Провадження № 1-кп/643/346/21
Справа № 643/7347/19
08.11.2021 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції з Покровською Виправною Колонією «№ 17» кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220470001012 від 27.02.2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Леб'яже Зачепилівського району Харківської області, громадянина України, із середньою освітою, який одружений, має неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо яких позбавлений батьківських прав, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий 18.11.2019 року Київським районним судом м. Харкова за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України, до остаточного покарання у виді арешту на строк 6 місяців
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
Обвинувачення, визнане судом доведеним
ОСОБА_4 27.02.2019 року в період часу з 02:00 год. до 03:00 год., точний час не встановлений, разом з невстановленою особою прийшов до приміщення квартири АДРЕСА_3 , де проживала його рідна сестра ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 . Далі ОСОБА_4 разом з ОСОБА_9 та невстановленою особою направився до кімнати, де безпричинно, діючи умисно та протиправно, реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи незаконність своїх дій, тримаючи в правій руці складний ніж, підійшов до ОСОБА_9 та, стоячи обличчям до нього, несподівано для останнього, рукояткою ножа наніс ОСОБА_9 почергово два удари в область скроневої частини голови зліва. Від нанесених ударів ОСОБА_9 впав на підлогу на спину. Після цього ОСОБА_4 , коли ОСОБА_9 лежав на спині на підлозі, наніс йому удар під око тильної стороною рукоятки ножа. Потім ОСОБА_4 , продовжуючи свої протиправні дії, коли ОСОБА_9 перебував в положенні лежачи на спині на підлозі кімнати, діючи з особливою зухвалістю та жорстокістю, тримаючи в правій руці ніж, відрізав лезом ножа ліву вушну раковину ОСОБА_9 та засунув останньому в рот шматок відрізаної лівої вушної раковини. Після цього ОСОБА_4 , тримаючи ніж в правій руці, з використанням ножа спричинив ОСОБА_9 травматичну екстракцію трьох зубів. Потім ОСОБА_4 рукояткою ножа, який тримав в правій руці, наніс ОСОБА_9 удари в область бокової частини голови зліва, в результаті чого ОСОБА_9 втратив свідомість. В той час, коли ОСОБА_9 знаходився без свідомості, ОСОБА_4 при невстановлених обставинах, спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носу зі зміщенням.
При зазначених обставинах згідно висновку судово-медичної експертизи №12-14/205-А/19 від 15.04.2019 року у ОСОБА_9 мали місце наступні тілесні ушкодження:
-важка черепно-мозкова травма з наявністю забитих ран та садин на обличчі, вдавленого перелому лівої скроневої кістки, пластинчатого епідурального крововиливу лівої скроневої області, осередкової контузії лівої скроневої долі, забою головного мозку, яка відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (п.п. 2.1.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень);
-травматична ампутація лівої вушної раковини, яка відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили за собою втрату загальної працездатності в розмірі 15 % (п.п. 2.2.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень);
-травматична екстракція трьох зубів, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (п.п. 2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень);
-перелом кісток носу зі зміщенням кісткових уламків, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (п.п. 2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).
Вказані тілесні ушкодження ОСОБА_9 при вищевказаних обставинах спричинив ОСОБА_4 , який після скоєного покинув приміщення квартири.
Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений
ОСОБА_4 визнається винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення підтверджується наступними зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- Показаннями потерпілого ОСОБА_9 , наданими суду, який пояснив, що у квартирі АДРЕСА_3 він проживав разом з дружиною ОСОБА_8 27.02.2019 року, приблизно о 2:00 - 3:00 год., йому зателефонував обвинувачений та попросив впустити його до будинку АДРЕСА_4 . Він відчинив двері, і обвинувачений разом з невідомою особою зайшов до будинку. Вони з обвинуваченим направились з прихожої в бік залу, обвинувачений йшов позаду нього. Він зайшов до зали, за ним до зали зайшов обвинувачений. Після цього обвинувачений його немов обігнав, обійшов, став навпроти і тильною стороною ручки ножа наніс йому удар у скроневу частину голови зліва. Довжина леза ножа складала приблизно 15-20 см. Під час нанесення вказаного першого удару обвинувачений стояв не за спиною у нього і не з боку, а попереду нього. Він особисто бачив, що перший удар йому наніс саме обвинувачений. Після цього удару був ще один удар, і він впав на підлогу на спину. Він не розуміє, з яких причин обвинувачений наніс йому вказаний удар. Після першого удару він спитав у обвинуваченого, що він робить. Після того, як він впав на підлогу та лежав на підлозі на спині, обвинувачений наніс йому удар під око тильної стороною рукоятки ножа. Потім обвинувачений відрізав йому вушну раковину та засунув її йому до рота. Після цього обвинувачений із застосування ножа спричинив йому екстракцію зубів. Під час цього йому також були спричинені рани губ. Під час вказаних вище подій він був ще при свідомості та особисто бачив, що саме обвинувачений відрізав йому вухо та спричинив видалення зубів. Потім, коли він також перебував на підлозі, обвинувачений наніс удар тильною частиною ножа у скроневу частину голови зліва. Цей удар обвинуваченого він також бачив особисто, оскільки до цього моменту був у свідомості та точно бачив, що все зазначене вище робив саме обвинувачений, а не інші особи. На його думку, під час перебування на полу після вказаних подій обвинувачений наніс йому два удари. Після цього він втратив свідомість. Свідомість до нього повернулась, коли він вже перебував у реанімації. Внаслідок вказаних дій обвинуваченого ним було втрачено 3 літри крові. Після вказаних подій він частково втратив пам'ять. Також внаслідок зазначених подій він отримав тяжку травму голови, наслідки якої відчуває до цього часу. З приводу травми голови йому нещодавно зробили операцію.
Після пред'явлення йому для огляду протоколу проведення слідчого експерименту від 15.03.2019 року, потерпілий підтвердив, що підписи у вказаному протоколі виконані ним особисто. Також зазначив, що в протоколі проведення слідчого експерименту обставини викладені правильно. В подальшому уточнив, що наполягає на тому, що після падіння обвинувачений спочатку наніс йому удар під око тильної стороною рукоятки ножа, потім відрізав вушну раковину, потім спричинив екстракцію зубів, а потім наніс удар в голову зліва.
Також потерпілий зазначив, що під час досудового розслідування будь-яке фізичне або психологічне насильство з боку слідчого або прокурора до нього не застосовувалось, всі документи у слідчого та прокурора ним підписувались добровільно.
- Даними заяви ОСОБА_8 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , адресованої начальнику Московського ОП ГУНП в Харківській області, згідно якої ОСОБА_8 , яка є користувачем квартири за вказаною вище адресою, надає свою добровільну згоду працівникам поліції на проведення огляду зазначеного її житла. Претензій до співробітників поліції не має.
- Даними протоколу огляду місця події від 27.02.2019 року з фотознімками та місцем події на мапі, згідно якого оглянутий вхід до будинку АДРЕСА_4 , та квартира АДРЕСА_1 зазначеного будинку. У вказаній квартирі на підлозі виявлені наступні об'єкти: предмет, зовні схожий на зуб людини; фрагмент (локон) волосся чорного кольору, схожий на жіноче волосся з голови; сліди речовини бурого кольору у вигляді калюжі неправильної геометричної форми розміром приблизно 60х40 см., яка трохи розмазана по поверхні дерев'яної підлоги та у середині якої маються темно-бурі згустки. В ході огляду місця події вилучені наступні об'єкти: предмет, схожий на зуб; фрагмент чорного волосся; змив речовини БК; 4 відрізки липкої стрічки зі слідами рук (том 3, а.с. 8-17).
- Даними протоколу огляду речей від 28.02.2019 року, згідно якого оглядом встановлено: опечатаний паперовий конверт білого кольору, в якому згідно протоколу огляду місця події від 27.02.2019 року знаходяться два марлевих тампони зі змивом речовини бурого кольору; опечатаний паперовий конверт білого кольору, в якому згідно протоколу огляду місця події від 27.02.2019 року знаходиться фрагмент предмету, схожого на зуб; опечатаний паперовий конверт білого кольору, в якому згідно протоколу огляду місця події від 27.02.2019 року знаходиться фрагмент (локон) волосся людини чорного кольору (том 3, а.с. 25).
- Даними постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 27.02.2019 року, згідно якої оглянуті паперові конверти в кількості 3 шт., в яких знаходяться предмет, схожий на зуб, фрагмент чоловічого волосся чорного кольору, марлеві тампони - визнані речовими доказами. Конверт з фрагментом чоловічого волосся чорного кольору переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_8 . Конверти з предметом, схожим на зуб, та марлевими тампонами постановлено зберігати в матеріалах кримінального провадження (том 3, а.с. 26).
- Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 15.03.2019 року з фототаблицею, згідно якого ОСОБА_9 у присутності понятих розповів та показав місце злочину і обставини, за яких він був вчинений. ОСОБА_9 повідомив, що 27.02.2019 року він спільно з ОСОБА_8 знаходився у приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_5 , куди прийшов обвинувачений разом з невідомим йому чоловіком. Далі він спільно з обвинуваченим пішов в кімнату, а ОСОБА_8 пішла на кухню. В кімнаті потерпілий стояв навпроти обвинуваченого обличчям друг до друга приблизно на відстані 0,5 м. Потерпілий показав, як обвинувачений, тримаючи в правій руці розкладний ніж (не розкритий), зажав у руці рукоятку та наніс йому один удар рукояткою в область виска зліва, а через декілька секунд обвинувачений наніс один удар рукояткою, зажатою в кулаці також в область вісочної частини голови зліва. Далі потерпілий пояснив, що він упав на спину на підлогу, після чого обвинувачений нагнувся над ним та, тримаючи в руках розкладний ніж з відкритим лезом, засунув лезо ножа в рот потерпілого та порізав верхню, нижню губи, а потім ударив один раз зажатою рукояткою ножа в кулаці в область лівого ока та один раз в область бокової частини голови зліва. Потім потерпілий пояснив, що він втратив свідомість, а коли прийшов в себе, то обвинувачений знов нагнувся над ним та наніс один удар рукояткою ножа в область лівого ока. Далі потерпілий пояснив, що коли він лежав на спині на підлозі, обвинувачений нагнувся над ним з розкладним ножом в руці та відрізав ножом його ліву вушну раковину. Як саме обвинувачений це зробив, потерпілий показати не може, так як з його слів втратив свідомість та прийшов до тями, коли його дружина була біля нього та зупиняла кровотечу з вушної раковини зліва. Далі потерпілий пояснив, що йому більше в той день удари ніхто не наносив і вони спільно з ОСОБА_8 бригадою швидкої допомоги були доставлені в лікарню. На цьому слідчий експеримент було закінчено (том 3, а.с. 19-24).
- Даними заяви ОСОБА_9 , адресованої начальнику Московського ОП ГУНП в Харківській області, згідно якої ОСОБА_9 просить органи поліції вжити заходів відносно ОСОБА_4 , який 27.02.2019 року спричинив йому тілесні ушкодження в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_5 .
- Даними висновку експерта № 15/237-С/2019, виконаного Обласним бюро судово-медичної експертизи Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, з якого вбачається, що згідно завіреної ксерокопії запиту № 959/01-27 від 11.03.2019 року, виданого ХМКЛШНМД ім. проф. О.І.Мещанінова, кров громадянина ОСОБА_9 - О (І) з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В. При проведенні судово-медичної експертизи двох марлевих тампонів-змивів, вилучених за адресою: АДРЕСА_5 , встановлено наступне: на одному тампоні-змиві (об'єкт № 1) виявлені сліди крові людини групи О (І) з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В. Таким чином, враховуючи результати досліджень, можна припустити, що дані сліди крові можуть походити від будь-якої людини з груповою належністю крові О (І) з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, яким міг бути потерпілий ОСОБА_9 . На тампоні-змиві (об'єкт № 2) сліди крові не виявлені (том 3, а.с. 32-34).
- Даними про пацієнта, наданими ХГ КБСНПМ ім. проф. А.І.Мещанінова, від 27.02.2019 року, згідно яких потерпілий ОСОБА_9 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 , доставлений МСП-202 у відділення політравми з дому через нанесення пошкоджень іншою особою з первинним діагнозом: ЗЧМТ, СГМ, УШ МТ лиц, гр кліт, ампутац л/вуха, діагноз ПДО: ЗЧМТ, СГМ, УШ МТ лиц, гр кліт, ампутац л/вуха (том 3, а.с. 5).
- Даними фотографії екрану монітора, на якому зафіксовані дані первинної реєстрації пацієнта ОСОБА_9 від 27.02.2019 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_5 , доставлений машиною швидкої допомоги із дому через нанесення пошкоджень іншою особою, первинний діагноз: ЗЧМТ, СГМ, УШ МТ лиц, гр кліт, ампутац л/вуха (том 3, а.с. 6).
- Даними фотографії, на якій зображено закривавлене обличчя потерпілого з травмованим лівим вухом (том 3, а.с. 7).
- Даними висновків відділення магнітно-резонансної томографії Комунального некомерційного підприємства «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» від 27.02.2019 року та 04.03.2019 року, згідно яких на серії отриманих томограм головного мозку ОСОБА_10 визначається вдавлений перелом лівої скроневої кістки із зануренням кісткових уламків інтракраніально до 8 мм, пластинчатим епідуральним крововиливом на рівні скроневої долі та корковою контузією прилеглих коркових відділів лівої скроневої долі. Масс-ефект відсутній. Бокові шлуночки симетричні, розміри шлуночків в межах норми. 3 та 4 шлуночки не змінені. Серединні структури не зміщені (том 3, а.с. 27).
- Даними виписки із медичної картки стаціонарного хворого Комунального некомерційного підприємства « Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» 1-е н/х відд. № 4849 від 15.03.2019 року, згідно якої ОСОБА_9 надійшов у стаціонар 27.02.2019 року, виписаний 15.03.2019 року. Повний діагноз: закрита черепно-мозкова травма; забій головного мозку; закритий вдавлений переломом лівої скроневої кістки; пластинчатий епідуральний крововилив лівої скроневої області; осередкова контузія лівої скроневої долі; травматична ампутація лівої вушної раковини; перелом кісток носа зі зміщенням уламків; травматична екстракція 11, 21, 22 зубів; забійна рана верхньої та нижньої губ. За слів хворого, побитий відомим (том 3, а.с. 18).
- Даними висновку експерта № 12-14/151-А/19 від 19.03.2019 року, виконаного Обласним бюро судово-медичної експертизи Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, згідно якого у зв'язку з подією, можливо 27.02.2019 року, у ОСОБА_9 мали місце пошкодження: важка черепно-мозкова травма з наявністю забитих ран та садин на обличчі, вдавленого перелому лівої скроневої кістки, пластинчатого епідурального крововиливу лівої скроневої області, осередкової контузії лівої скроневої долі, забою головного мозку; травматична екстракція 3 зубів; травматична ампутації лівої вушної раковини. Черепно-мозкова травма та травматична екстракція 3 зубів виникли внаслідок впливу тупих твердих предметів. Травматична ампутації лівої вушної раковини виникла внаслідок дії гострого предмета. Перелічені ушкодження могли виникнути за обставин, викладених в протоколі слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_10 від 15.03.2019 року, та відносяться: травма голови - до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (п. 2.1.3. Правил «Судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень»); травматична ампутація лівої вушної раковини - до тілесних ушокджень середньої тяжкості як така, що потягла за собою втрату загальної працездатності в розмірі 15 % (п. 2.2.3. Правил «Судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень»); травматична екстракція трьох зубів - до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я (п. 2.3.5. Правил «Судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень»). У зв'язку з ненаданням рентгенологічних знімків, підтвердити діагноз «перелом кісток носа» не виявляється можливим. (п. 4.13.4. Правил «Судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень») (том 33, а.с. 29-30).
