Справа № 420/6895/21
(додаткове)
08 листопада 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Одесі заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась справа позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю “АДОНІС”, товариство з обмеженою відповідальністю “ФАРМАСТОР”, товариства з обмеженою відповідальністю “АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО” про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
02 листопада 2021 року від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про вимогу зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити, нарахувати та виплачувати з дати звернення за призначенням пенсії (з 30.10.2020 року) пенсію за вислугу років на підставі п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ від 05.11.1994 року, зарахувавши періоди навчання з 01.09.1977 по 27.06.1980 до спеціального стажу, набутого як працівником охорони здоров'я, за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та про клопотання про помилково сплачених грошей (додаток 42 до позовної заяви).
В обґрунтування заяви представник позивача вказує, що судом досліджувалися докази щодо позовної заяви про зобов'язання відповідача зарахувати до спец стажу період навчання з 01.09.1977 по 27.06.1980, але з резолютивної частини рішення лишається незрозумілим чи визначився суд з вимогою зарахування до спец стажу позивача періоду навчання, адже суд відмовляє в задоволенні інших позовних вимог, не зазначають при цьому конкретно яких. Крім того, до позовної заяви було долучене клопотання про повернення помилково сплачених коштів, яке залишилось поза увагою суду.
Згідно ч. 2-5 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Позивач звертаючись до суду просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії № 155250009587 від 24.02.2021 року на заміну рішення № 155250002007 від 06.11.2020 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити, нарахувати та виплачувати з дати звернення за призначенням пенсії (з 30.10.2020 року) пенсію за вислугу років на підставі п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ від 05.11.1994 року, зарахувавши періоди навчання з 01.09.1977 по 27.06.1980; періоди роботи з 06.01.1981 по 15.10.1985 на посаді фармацевта аптеки № 6, з 14.12.2006 по 19.12.2008 на посаді фармацевта в товаристві з обмеженою відповідальністю “ФАРМАСТОР”, з 20.11.2015 по 12.04.2016 на посаді фармацевта в товаристві з обмеженою відповідальністю “АДОНІС”, а також період з 01.2004 по 01.02.2007, грудень 2015, з 01.01.2016 по 31.03.2016 в товаристві з обмеженою відповідальністю “АДОНІС”, період з 14.12.2006 по 19.12.2008 в товаристві з обмеженою відповідальністю “ФАРМАСТОР”, період з 23.12.2008 по 31.12.2009 та вересень 2001 в товаристві з обмеженою відповідальністю “АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО” - до спеціального стажу, набутого як працівником охорони здоров'я, за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24 лютого 2021 року № 155250009587 про відмову в призначенні пенсії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди роботи з 06.01.1981 року по 15.10.1985 року на посаді фармацевта в Аптеці № 247, з 14.12.2006 року по 19.12.2008 року на посаді фармацевта у ТОВ “Фармастор, з 20.11.2015 року по 12.04.2016 року на посаді фармацевта у ТОВ “Адоніс”; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2020 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому, в абзацах 1-2 на сторінці 7 рішення суду від 05 липня 2021 року судом зазначено, що позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати періоди навчання з 01.09.1977 по 27.06.1980; а також період з 01.2004 по 01.02.2007, грудень 2015, з 01.01.2016 по 31.03.2016 в товаристві з обмеженою відповідальністю “АДОНІС”, період з 14.12.2006 по 19.12.2008 в товаристві з обмеженою відповідальністю “ФАРМАСТОР”, період з 23.12.2008 по 31.12.2009 та вересень 2001 в товаристві з обмеженою відповідальністю “АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО” - до спеціального стажу, набутого як працівником охорони здоров'я, за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, проте будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження не зарахування вказаних періодів роботи позивачем суду не надано. При цьому, наданий позивачем запис на розрахунку стажу роботи не свідчить про не зарахування ГУ ПФУ в Одеській області спірних періодів роботи до спеціального стажу роботи позивача, ОСОБА_1 (а.с. 32).
В абзаці 3 на сторінці 10 рішення суду від 05 липня 2021 року вказано, що за таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24 лютого 2021 року № 155250009587 про відмову в призначенні пенсії; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди роботи з 06.01.1981 року по 15.10.1985 року на посаді фармацевта в Аптеці № 247, з 14.12.2006 року по 19.12.2008 року на посаді фармацевта у ТОВ “Фармастор, з 20.11.2015 року по 12.04.2016 року на посаді фармацевта у ТОВ “Адоніс”; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2020 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Таким чином, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року по справі № 420/6895/21 вирішено всі заявлені позовні вимоги, з приводу яких досліджувалися докази.
При цьому, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року по справі № 420/6895/21 набрало законної сили та оскаржене не було.
За таких підстав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення в частині вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити, нарахувати та виплачувати з дати звернення за призначенням пенсії (з 30.10.2020 року) пенсію за вислугу років на підставі п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ від 05.11.1994 року, зарахувавши періоди навчання з 01.09.1977 по 27.06.1980 до спеціального стажу, набутого як працівником охорони здоров'я, за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви було додано клопотання про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 458,64 грн., відповідно до ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», оскільки позивач оплатила судовий збір за клопотання про забезпечення доказів, проте не подавала його суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Таким чином, приписами ст. 7 Закону України «Про судовий збір» чітко визначені випадки за яких судовий збір повертається за ухвалою суду, серед яких відсутня така підстава як помилкова сплата судового збору.
В той же час, наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 затверджено Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який визначає процедуру, зокрема, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).
За таких підстав, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про повернення помилково сплачених коштів, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» слід відмовити.
При цьому, позивач не позбавлений можливості звернутися до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про повернення помилково сплачених коштів відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.
За таких підстав, дослідивши матеріали справи, відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність прийняття додаткового рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні клопотання про повернення помилково сплачених коштів.
Керуючись ст. ст. 132, 243, 246, 252, 255 КАС України, суд, -
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі № 420/6895/21, - задовольнити частково.
Прийняти додаткове рішення по справі № 420/6895/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю “АДОНІС”, товариство з обмеженою відповідальністю “ФАРМАСТОР”, товариства з обмеженою відповідальністю “АПТЕКА ГАЄВСЬКОГО” про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні заяви про повернення помилково сплачених коштів, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
В іншій частині заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі № 420/6895/21, - відмовити.
Додаткове судове рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України.
Додаткове судове рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук