межі зон Ж-2-р «Житлова зона багатоквартирної забудови з обмеженням поверховості по умовах зон регулювання забудови» та Р-2 «Ландшафтно-рекреаційна зона загальноміського значення». У зв'язку з наведеним, позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою через не відповідність місця розташування земельної ділянки містобудівній документації м. Чернігова. Крім того, відповідач зазначив, що у разі виділення позивачу спірної земельної ділянки у власність для індивідуального гаражного будівництва, буде обмежено права на задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Також ОСОБА_1 встановлено металевий гараж без дозвільних документів, документи про наявність у його власності спеціального автомобіля з ручним керуванням та технічного паспорту на такий автомобіль надано не було. Крім того, ОСОБА_1 відповідно до довідки не придатний до керування автомобілем.
Разом з тим, відповідач вважає, що позивач не позбавлений права розміщувати автомобіль на прибудинковій території у визначених для цього місцях.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій він заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов необхідно задовольнити, з урахуванням таких обставин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 1 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с. 4). Позивач має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1) (а.с. 5). Відповідно до довідки МСЕК №1 від 05.11.2019 ступінь втрати професійної працездатності у відсотках становить 80% (а.с. 7).
Відповідно до виписки-епікриза від 20.09.2019 №11080/968 ОСОБА_1 має захворювання остеохондроз поперекового відділу хребта. Спондилолістез L4 хребця з абсолютним стенозом хребцевого каналу на цьому рівні. Позивачу рекомендовано обмеження навантаження (ходіння з ходунками або милицями) (а.с. 9).
Відповідно до медичної довідки від 22.07.2020, ОСОБА_1 не придатний до керування автомобілем (а.с. 11).
З 23.07.2020 позивач перебуває на обліку для безкоштовного забезпечення автомобілем зі звичайним керуванням в порядку позачергової черги, про що зазначено у довідці від 28.08.2020 №01-10/338-13 (а.с. 12).
Позивач має посвідчення водія, у його власності є автомобіль марки «CHEVROLET» (а.с. 13,14)
Згідно із актом від 08.02.2021 №1486, під час обстеження ділянки місцевості за адресою: м. Чернігів, вул. Савчука, на відстані 20 метрів від будинку №11, було виявлено тимчасовий металевий гараж, розмірами 3-5 метрів, пофарбований у червоний колір (а.с. 66-67).
Разом з тим, починаючи з грудня 2019 року ОСОБА_1 звертався до Чернігівської МР із заявами про надання йому дозволу на встановлення металевого гаражу біля його будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 16-23, 25).
06.07.2021 ОСОБА_1 на підставі статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» звернувся до Чернігівської МР із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею, 18,48 м2, в АДРЕСА_1 , для індивідуального гаражного будівництва. До заяви ним було додано відповідний пакет документів (а.с. 68-73).
Рішенням Чернігівської МР від 26.08.2021 №10/VIII-39 позивачу відмовлено у наданні бажаного дозволу відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, а саме через невідповідність заявленої до відведення земельної ділянки містобудівній документації (земельна ділянка віднесена до зон Ж-2-р «Житлова зона багатоквартирної забудови з обмеженням поверховості по умовах зон регулювання забудови» та Р-2 «Ландшафтно-рекреаційна зона загальноміського значення» згідно з планом зонування Тимчасового порядку використання територій міста Чернігова) (а.с. 76).
При прийняте рішення позивача повідомлено листом від 01.09.2021 №6535/2-08/21 (а.с. 75).
Вважаючи, що вказане рішення прийняте із порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Згідно частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною п'ятою статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» установлено, що органи місцевого самоврядування забезпечують виділення земельних ділянок особам з інвалідністю із захворюваннями опорно-рухового апарату під будівництво гаражів для автомобілів з ручним керуванням поблизу місця їх проживання.
Відповідно до підпункту 9 пункту «б» частини 1 статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: вирішення відповідно до законодавства питань про подання допомоги особам з інвалідністю, ветеранам війни та праці, сім'ям загиблих (померлих або визнаних такими, що пропали безвісти) військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас (крім військовослужбовців строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу) або відставку, особам з інвалідністю з дитинства, багатодітним сім'ям у будівництві індивідуальних жилих будинків, проведенні капітального ремонту житла, у придбанні будівельних матеріалів; відведення зазначеним особам у першочерговому порядку земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва та городництва (підпункт 2 пункту «а» частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Водночас, суд зазначає, що у статті 118 Земельного кодексу України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:
- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);
- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);
- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Таким чином, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража може бути невідповідність місця розташування об'єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.
Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.
Також, згідно позиції Верховного суду України. Викладеної у постановах від 10.12.2013 у справі №21-358а13, від 11.10.2016 у справі №806/3787/13-а, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність (користування). Відтак, формальні підстави в не наданні дозволу свідчать про зловживання своїм обов'язком відповідача надати такий дозвіл у відповідності до вимог закону, чим порушуються права позивача, гарантовані Конституцією України.
Згідно із статтю 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно із частиною другою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.
Відповідно до змісту пункту 9 рішення Чернігівської міської ради від 26.08.2021 №10/VIII-39, спірна земельна ділянка віднесена до зони Ж-2-р «Житлова зона багатоквартирної забудови з обмеженням поверховості по умовах зон регулювання забудови» та Р-2 «Ландшафтно-рекреаційна зона загально-міського значення» згідно з планом зонування Тимчасового порядку використання території м. Чернігова.
Тобто, згідно оскаржуваного рішення, відповідачем розташування бажаної позивачем земельної ділянки віднесено одночасно до двох різних типів території, а саме: 1) Ж-2-р «Житлова зона багатоквартирної забудови з обмеженням поверховості по умовах зон регулювання забудови»; 2) Р-2 «Ландшафтно-рекреаційна зона загально-міського значення».
Разом з тим, згідно схеми бажаного розташування гаражу, позивачем визначено місце земельної ділянки на відстані 15 метрів від будинку АДРЕСА_1 (а.с. 73).
Відповідачем, в свою чергу, на викопіюванні з плану міста позначено орієнтовне місцезнаходження бажаної позивачем земельної ділянки (а.с. 104-105), згідно якого спірна земельна ділянка не знаходиться на території Р-2 «Ландшафтно-рекреаційна зона загально-міського значення».
Тобто, відповідачем не визначено чітке місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки відносно відповідного типу території. У свою чергу, відповідно до листа Управління архітектури та містобудування Чернігівської міськради від 22.04.2021 №01-09/-вн, спірна ділянка розташована на межі вказаних вище зон, однак до них не віднесена (а.с. 78)
Разом з тим, відповідно до листа КП «Муніципальна варта» Чернігівської міської ради від 23.01.2020 №40, за інформацією управління земельних ресурсів, земельна ділянка, запроектована для встановлення металевого гаража, знаходиться в межах прибудинкової території багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 26).
Таким чином, із оскаржуваного рішення неможливо встановити, яким саме вимогам не відповідало місце розташування спірної земельної ділянки. Саме по собі посилання Чернігівської МР на невідповідність заявленої до відведення земельної ділянки містобудівній документації згідно з планом зонування Тимчасового порядку використання території м. Чернігова не спростовує факту того, що рішення є невмотивованим належним чином, оскільки невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.
При цьому, в силу вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів наявності у нього у власності спеціального автомобіля з ручним керуванням, а сам ОСОБА_1 згідно наданої до матеріалів справи медичної довідки непридатний до керування автомобілем, зважаючи на те, що наведені у відзиві обставини не були підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладеною у відповідному рішенні.
Таким чином, відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, що не передбачені законодавством.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, керуючись принципом верховенства права, частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги мають бути задоволені шляхом визнання протиправним та скасування пункту 9 рішення Чернігівської міської ради від 26.08.2021 №10/VIII-39 про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки біля будинку АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0019 га, для будівництва індивідуального гаража; зобов'язання Чернігівської міської ради на найближчому пленарному засіданні повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.07.2021 (вх. №Б-4882-1-09) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,0019 га, для будівництва індивідуального гаража, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов має бути задоволений у повному обсязі.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту рішення - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати пункту 9 рішення Чернігівської міської ради від 26.08.2021 №10/VIII-39 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки біля будинку АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0019 га, для будівництва індивідуального гаража.
Зобов'язати Чернігівську міську раду на найближчому пленарному засіданні повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.07.2021 (вх. №Б-4882-1-09) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,0019 га, для будівництва індивідуального гаража, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 08 листопада 2021 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач: Чернігівська міська рада (код ЄДРПОУ 34339125, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000).
Суддя С.В. Бородавкіна