- Даними Висновку експерта № 12-14/205-А/19 від 15.04.2019 року, виконаного Обласним бюро судово-медичної експертизи Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, згідно якого у зв'язку з подією, можливо 27.02.2019 року, у ОСОБА_9 мали місце пошкодження: важка черепно-мозкова травма з наявністю забитих ран та садин на обличчі, вдавленого перелому лівої скроневої кістки, пластинчатого епідурального крововиливу лівої скроневої області, осередкової контузії лівої скроневої долі, забою головного мозку; травматична екстракція 3 зубів; травматична ампутація лівої вушної раковини; перелом кісток носа із зміщенням кісткових уламків. Черепно-мозкова травма, травматична екстракція 3 зубів та перелом кісток носа із зміщенням кісткових уламків виникли внаслідок впливу тупих твердих предметів. Травматична ампутації лівої вушної раковини виникла внаслідок дії гострого предмета. Перелічені ушкодження могли виникнути за обставин, викладених в протоколі слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_10 від 15.03.2019 року, та відносяться: травма голови - до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (п. 2.1.3. Правил «Судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень»); травматична ампутація лівої вушної раковини - до тілесних ушкоджень середньої тяжкості як така, що потягла за собою втрату загальної працездатності в розмірі 15 % (п. 2.2.3. Правил «Судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень»); травматична екстракція трьох зубів - до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я (п. 2.3.3. Правил «Судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень»); перелом кісток носа із зміщенням кісткових уламків - до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я (п. 2.3.3. Правил «Судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень»). Виходячи з наявних даних, визначити кількість травмуючих впливів в область носа не виявляється можливим (том 3, а.с. 43-44).
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведеною повністю.
Оскільки потерпілий в судовому засіданні надав показання, згідно яких послідовність спричинення йому тілесних ушкоджень та етапи перебування його в свідомості під час вказаних подій, відрізняється від аналогічних даних, зазначених в протоколі проведення слідчого експерименту від 15.03.2019 року та в обвинувальному акті, суд, керуючись принципом безпосередності дослідження доказів та висновками щодо застосування норм права, викладеними в постанові Верховного Суду від 28.01.2021 року в справі № 390/361/15-к, надає перевагу показанням обвинуваченого, які надані безпосередньо в суді, та формулює визнане доведеним обвинувачення в редакції згідно показань потерпілого.
При цьому суд не вважає таке формулювання обвинувачення виходом за його межі, виходячи з наступного.
Час, місце, спосіб, кількість травматичних впливів на потерпілого, наслідки у вигляді спричинення йому певних тілесних ушкоджень, співпадають як у показаннях потерпілого, так і в обвинувальному акті та протоколі проведення слідчого експерименту від 15.03.2019 року з єдиною відмінністю, а саме.
За остаточними показаннями потерпілого, на яких він наполягав у судовому засіданні, обвинувачений після того, як він впав на підлогу, спочатку наніс йому удар під око тильної стороною рукоятки ножа, потім відрізав йому вушну раковину та засунув її йому до рота, після цього спричинив за допомогою ножа травматичну екстракцію трьох зубів. Після вказаних дій, під час яких потерпілий перебував у свідомості, обвинувачений наніс йому удар в область голови, від якого він втратив свідомість.
Згідно обвинувального акту, обвинувачений після падання потерпілого на підлогу, спочатку спричинив йому лезом ножа ушиблено-рвані рани верхньої і нижньої губ, потім рукояткою ножа, який тримав в правій руці, наніс потерпілому почергово два удари в область бокової частини голови зліва та в область лівого ока, в результаті чого потерпілий втратив свідомість. В той час, коли потерпілий знаходився без свідомості, обвинувачений при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носу зі зміщенням та травматичну екстракцію трьох зубів. Далі обвинувачений, продовжуючи свої протиправні дії, нахилився над потерпілим та, скориставшись його безпорадним станом, діючи з особливою зухвалістю та жорстокістю, тримаючи в правій руці ніж, відрізав лезом ножа ліву вушну раковину потерпілого, а коли потерпілий втратив свідомість, засунув останньому в рот шматок відрізаної лівої вушної раковини.
Яка вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 08.12.2020 року в справі № 278/1306/17, якщо характер та обсяг обвинувачення не залежать суттєвим чином від обставин, які суд уточнив в ході судового розгляду, відсутні підстави для висновку щодо виходу судом за межі пред'явленого обвинувачення.
Суд приходить до висновку, що формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, не пов'язане із зміною правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення, яке характеризується діями обвинуваченого та спричиненням їм певних тілесних ушкоджень потерпілому, а зводиться до уточнення послідовності тих же самих злочинних дій обвинуваченого щодо спричинення потерпілому тих же самих тілесних ушкоджень, а також уточнення факту перебування потерпілого в свідомості під час травматичної екстракції трьох зубів.
Враховуючи наведене, суд викладає обвинувачення, яке визнане доведеним, відповідно до показань потерпілого, наданих у судовому засіданні.
При цьому суд виключає з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, посилання на спричинення потерпілому ушиблено-рваних ран верхньої і нижньої губ, з наступних підстав.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 242 КПК України, слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи щодо встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.
Таким чином, належним та допустим доказом на підтвердження факту спричинення потерпілому ушиблено-рваних ран верхньої і нижньої губ, може бути виключно висновок відповідної експертизи.
Між тим ані висновок експерта № 12-14/151-А/19 від 19.03.2019 року, ані висновок експерта № 12-14/205-А/19 від 15.04.2019 року не містять даних щодо спричинення потерпілому ушиблено-рваних ран верхньої і нижньої губ.
