01 листопада 2021 року Чернігів Справа № 620/8746/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Житняк Л.О.
за участі секретаря Бородулі В.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Подлуцького М.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації про скасування припису,
Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, в якому просить скасувати Припис відповідача від 20.07.2021 №15-2236/8.
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що всупереч наявним дозвільним документам, 20.07.2021 року мною отримано припис Департаменту культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 20.07.2021 №15-2236/8 про негайне припинення земельних робіт на зазначеному об'єкті та рекомендацію звернутися до фахівців-археологів для дослідження виявлених археологічних об'єктів на недослідженій території земельної ділянки. Вважає вказаний припис винесеним з порушенням норм чинного законодавства та з метою незаконного впливу на його господарську діяльність.
Суд ухвалою від 05.08.2021 відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові з наданням додаткових пояснень.
Відповідач в судове засідання не з'явився. При цьому, у межах встановленого судом строку відзив на позов не подав. 17.09.2021 ним було подано клопотання про продовження терміну подачі відзиву. При цьому, судом встановлено, що ухвалу про відкриття провадження відповідачем отримано 09.08.2021. З огляду на вказане, враховуючи, що відповідач пропустив 15-денний строк, встановлений ухвалою суду від 05.08.2021, для подачі відзиву на позов, суд не прийняв клопотання та поданий 22.09.2021 відзив до уваги.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Позивач є власником нежитлової будівлі АДРЕСА_1 .
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 м.Ніжин занесено до «Списку історичних населених місць України». Відповідно до історико-архітектурного опорного плану затвердженого наказом Міністерства культури України від 26.04.2013 № 364 зазначена земельна ділянка розташована в охоронній зоні пам'ятки археології місцевого значення окольне місто «Крепость» літописного м. Нєжатин Х-ХІХ ст. (№3718-6), взятої на облік розпорядженням представника Президента України в Чернігівській області від 08.10.1993 №459 в історичному ареалі м. Ніжина.
Від Департаменту культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, позивачем отримано висновок від 14.01.2020 №04-П до робочого проекту «Реконструкція існуючої будівлі електростанції з будівництвом прибудови та надбудови під тортово-офісні приміщення по АДРЕСА_1», яким погоджено роботи з реконструкції існуючої будівлі електростанції з будівництвом прибудови та надбудови під торгово-офісні приміщення по АДРЕСА_1.
Листом від 14.05.2021 Міністерство культури та інформаційної політики України надіслало позивачу дозвіл від 14.05.2021 №22-029з на проведення земляних робіт з метою виконання будівельних робіт по об'єкту «Реконструкція існуючої будівлі електростанції з будівництвом прибудова на надбудови під торгово-офісні приміщення по АДРЕСА_1», виданий Міністерством культури та інформаційної політики України в межах повноважень визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини» й Положенням про Міністерство культури та інформаційної політики України, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 16.10.2019 №885. Згідно дозволу термін проведення земляних робіт до 31.12.2021. А також визначено, що земельні роботи проводяться відповідно до проектної документації розробленої та погодженої у встановленому законодавством порядку в тому числі Міністерством культури та інформаційної політики України від 17.04.2021 за №113/6.11.1, з урахуванням результатів археологічних досліджену попередніх років.
03.06.2021 між Інститутом археології НАН України та ПФОП ОСОБА_1 укладено договір на проведення науково-рятувальних археологічних досліджень (нагляду за земляними роботами) загальною площею 369,75 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.
До 01.07. 2021 було проведено нагляд на площі 190 кв.м. У результаті нагляду під перекопом, потужністю до 3,5 м (фундаменти раніше існуючих будівель) виявлено плями об'єктів XVII-XVIII ст.
Позивачу було повідомлено про те, що співробітники Інституту археології НАН України, які проводять нагляд за земляними роботами за умовами договору від 03.06.2021 №76 між Інститутом археології НАН України та ФОП ОСОБА_1 на проведення науково-рятувальних археологічних досліджень (нагляду за земляними роботами) загальною площею 369,75 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 будуть відсутні з 01 по 12 липня 2021 року, у зв'язку з забезпеченням діяльності Воронезької археологічної експедиції, для проведення археологічної практики СумДПУ ім. А.С. Макаренка.
