Справа № 201/11300/21
Провадження № 1-кс/201/3307/2021
Іменем України
05 листопада 2021 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_6 , про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041650000959 від 03.11.2021р., за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
Слідчий погодженим з прокурором звернувся до суду з клопотанням про арешт майна. В обґрунтування заявленого клопотання слідчий посилався на те, що в провадженні слідчого відділення ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041650000959 від 03.11.2021 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що працівниками патрульної поліції 03.11.2021 року близько о 03:00 год. перебуваючи біля буд. АДРЕСА_1 виявлено гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вів себе підозріло. Працівниками патрульної поліції прийнято рішення про проведення поверхневої перевірки відповідно до ст. 34 ЗУ «Про Національну Поліцію». На запитання чи є у гр. ОСОБА_7 , при собі заборонені речі останній відповів, що так, у нього в портфелі мається наркотичні засоби. В подальшому на місце події було викликано СОГ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.
03.11.2021 року слідчим СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_7 . Під час затримання за участю адвоката та двох понятих, яким було роз'яснено їх права та обов'язки проведено особистий обшук ОСОБА_7 , в ході якого було виявлено та вилучено:
- мобільний телефон моделі «Хіаоmі mі Мах 3» (імеі: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ), сім-карта НОМЕР_3 , котрий поміщено до спец, пакету SUD 1057738;
- 1 сліп-пакет з сухою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яку поміщено у спецпакет SUD 1057737;
- металевий гріндер зі слідами речовини рослинного походження зеленого кольору, який поміщено у спецпакет SUD 1057695;
- 10 сліп-пакетів з сухою речовиною рослинного походження зеленого кольору, які поміщено у спецпакет SUD 1057740;
- 1 сліп-пакет з сухою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яку поміщено у спецпакет SUD 1057739;
- упаковка сліп-пакетів, електронні ваги, які поміщено до спецпакету SUD 1057736.
Вищевказані речі вилучено до ВП № 5 ДРУГІ ГУНП в Дніпропетровській області.
В рамках кримінального провадження всі вилучені речі визнано речовими доказами. На думку слідчого, вони можуть мати доказове значення в рамках досудового розслідування кримінального провадження та будуть в подальшому направлені на відповідні експертні дослідження.
Тому з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а також для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, керуючись ст. ст. 40, 131-132, 170-173 КПК України, слідчий просив накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження і користування на мобільний телефон моделі «Хіаоmі mі Мах 3» (імеі: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ), сім-карта НОМЕР_3 (поміщено до спец, пакету SUD 1057738); металевий гріндер зі слідами речовини рослинного походження зеленого кольору (який поміщено у спецпакет SUD 1057695); упаковка сліп-пакетів, електронні ваги (поміщено до спецпакету SUD 1057736).
Слідчий в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання в частині накладання арешту на мобільний телефон заперечили, вважаючи, він не має ознак, встановлених ст. 98 КПК України. В задоволенні клопотання про накладання арешту на інші речі - не заперечували.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Як свідчать матеріали клопотання, в провадженні слідчого відділення ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041650000959 від 03.11.2021 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Під час особистого обшуку ОСОБА_7 , проведеного 03.11.2021 року слідчим в порядку ст. 208 КПК України під час затримання останнього виявлено та вилучено:
- мобільний телефон моделі «Хіаоmі mі Мах 3» (імеі: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ), сім-карта НОМЕР_3 , котрий поміщено до спец, пакету SUD 1057738;
- 1 сліп-пакет з сухою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яку поміщено у спецпакет SUD 1057737;
- металевий гріндер зі слідами речовини рослинного походження зеленого кольору, який поміщено у спецпакет SUD 1057695;
- 10 сліп-пакетів з сухою речовиною рослинного походження зеленого кольору, які поміщено у спецпакет SUD 1057740;
- 1 сліп-пакет з сухою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яку поміщено у спецпакет SUD 1057739;
- упаковка сліп-пакетів, електронні ваги, які поміщено до спецпакету SUD 1057736.
03.11.2021 року постановою слідчого вищевказані речі визнано речовими доказами.
03.11.2021 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме: у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, і 05.11.2021 року йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
В силу ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів після його надходження до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди .
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Слідчий в своєму клопотанні зазначає мету накладання арешту - збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких дізнавачем (слідчим, прокурором) вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
На думку слідчого судді, мобільний телефон може містити в собі докази вчинення як цього злочину, так і інших.