Враховуючи наведене та керуючись принципом презумпції невинуватості, суд приходить до висновку щодо недоведеності спричинення потерпілому внаслідок злочинних дій обвинуваченого ушиблено-рваних ран верхньої і нижньої губ, та виключає посилання на вказані тілесні ушкодження з формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним.
Мотиви неврахування окремих доказів та відхилення доводів сторони захисту
Щодо показань обвинуваченого
В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення не визнав. Показав, що у вказані вище день та час перебував разом з сином ОСОБА_11 у лікарні, та не має жодного відношення до подій, зазначених в обвинувальному акті. Зазначив, що не перебував 27.02.2019 у квартири АДРЕСА_3 , де мешкала його рідна сестра ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 .
Вказані показання обвинуваченого суд вважає тактикою захисту, спрямованою на ухилення від відповідальності за вчинений злочин, та відхиляє, оскільки зазначені показання спростовуються сукупністю досліджених судом доказів, в тому числі особистими показаннями потерпілого, наданими суду, який був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
Щодо доводів захисника
Оцінюючи доводи захисника щодо недопустимості зібраних у справі доказів з підстав відсутності постанови про призначення слідчого та посилання в обґрунтування вказаної правової позиції на постанову Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.10.2021 року в справі № 724/86/20, суд керується таким.
Прокурор заперечувала проти вказаних доводів захисника, зазначивши, що постанова виноситься в разі призначення групи слідчих. Оскільки в даному кримінальному провадженні група слідчих не призначалась та проведення досудового розслідування було доручене одному слідчому, зазначений слідчий був визначений шляхом надання відповідного доручення, а не винесення постанови.
Судом під час дослідження матеріалів кримінального провадження встановлено, що документи в ньому оформлені слідчим ОСОБА_12 .
Суду надано доручення ст. слідчому СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області майору поліції ОСОБА_12 , видане начальником СВ Московського ВП підполковником поліції ОСОБА_13 , згідно якого слідчому ОСОБА_12 відповідно до вимог ст. 39, 214 КПК України доручено провести досудове розслідування за фактом подій, а саме 27.02.2019 року до оператора 102 від лікаря бригади № 202 надійшло повідомлення про те, що 27.02.2019 року за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження, а саме забій грудної клітини, забій мяких тканин обличчя, ЗЧМТ, травматична ампутація вушної раковини ліворуч, потерпілий доставлений до КЗОЗ ХМКЛШНМД ім. проф. О.І.Мєщанінова (ЖЄО № 9092 від 27.02.2019 року).
Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчим, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні з приводу спричинення ОСОБА_9 27.02.2019 року за адресою: АДРЕСА_5 , тілесних ушкоджень, а саме забою грудної клітини, забою мяких тканин обличчя, ЗЧМТ, травматичної ампутації вушної раковини ліворуч, є ОСОБА_12 .
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.10.2021 року в справі № 724/86/20, на яку посилався захисник, викладені наступні висновки щодо застосування норм права: за приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов'язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.
Таким чином, зазначені висновки щодо застосування норм права стосуються питання форми процесуального рішення, яким визначається саме група слідчих у кримінальному провадженні.
В даному кримінальному провадженні група слідчих не призначалась та не здійснювала досудове розслідування.
Крім того, в ухвалі Верховного Суду від 12.05.2021 року в справі № 663/267/19 вказаний суд, посилаючись на його ж попередню практику, зауважив, що визначення керівником органу досудового розслідування конкретного слідчого у формі письмового доручення, яке містить ті самі реквізити, що й постанова, зокрема: посада особи керівника органу досудового розслідування, час і місце складання доручення, підстави для його винесення (статті 39, 214 КПК), номер кримінального провадження, внесеного до ЄРДР, попередню правову кваліфікацію, та вказівки щодо проведення якісного, ефективного і оперативного досудового розслідування, є достатнім для наділення такого слідчого повноваженнями здійснювати досудове розслідування у конкретному кримінальному проваджені, а тому прийняття рішення саме у такій письмовій формі (а не у формі постанови) не свідчить, що досудове розслідування здійснювалося неуповноваженою особою і що отримані під час такого розслідування докази є недопустимими на цих підставах.
Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 25.08.2021 року, винесеній у вказаній вище справі.
Таким чином, визначення слідчого в даному кримінальному провадженні шляхом надання письмового доручення, не суперечило судовій практиці Верховного Суду, яка існувала станом на час досудового розслідування.
Також суд враховує, що у справі «Маслова та Налбандов (Maslova and Nalbandov) проти Російскої Федерації» (рішення від 24 січня 2008 року, скарга № 839/02) Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 3 Конвенції з прав людини та основоположних свобод через нездатність держави засудити працівників міліції та прокуратури, які неодноразово зґвалтували та іншим чином катували жінку, щодо яких було зібрано велику кількість переконливих і недвозначних доказів, які зрештою були визнані національним судом недопустимими через недотримання визначеної законом процедури порушення кримінальної справи щодо них.