19.07.2021 до Департаменту надійшла Доповідна записка від автора кваліфікаційного документу на проведення науково-рятувальних археологічних розкопок та археологічного нагляду на території м.Ніжин Чернігівської області №048/21, заступника начальника Лівобережної археологічної експедиції Інституту археології НАН України ОСОБА_6 та акт від 12.07.2021 підписаний співробітниками Інституту археології НАН України ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про те що 12.07.2021, під час обстеження території по АДРЕСА_1 на предмет дотримання пам'яткоохоронного законодавства, представниками Інституту археології НАН України виявлено факт порушення чинного пам'яткоохоронного законодавства при проведенні земляних робіт. Так, в Акті від 12.07.2021 (а.с.84) зазначено, що до 01 липня було проведено нагляд на площі 190 кв.м. У результаті нагляду під перекопом, потужністю до 3,5 м (фундамент раніше існуючих будівель) виявлено плями споруд ХVІІ-ХVІІІ ст., що згідно діючого законодавства потребує укладення окремого договолу на проведення розкопок.
При цьому в Акті від 12.07.2021 також зазначено, що за час відсутності співробітників Інституту археології НАН України на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , замовником самовільно, порушуючи чинне законодавство, без присутності фахівців було викопано котлован розміром 29x10 м + 3,8x2,2 м, загальною площею орієнтовно до 300 кв.м та глибиною 3,5 м. На око на дні спостерігаються плями від споруд. Загальна площа біля 500 кв.м. що значно перевищує площу договору, яка становить 369,75 кв.м.
На підставі наданих матеріалів про порушення, директором Департаменту, як органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 було надіслано Припис із вимогою негайно припинити будь-які земляні роботи та рекомендацією звернутись до фахівців-археологів для дослідження виявлених археологічних об'єктів на недослідженій території земельної ділянки площею 369,75 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (а.с.15).
Відповідно в Приписі від 20.07.2021 зазначено: …«До 01 липня було проведено нагляд на площі 190 кв.м. У результаті нагляду під перекопом, потужністю до 3,5 м (фундамент раніше існуючих будівель) виявлено плями споруд ХVІІ-ХVІІІ ст., що потребує укладення окремого договолу на проведення охоронних археологічних досліджень виявлених обєктів…«».
…У результаті обстеження виявлено факт порушення чинного пам'яткоохоронного законодавства (абзац 1 ст.37 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст.92 Кодексу України про адміністративні правопорушення»).
На земельній ділянці по АДРЕСА_1 самовільно, без присутності фахівців-археологів, було відрито котлован розміром 29x10 м та 3,8x2,2 м, загальною площею орієнтовно до 300 кв.м., глибиною 3,5 м. На дні спостерігаються плями споруд.
Зазначені роботи здійснені без проведення охоронних археологічних досліджень на території пам'ятки археології місцевого значення. Вчинені дії могли призвести до часткового знищення стародавнього культурного шару та пошкодження археологічних об'єктів.»
Позивач, вважаючи вказаний припис протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.4 і 5 ст.54, ст.66 Конституції України культурна спадщина охороняється законом; держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність; кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані Законом України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон №1805-ІІІ).
Як проголошено у преамбулі вказаного Закону№1805-ІІІ, об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст.6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначені повноваження органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, до компетенції яких належить, зокрема:
здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно- правових актів про охорону культурної спадщини;
забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;
призначення відповідних охоронних заходів щодо пам'яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт;
видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;
Відповідно до Положення про Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації затвердженого розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 17.03.2020 №160, відповідач є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини в частині пам'яток археології, історії та монументального мистецтва Чернігівської обласної державної адміністрації.
Згідно з п.5 Положення відповідач, відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує захист об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; видає розпорядження та приписи щодо охорони пам'яток культурної спадщини місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках культурної спадщини, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини», дозволів або з відхиленням від них.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що відповідач є контролюючим органом з питань охорони культурної спадщини, до повноважень якого віднесено, зокрема, винесення припису щодо припинення порушень вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, в тому числі й зупинення виконання робіт на території об'єкта культурної спадщини.
При цьому, як встановлено частинами 1 і 2 ст.30 Закону №1805-ІІІ, органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
Відповідно до ст. 36 Закону №1805-III, якщо під час проведення будь-яких земляних робіт виявлено знахідку археологічного або історичного характеру, виконавець робіт зобов'язаний зупинити їхнє подальше ведення і протягом однієї доби повідомити про це відповідний орган охорони культурної спадщини, на території якого проводяться земляні роботи. Земляні роботи можуть бути відновлені лише згідно з письмовим дозволом відповідного органу охорони культурної спадщини після завершення археологічних досліджень відповідної території.