Інші вилучені речі можуть мати доказове значення в рамках досудового розслідування кримінального провадження, з ними необхідно провести відповідні експертні дослідження.
Таким чином, у клопотанні слідчого належним чином розкрито, яке відношення вилучені речі мають саме до цього кримінального провадження, у зв'язку з чим процесуальний статус зазначеного у клопотанні майна як речового доказу є визначеним відповідно до вимог ст. 98 КПК України, оскільки постановою слідчого вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв'язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна.
Слідчий довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора.
Завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням, може бути виконане.
Незастосування арешту майна може привести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню речових доказів.
Тому дослідивши матеріли клопотання, слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки дані, викладені у матеріалах кримінального провадження дають підстави для висновку, що з метою забезпечення кримінального провадження, виконання завдань та вимог кримінального провадження, попередження подальших злочинних дій, збереження речового доказу, накладання арешту на зазначене майно є необхідним.
Також, враховуючи, що санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає конфіскацію майна, на думку слідчого судді, мобільний телефон, у випадку ухвалення обвинувального вироку, може бути підданий конфіскації.
Водночас, слідчий суддя враховує, що вилучене майно, зокрема сліп-пакети з сухою речовиною рослинного походження зеленого кольору є предметами, які вилучені законом з обігу, а тому, у відповідності до частини 7 статті 236 КПК України, предмети, вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання, в ухвалі слідчого судді зазначається про заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).
Правовомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.
Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, передача в позику, знищення, переробка і т. ін.).
У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості. Причому інколи всі разом або деякі з них можуть належати і не власнику, а іншому володільцю майна, наприклад, довірчому власнику майна, орендатору тощо. На відміну від прав власника, правомочності іншого законного володільця, навіть зі схожими правомочностями власника, не тільки не виключають прав самого власника на це майно, а й зазвичай виникають із його волі і в передбачених ним межах (наприклад, договір найму, договір управління майном).
Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб'єктами права.
Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.
На переконання слідчого судді, будь-які умисні дії щодо майна включаються в поняття «розпорядження» - правомірності власника.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя прийшов до висновку, що з метою збереження речового доказу застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт шляхом позбавлення права на розпорядження майном, є необхідним та достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети швидкого, повного, неупередженого досудового розслідування, а також запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків, зокрема, привести до неправомірного вибуття майна з власності.
Слідчий суддя визнає, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання неправомірного вибуття майна з власності та забезпечення кримінального провадження, та слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Щодо заявленого адвокатом клопотання про визнання очевидно недопустимим доказом протоколу затримання ОСОБА_4 від 03.11.2021 року слідчий суддя зазначає наступне.
Поняття доказів, належність та допустимість при визнанні відомостей доказами регулюються Главою 4 КПК України. Зокрема, параграфом 1 закріплено поняття доказів, їх належності, допустимості та недопустимості, визнання їх недопустимим. Серед іншого, закон передбачає поняття очевидної недопустимості доказу, при цьому не встановлює жодних критеріїв для такої «очевидності». Розгляд такого питання можливий на будь-якій стадії судового провадження.
Так, відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Відповідно до ч.3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п.18 ч.1 ст.3 КПК України)
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що вирішення питання про визнання недопустимими доказів не входить до компетенції слідчого судді.
Отже розгляд клопотання адвоката про визнання очевидно недопустимим доказом протоколу затримання ОСОБА_4 від 03.11.2021 року не входить в компетенцію слідчого судді, тому законні підстави для розгляду клопотання адвоката по суті відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 168-169, 170-173 КПК України, -
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Накласти арешт шляхом позбавлення права на розпорядження на наступні речі:
- мобільний телефон моделі «Хіаоmі mі Мах 3» (імеі: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ), сім-карта НОМЕР_3 , котрий поміщено до спец, пакету SUD 1057738;
- металевий гріндер зі слідами речовини рослинного походження зеленого кольору, який поміщено у спецпакет SUD 1057695;
- упаковка сліп-пакетів, електронні ваги, які поміщено до спецпакету SUD 1057736.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
У відповідності до ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особами, що були відсутні при її проголошенні, в той же строк з моменту отримання її копії. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Підстави для скасування арешту майна визначені в ст. 174 КПК України.
Слідчий суддя ОСОБА_1