В даному кримінальному провадженні потерпілий ОСОБА_9 спочатку відмовився надавати показання з приводу вчиненого щодо нього злочину. В подальшому змінив позицію та надав пояснення з приводу обставин вчиненого відносно нього злочину. В обґрунтування зміни позиції пояснив, що до цього часу йому ніхто не пояснив причини, з яких обвинувачений спричинив йому тілесні ушкодження. Внаслідок вказаних тілесних ушкоджень стан його здоров'я істотно погіршився, він до цього часу отримує лікування, переніс декілька операцій. Стан його здоров'я через спричинені обвинуваченим травми є таким, що може призвести до його смерті. Враховуючи наведене, він вирішив все ж таки надати показання суду з приводу вчиненого обвинуваченим злочину.
Таким чином, визнання всіх доказів недопустимими з підстав, зазначених захисником, не виправдає легітимних очікувань особи, котра зазнала шкоди, щодо застосування до обвинуваченого заходів кримінальної репресії і не узгоджуватиметься з визначеними у статті 2 КПК завданнями захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини. Відмова держави від кримінального переслідування обвинуваченого лише з огляду на недотримання вимог щодо форми письмового документу, яким був визначений конкретний слідчий в даному кримінальному провадженні, суперечитиме засадам як верховенства права і законності, так і диспозитивності, призведе до безкарності винного, а особу, котрій завдано шкоди, поставить у становище правової незахищеності і створить умови для її повторної віктимізації, тим більше з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який до цього вже неодноразово вчиняв насильство щодо своїх родичів.
На необхідності дотримання справедливого балансу між інтересами обвинуваченого, з одного боку, та потерпілого і суспільства, з іншого боку, наголошувала і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року в справі № 288/1158/16-к.
Враховуючи наведене вище, суд відхиляє вказані вище доводи захисника щодо недопустимості всіх зібраних у справі доказів через порушення процедури визначення слідчого, який здійснював досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.
Доводи захисника відносно того, що тілесні ушкодження потерпілому могла спричинити інша особа, яка прийшла з обвинуваченим, судом відхиляються, оскільки потерпілий в ході судового засідання неодноразово вказував саме на обвинуваченого як на особу, яка вчинила щодо нього насильство та спричинила тілесні ушкодження, та зазначав, що був при свідомості та особисто спостерігав вказані вище дії обвинуваченого.
Доводи захисника щодо невстановлення місця знаходження ножа, яким потерпілому були спричинені тілесні ушкодження, судом не можуть бути визнані підставою для виправдування обвинуваченого, оскільки його вина доведена сукупністю інших досліджених судом доказів.
Оцінюючи доводи захисника щодо недопустимості висновків судово-медичних експертиз, суд керується таким.
В обґрунтування вказаної правової позиції захисник посилався на показання потерпілого, надані в судовому засіданні, згідно яких перший удар йому був нанесений ззаду. Між тим згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 15.03.2019 року, під час нанесення першого удару потерпілий стояв навпроти обвинуваченого обличчям друг до друга. Враховуючи вказані суперечності в показаннях потерпілого, які за доводами захисника мали місце, останній просив визнати недопустимими висновки судово-медичних експертиз, які проводились у тому числі на підставі протоколу проведення слідчого експерименту від 15.03.2019 року та в яких зазначено, що ушкодження потерпілого могли виникнути за обставин, викладених в протоколі слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_10 від 15.03.2019 року.
Між тим потерпілий в ході судового засідання уточнив показання щодо механізму нанесення йому першого удару з боку обвинуваченого та остаточно надав показання, згідно яких під час нанесення першого удару обвинувачений стояв не за спиною у нього і не з боку, а більше попереду нього. Зазначив, що спочатку до зали зайшов він, за ним зайшов обвинувачений, який потім обігнав та обійшов нього, став навпроти нього і наніс удар.
Таким чином, показання потерпілого щодо розташування обвинуваченого відносно нього під час нанесення першого удару, є стабільними, послідовними та узгоджуються з даними протоколу проведення слідчого експерименту від 15.03.2019 року.
Враховуючи наведене, суд відхиляє вказані вище доводи захисника.
Доводи захисника відносно того, що згідно обвинувального акту подія злочину мала місце в період часу з 2-00 год. до 3-00 год. ночі, а огляд місця події згідно протоколу був розпочатий о 06-00 год. та поліція не могла приїхати через 3-4 години, у зв'язку з чим у захисника виникають сумніви в достовірності інформації, судом відхиляються, оскільки будь-яких даних, які б свідчили про неправомірність дій працівників поліції або фальсифікацію ними документів, судом не отримано.
Оцінюючи доводи захисника відносно того, що в протоколі огляду місця події на його початку зазначено, що огляд проводиться за адресою: АДРЕСА_4 , на фототаблиці додатково зазначена квартира АДРЕСА_6 , в інших матеріалах справи міститься посилання на квартиру АДРЕСА_1 , суд керується таким.
Як вбачається з протоколу огляду місця події, в ньому спочатку описується територія навколо будинку АДРЕСА_4 . В подальшому, згідно даних протоколу огляду, учасники вказаної слідчої дії проходять до квартири АДРЕСА_1 , описують вхід до зазначеної квартири, після чого заходять у квартиру та описують її внутрішній стан.
Таким чином, в протоколі огляду місця події описані як територія навколо будинку АДРЕСА_4 , так і квартира АДРЕСА_1 зазначеного будинку.
З інших матеріалів кримінального провадження також вбачається, що злочин був вчинений у квартирі АДРЕСА_1 вказаного вище будинку.
Описка в номері квартири в фототаблиці, на переконання суду, сама по собі не може свідчити про недопустимість протоколу огляду місця події, оскільки в останньому правильно зазначений номер квартири, в якій було вчинено злочин.