Згідно зі ст.37 Закону №1805-ІІІ будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об'єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.
Також згідно з ч.1 ст.35 Закону №1805-ІІІ проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного Припису, представником Інституту археології НАН України виявлено факт порушення чинного пам'яткоохоронного законодавства при проведенні позивачем земельних робіт по вул. Шевченка,25 м. Ніжині та в подальшому повідомлено про це відповідачу, який і склав Припис.
При цьому, як вбачається зі схеми земельної ділянки з зазначенням тих земельних ділянок (на схемі запроектовані прибудови), на яких потрібно проведення археологічних досліджень, виявлені археологом археологічні об'єкти - плями споруди знаходяться на території будівництва, на якій не потрібно здійснювати археологічні дослідження, адже вони знаходиться в межах існуючої будівлі, згідно схеми генерального плану, а не в запроектованих прибудовах. Тобто, позивач діяв в межах проекту «Реконструкція існуючої будівлі електростанції з будівництвом прибудови та надбудови під торгово-офісні приміщення по АДРЕСА_1».
Варто звернути увагу на те, що нежитлова будівля електростанції, що реконструюється, має глибину фундаменту 5,5 м (а.с.20), а в оскаржуваному приписі йдеться про те, що в котлованах на території будівництва, на глибині 3,5 м, на дні, спостерігаються плями споруд, що не може відповідати дійсності, адже при побудові будівлі електростанції, вже мали бути здійснені всі необхідні археологічні дослідження на глибину більшу ніж 5,5 м, що вказує на те, що на глибині існуючого фундаменту ( 5,5 м) проводились земляні роботи.
В дозволі від 14.05.2021 №22-029з (а.с.14) на проведення земляних робіт з метою виконання будівельних робіт по об'єкту «Реконструкція існуючої будівлі електростанції з будівництвом прибудови на надбудови під торгово-офісні приміщення по АДРЕСА_1», виданому Міністерством культури та інформаційної політики України міститься вказівка, що земельні роботи проводяться відповідно до проектної документацїі з урахуванням результатів археологічних досліджень попередніх років, що не було враховано відповідачем при вчиненні оскаржуваного припису.
Додатково слід зазначити, що згідно технічного звіту про інженерно-геологічні вишукування 16034-В складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівбудрозвідування», а саме пункту 14 розділу «Висновки та рекомендації» нормативні та розрахункові значення властивостей ґрунтів, якими рекомендується користуватися при розрахунках основ фундаментів, приведені в зведеній інженерно-геологічній колонці з таблицею нормативних значень показників властивостей ґрунтів (аркуш 31), там же подаються дані по початковому провідному тиску ґрунтів ІГЕ 2 та ІГЕ 3. На аркуші 31 вказаного звіту (а.с.20) міститься таблиця та графік, які вказують на те, що на глибині 4,40 метрів під будівлею, що реконструюється по АДРЕСА_1 знаходиться насипний ґрунт, а на глибині 5,50 метрів насипний ґрунт пісок мілкозернистий.
Згідно пункту 6.7.1 ДСТУ-Н Б В.1.1-ХХ:201Х до насипних ґрунтів відносяться переміщені або відсипані ґрунти природного' походження (техногенні) з порушеною структурою, що виникли в результаті засипання ярів та балок, котлованів, кар'єрів, місцевих понижень при плануванні територій ґрунтами, що отримані при розробці котлованів, траншей, планування території зрізанням, вскришних роботах, при відкритій розробці корисних копалин, атакож промислові звалища, будівельні та побутові відходи (антропогенні утворення). Характеризуються значною неоднорідністю складу, нерівномірною стисливістю, здатністю до самоущільнення на протязі часу, також ущільненням від вібраційних навантажень, замочування і розкладання органічних речовин, що містяться у насипу.
Тобто вказане підтверджує твердження позивача про те, що в котлованах на території будівництва, які мають глибину 3,5 м, не можуть спостерігатися плями споруд, адже при побудові будівлі електростанції вже були здійснені всі необхідні археологічні дослідження на глибину більшу ніж 3,5 м, а саме 5,50 м, що вказує на те, що на цій глибині грунт є насипним.