Крім того, учасниками справи не заперечувалась достовірність та автентичність даних (зображень), викладених в фототаблиці.
Враховуючи наведене, суд відхиляє вказані вище доводи захисника.
Оцінюючи доводи захисника щодо недопустимості протоколу огляду місця події та всіх доказів, які вилучені в ході вказаного огляду, з підстав того, що заява ОСОБА_8 щодо згоди на огляд помешкання адресована на ім'я начальника відділу поліції, проте останній огляд не проводив, суд керується таким.
Як встановлено судом, письмова заява ОСОБА_8 щодо надання добровільної згоди на огляд квартири дійсно адресована на ім'я начальника Московського ВП ГУНП в Харківській області. Проте в самій заяві зазначено, що ОСОБА_8 дає добровільну згоду на проведення огляду працівникам поліції Московського ВП. Також у заяві ОСОБА_8 зазначено, що вона не має претензій до співробітників поліції.
Таким чином, як вбачається із змісту вказаного документу, ОСОБА_8 надала згоду на огляд житла працівниками поліції Московського ВП ГУНП в Харківській області, а не особисто начальником вказаного відділу.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо безпідставності зазначених доводів захисника.
Оцінюючи доводи захисника щодо недопустимості протоколу огляду місця події та всіх доказів, які вилучені в ході вказаного огляду, з підстав того, що ОСОБА_8 , яка надавала згоду на огляд квартири, не є її власницею, суд керується таким.
Згідно ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті. Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення.
З диспозиції вказаної норми вбачається, що відповідна згода на проникнення до житла має бути надана не його власником, а особою, яка володіє відповідним житлом.
В заяві ОСОБА_8 зазначено, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_5 та є користувачем вказаної квартири.
В протоколі огляду місця події зазначено, що огляд проводиться за участю власника (користувача) приміщення чи іншого володіння особи - ОСОБА_8 , яка мешкає: АДРЕСА_5 .
Таким чином, ОСОБА_8 надавала згоду на огляд житла не як його власниця, а як володілець та користувач відповідної квартири, що не суперечить положенням ст. 233 КПК України.
Враховуючи наведене вище, суд відхиляє доводи і аргументи захисника, які ним висловлювались в обґрунтування необхідності постановлення виправдувального вироку щодо ОСОБА_4 .
Щодо інших доказів
Наданий стороною обвинувачення висновок експерта № 2/264СЕ-19 від 19.03.2019 року, виконаний Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, згідно якого на даних для дослідження чотирьох відрізках липкої стрічки відкопійовано сім слідів пальців рук, які для ідентифікації особи придатні (том 3, а.с. 35-42), суд не враховує, оскільки приходить до висновку, що зазначений доказ не доводить будь-яку з обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Висновку експерта, який дозволив би ідентифікувати особу або осіб, чиї відбитки слідів пальців рук зафіксовано на вказаних вище відрізках ліпкої стрічки, суду не надано.
Наданий стороною обвинувачення лист Комунального некомерційного підприємства Харківської міської ради «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мещанінова» № 01-30/739 від 17.04.2019 року (том 3, а.с. 45), дані щодо фактичних витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння ОСОБА_9 , який перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні № 1 з 27.02.2019 року по 28.02.2019 року (том 3, а.с. 46) та дані щодо фактичних витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння ОСОБА_9 , який перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні № 1 з 01.03.2019 року по 15.03.2019 року (том 3, а.с. 47), суд не враховує, оскільки цивільного позову про відшкодування зазначених витрат ані лікарнею, ані прокурором, ані будь-якої іншою особою не пред'явлено.
ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що є рідною сестрою обвинуваченого. З потерпілим ОСОБА_9 вона проживає однією сім'єю без реєстрацію шлюбу. Він надання інших показань відмовилась, скориставшись правом не давати показання щодо обвинуваченого, який є її рідним братом. Враховуючи наведене, суд не може визначити вказані вище показання ОСОБА_8 такими, що доводять факт вчинення обвинуваченим вказаного вище злочину.
Призначення покарання
Дані про особу обвинуваченого
ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за його показаннями на психічні захворювання не страждає.
Згідно пояснень ОСОБА_4 , він має неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як вбачається з рішення Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2017 року, ОСОБА_4 позбавлений батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 3, а.с. 54-55).
Згідно Протоколу № 2 засідання постійно діючої робочої комісії Київського району м. Харкова з питань координації дій щодо попередження насильства в сім'ї від 09.02.2016, визнано факт вчинення психологічного насильства над молодшою та старшою дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з боку батька ОСОБА_4 (том 3, а.с. 56).
Відповідно до листа начальника сектору Київського ВП ГУНП України в Харківській області, вказаним відділом поліції ОСОБА_4 поставлений на профілактичний облік як насильник в сім'ї, який 06.10.2015 року скоїв насилля в родині (том 3, а.с. 57).
ОСОБА_4 раніше судимий згідно вироку Київського районного суду м. Харкова від 18.11.2019 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України, до остаточного покарання у виді арешту на строк 6 місяців. Кримінальні правопорушення, за вчинення яких ОСОБА_4 засуджений згідно вказаного вироку, вчинені 26.03.2017 року та 26.02.2019 року. Вказаний вирок набув чинності 19.12.2019 року (том 2, а.с. 89-91).
Із вказаного вироку вбачається, що ОСОБА_4 визнаний винним у спричиненні своєму тестю ножом непроникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки, а також у завданні своїй дружині ОСОБА_14 тілесних ушкоджень рукою, в якій тримав кілограмову гантелю.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08.01.2020 року внесено уточнення до вказаного вироку та зазначено в резолютивній частині «Строк відбування покарання обчислювати з моменту набуття вироком законної сили» (том 2, а.с. 92).
Таким чином, злочин, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнається винним згідно даного вироку суду, вчинений ним до постановлення вироку Київського районного суду м. Харкова від 18.11.2019 року.
Згідно листа Харківської медичної частини № 27 Філії у Харківській та Луганській областях Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» № 324 вих19 від 12.06.2019 року, ОСОБА_4 перебуває на диспансерному обліку в медичній частині з діагнозом: МРТБ (23.03.17) легень (інфільтративний), паліативне лікування з 25.05.2017 року, кат. 4 ког. 1. ОСОБА_4 за станом здоров'я рекомендовано продовжити лікування в умовах Покровської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 17, де ОСОБА_4 перебуває станом на даний час.
Зазначені дані щодо стану здоров'я ОСОБА_4 підтверджуються даними рішення Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2017 року, згідно якого ОСОБА_4 з 29.11.2012 року перебуває на диспансерному обліку з приводу заразної форми хіміорезистентного туберкульозу легень, інфільтративна форма з деструкцією легеневої тканини.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого у відповідності до вимог ст. 66 та 67 КК України, судом не встановлено.
Застосовне законодавство
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Положеннями ч. 4 ст. 70 КК України передбачено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Мотиви призначення покарання
При призначенні ОСОБА_4 покарання суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного та призначає покарання у межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Враховуючи стан здоров'я ОСОБА_4 , суд не вбачає підстав для призначення покарання у виді 7 років позбавлення волі, на чому наполягала сторона обвинувачення.
Разом з тим, враховуючи відсутність обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , характер та спосіб його дій, якими він завдав тілесні ушкодження потерпілому, суд не вбачає підстав для призначення покарання у виді мінімальної санкції ч. 1 ст. 121 КК України.
Початок строку відбування покарання
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 26.03.2019 року щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 26.03.2019 року.
Обвинувачений у судовому засіданні не заперечував, що був затриманий 26.03.2019 року.
Враховуючи наведене, початок строку відбування покарання ОСОБА_4 суд обчислює з 26.03.2019 року.
Вирок Київського районного суду м. Харкова від 18.11.2019 року був постановлений та набрав законної сили в період часу, коли щодо обвинуваченого в даному кримінальному провадженні був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З вироку Київського районного суду м. Харкова від 18.11.2019 року вбачається, що у кримінальній справі, яка перебувала в провадженні Київського районного суду м. Харкова, запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
Разом з тим, оскільки ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08.01.2020 року внесено уточнення до вказаного вироку та зазначено в резолютивній частині «Строк відбування покарання обчислювати з моменту набуття вироком законної сили» та, таким чином, фактично визначено, що ОСОБА_4 почав відбувати покарання з моменту набрання законної сили вироком Київського районного суду м. Харкова від 18.11.2019 року, тобто з 19.12.2019 року, суд з урахуванням наведеного вважає за необхідне під час ухвалення вироку в даному кримінальному провадженні зарахувати в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень в даній кримінальній справі, покарання, відбуте повністю за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КПК України.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку
Щодо запобіжного заходу
Прокурор в судовому засіданні просив продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого.
Відповідно до ст. 374 КПК України суд у вироку в тому числі зазначає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Згідно ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, а також до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.
Крім того, у рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи, що ОСОБА_4 згідно даного вироку визнається винним у вчиненні тяжкого злочину проти здоров'я особи, суд приходить до висновку щодо доведеності ризиків, зокрема ризику переховування обвинуваченого через тиск тягаря відбування покарання, а також ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, та неможливості запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Також суд вважає доведеним, що вказані ризики станом на час ухвалення вироку не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти.
Крім того, суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи ОСОБА_4 .
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинуваченого залишити обраний раніше, а саме тримання під вартою.
Щодо інших питань
Питання про процесуальні витрати в розмірі 1430,00 грн., пов'язані в проведенням експертизи, суд вирішує у відповідності до ст. 124 КПК України.
Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлений.
Керуючись ст. 128-129, 369-371, 373-377 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного згідно вироку Київського районного суду м. Харкова від 18.11.2019 року, більш суворим покаранням, призначеним згідно даного вироку, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 26.03.2019 року. Зарахувати в строк покарання строк тримання ОСОБА_4 під вартою з 26.03.2019 року, а також покарання у виді арешту на строк 6 (шість) місяців, відбуте повністю за вироком Київського районного суду м. Харкова від 18.11.2019 року, виходячи із співвідношення, згідно якого одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити обраний раніше - у вигляді тримання під вартою.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертизи № 2/264/СЕ-19 від 19.03.2019 в розмірі 1430,00 грн. (одна тисяча чотириста тридцять гривень).
Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Конверти, в яких знаходяться два марлевих тампони зі змивом речовини бурого кольору, а також фрагмент предмету, схожого на зуб, долучені до матеріалів кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ, а саме конверт з фрагментом волосся чорного кольору, переданий на зберігання ОСОБА_8 - вважати повернутим законному володільцю.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для ОСОБА_4 - протягом тридцяти днів з моменту вручення йому копії даного вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1