Тобто, оскільки під археологічні дослідження було погоджено площу 281,7 кв.м. (а.с.21), тому посилання відповідача на те, що на око на дні спостерігаються плями від споруд і загальна площа біля 500 кв.м значно перевищує площу договору, яка становить 369,75 кв.м, суд визнає необгрунтованою та не підтвердженою належними доказами.
Відповідач жодним чином не довів, що позивачем самовільно розрито площу 281,7 кв.м, зазначену у проекті «Реконструкція існуючої будівлі електростанції з будівництвом прибудови та надбудови під торгово-офісні приміщення по АДРЕСА_1». І як вже було зазначено, нежитлова будівля електростанції, що реконструюється, має глибину фундаменту 5,5 м (а.с.20), адже при будівлі електростанції, згідно шурфу-відслонення на глибині 5,5 м знаходиться насипний грунт та відсутній цільний пласт.
А отже, довільне трактування абзацу 1 ст.37 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст.92 Кодексу України про адміністративні правопорушення» щодо порушення чинного пам'яткоохоронного законодавства при відритті котловану загальною площею орієнтовно до 300 кв.м, глибиною 3,5 м суд визнає необгрунтованим та безпідставним.
З наведеного слідує, що позивачем в достатній мірі було дотримано вимог законодавства та дотримання проектної документації при проведенні земельних робіт по вищевказаній адресі, оскільки доказів знаходження археологічних об'єктів - плям споруд, позивачу та суду не надано. Тобто в Приписі вказано лише припущення суб'єкта владних повноважень, що призвело до незаконного зупинення будівництва.
Згідно наданих ФОП ОСОБА_2 , який є головним проектантом всіх робіт на будівництві, роз'яснень щодо виконання підготовчих робіт, а також проведення археологічних досліджень, викладених в листі від 23.072021 позивачу необхідно при проведенні підготовчих робіт і археологічних досліджень обов'язково передбачити стислі строки виконання робіт та недопущення зволоження основи існуючих фундаментів, що може призвести до замокання основи і руйнування існуючих стінових конструкцій.
При цьому, оскаржуваним Приписом відповідачем незаконно зупинено всі земельні роботи на об'єкті площею 1499,7 м2, а не на території де ніби-то виявлено археологічні об'єкти. В той же час позивач позбавлений можливості продовжувати роботи на території площею 369,75 м2 на яку діють дозвільні документи, та де визначено виконання робіт дуже стислими строками регламентованими дозволом та договором.
Відповідно до п. 14, 18 ст. 5 Закону №1805 до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об'єктах культурної спадщини. Видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток національного значення, об'єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорон и культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону №1805 проведення археологічних розвідок, розкопок інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони, культурної спадщини., що видасться виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.
Суд вважає, що позивачем дотримано вказаних вимог чинного законодавства та отримано всі необхідні дозволи для здійснення будівництва і земельних робіт для реконструкції існуючої будівлі електростанції з будівництвом прибудови та надбудови під торгово-офісні приміщення по АДРЕСА_1.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про скасування припису.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Так, право на правову допомогу гарантовано ст.ст.8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.
У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ч.1 ст.132 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).
Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
За змістом ст.134 КАСУ, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.7 та ч.9 ст.139 КАСУ розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч.1 ст.139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Також, за змістом ч.9 ст.139 КАСУ, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем та адвокатом Подлуцьким Максимом Олександровичем укладено договір про надання правової допомоги від 22.06.2021 №б/н. Також, позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано попередній опис розрахунку суми судових витрат до договору у розмірі на 8000 грн.
За змістом ч.3 ст.30 Закону України від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховується, серед іншого, складність справи, а гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).
А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» ( заява №58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 у справі №821/1594/17.
Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 у справі №803/1032/18 (касаційне провадження №К/9901/69188/18) підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Заперечень проти вказаної суми судових витрат на правову допомогу відповідачем не надано.
А отже, суд приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації про скасування припису задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати припис Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 20.07.2021 №15-2236/8.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 8,000,00 грн (вісім тисяч гривень) витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).
Відповідач - Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації (вул. Коцюбинського, 70, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02231672).
Повний текст рішення виготовлено 08 листопада 2021 року.
Суддя Л.О. Житняк